Іванків (селище)

селище Іванків
Герб Іванкова Прапор Іванкова
Країна	Україна
Область	Київська область
Район	Вишгородський район
Громада	Іванківська селищна громада
Основні дані
Засновано	1589
Статус	із 2024 року
Площа	8 км²
Населення	▼ 10 369 (01.01.2020)
Густота	1296 осіб/км²;
Поштовий індекс	07200
Телефонний код	+380 4591
Географічні координати	50°56′07″ пн. ш. 29°53′46″ сх. д.
Водойма	р. Тетерів, Болотня
Відстань
Найближча залізнична станція:	Тетерів
До станції:	40 км
До обл. центру:
- автошляхами:	80 км
Селищна влада
Адреса	07200, Київська обл., Вишгородський р-н, смт Іванків, вул. І. Проскури, 47
Голова селищної ради	Поліщук Олександр Михайлович
Карта
Іванків
Іванків
Іванків у Вікісховищі

Іва́нків — селище в Україні, у Вишгородському районі Київської області, колишній районний центр Іванківського району. Розташований на лівому березі річки Тетерів. Відстань до найближчої залізниці, станції Тетерів — 40 км, до м. Києва — 80 км, до м.Чорнобиль — 50 км, до кордону з 30-кілометровою зоною відчуження — 25 км. Відстань до міжнародного аеропорту «Бориспіль» — 130 км.

Карта Іванкова

При в'їзді до селища

Історія

У давнину Іванків називався Землею Трудинівською. Трудинове переходило від одного власника до іншого. У 1589 році ці землі почали називати Місцем Івановим — від імені тодішнього власника маєтку Івана Проскури. Згодом з'явилась назва Іванків.

Жителі Іванкова брали участь у визвольній війні українського народу 1648—1654 років. Багато з них у складі Київського полку захищали північно-західні кордони України від нападів шляхти. Місцеве населення активно підтримувало повстання селян і козаків проти польської шляхти, що у 1664—1665 роках охопило Правобережну Україну. В Іванкові повстанці розгромили шляхетський маєток.

За Андрусівським перемир'ям 1667 року Іванків залишився за Польщею.

У 1743 році було збудовано церкву ім'я Пресвятої Богородиці.

Після приєднання Правобережної України до Росії 1793 року Іванків став волосним містечком Радомисльського повіту. На початку XIX століття в ньому проживало 1300 осіб, серед яких було 10 ремісників. У містечку влаштовували ярмарки, на яких торгували лісом, бондарними виробами, смолою, дьогтем, льоном, худобою, рибою тощо. На початку XX ст. ярмарки відбувалися 6 січня, 25 березня, 29 червня та 8 вересня. Базарним днем була неділя.

Братська могила воїнів, які загинули в Другій світовій війни, смт Іванків, у парку

У 1887 році за рішенням сходу громадян була створено першу бібліотеку та відкрито сільбудинок, церковнопарафіяльну школу.

Наприкінці 1897 року відкрито телеграф. Першу телеграму з Іванкова до Києва відправлено 14 (26) листопада. Штат поштово-телеграфного відділення складався всього з чотирьох осіб — начальника, наглядача, листоноші й сторожа.

На початку XX століття в містечку Іванків налічувалося 396 дворів, проживало 3138 осіб. Значну частину населення становила сільська біднота. На місцевих підприємствах — шкіряному та цегельному заводах, у 4 кузнях та 5 млинах — працювала невелика кількість робітників.

Також у містечку була православна церква, католицький костел та 2 синагоги. Освіта була представлена однокласною міністерською школою. У Іванкові були лікарня та аптека, лікар, фельдшер та повитуха.

Під час Другої світової війни 808 днів і ночей Іванків був окупований німецькими військами.

Під час російського вторгнення до України селище було окуповане російськими військами з кінця лютого до 1 квітня 2022 року. З 25 лютого в районі Іванкова точилися бої різної інтенсивності, у ході яких ЗСУ змогли зупинити просування окупаційних підрозділів у бік Києва, а 1 квітня — повністю визволити Іванків.

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
українська	95,84%
російська	3,84%
інші/не визначилися	0,32%

Визначні місця

1. Пам'ятник жертвам аварії на ЧАЕС при в'їзді до селища з боку Києва по трасі «Київ-Овруч».

Скульптура у вигляді яйця

2. Яйце на кільцевій дорозі з північного боку до містечка. У 2000 році на клумбі, що на окружній дорозі біля автостанції «Іванків» встановлено незвичайну бетонну скульптуру у вигляді велетенського яйця. ЇЇ подарував селищу німецький зодчий Армін Кольбі як символ життя і родючості землі, що має відродитися після важкої «чорнобильської хвороби».

3. Музей історико-краєзнавчий. Адреса: смт Іванків, вул. Шевченка, 13. Заснований у 1980 р. Експозиційні розділи музею: виставка портретів та картин, фауна і флора району, довоєнний період, Друга Світова війна, Чорнобильська катастрофа, Іванків сучасний.

4. Пам'ятник «Дзвін Чорнобиля». Пам'ятник відкритий 26 квітня 1989 р.

5. Пам'ятний знак на честь 400-річчя смт Іванків. Встановлений 21 вересня 1989 р. в центральному парку за рішенням Іванівської селищної ради. Виготовлений із мармуру за проєктом місцевого художника.

6. Пам'ятник Герою Радянського Союзу В. Кібенку. Пам'ятник Герою Радянського Союзу В. Кібенку знаходиться у смт Іванків. Встановлений 26 квітня 1987 р. у парку за рішенням Київської обласної ради. Погруддя виготовлене із бронзи, постамент обкладений мармуровими плитами. Архітектор Ю. Д. Підгородецький, скульптор П. Ф. Кальницький.

7. Музей водогосподарникам-учасникам ліквідації аварії наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Відкриття музею відбулося 26 квітня 2001 року в смт Іванків.

8. В'їзний пам'ятник в смт Іванків

9. Пам'ятник ліквідаторам на чорнобильській АЕС

Відомі люди

• Український кінорежисер Фещенко Валентин Андрійович;
• Український дипломат Джиджора Микола Петрович.
• Борзаківський Микола Дмитрович (* 1952) — заслужений природоохоронець України, учасник ліквідації аварії на ЧАЕС.
• Дідковський Віталій Семенович (* 1947) — науковець у галузі акустики, доктор технічних наук, професор, заслужений працівник освіти України, Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки.
• Карповець Ніна Григорівна (* 1951) — українська радіоведуча, заслужений журналіст України.
• Косянчук Олександр Григорович (* 1948) — заслужений працівник транспорту України, ліквідатор аварії на ЧАЕС.
• Кушнеренко Олександр Миколайович (1993—2022) — учасник війни проти росії із 2016 р., нагороджений орденом Мужності ІІІ ступеня за бої за село Мощун Київської області, орденом Мужності ІІ ступеня посмертно
• Мурашко Тетяна Миколаївна (* 1967) — українська співачка, заслужена артистка України (1992).
• Польова Валентина Іванівна (1925—2011) — відмінник охорони здоров'я СРСР, заслужений лікар України.
• Рабчевський Петро Іванович (* 1959) — український тракторист, заслужений працівник сільського господарства України.
• Смовж Павло Якович (* 1951) — заслужений журналіст України, член НСЖУ.
• Тишко Олександр Григорович (1932—2001) — науковець-мікробіолог, вірусолог, педагог, доктор медичних наук.
• Томченко Ігор Михайлович (* 1970) — український важкоатлет, майстер спорту України.
• Хабінський Аркадій Семенович (* 1928) — інженер-механік, будівельник, реставратор, лауреат Шевченківської премії.
• Шевченко Надія Дмитрівна (1921—1997) — українська вчителька, заслужений вчитель УРСР, відмінник народної освіти УРСР.
• Щипська Тамара Миколаївна (1945—2001) — працівниця сільського господарства України, трактористка.

Див. також

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Київська область)

Джерела та література

• Ю. М. Грибан, Н. К. Бірюк. Іванків [Архівовано 8 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
• Купрієнко В. Містечко Іванків за часів Речі Посполитої (1589—1648 рр.) [Архівовано 22 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Київські історичні студії. — 2016. — № 2

Посилання

• Сайт, портал, форум Іванкова
• Облікова картка [Архівовано 13 січня 2018 у Wayback Machine.]
• Офіційний вебсайт Київської обласної державної адміністрації
• Іванків — Інформаційно-пізнавальний портал | Київська область у складі УРСР [Архівовано 22 лютого 2020 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, тома — Історія міст і сіл Української РСР: Київ. — К.: Гол. ред. УРЕ АН УРСР, 1968., Історія міст і сіл Української РСР. Київська область / Ф. М. Рудич (голова ред. колегії) та ін. — К.: Гол. ред. УРЕ, 1971. — 792 с.)