Вальдемар Магунія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Вальдемар Маґунія)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вальдемар Магунія
Waldemar Magunia
Вальдемар Магунія
Вальдемар Магунія
Генеральний комісар округи Київ
14 лютого 1942 — 6 листопада 1943
Попередник: Гельмут Квіцрау
Наступник: посаду скасовано
 
Народження: 8 грудня 1902(1902-12-08)
Кенігсберг,
Королівство Пруссія,
Німецька імперія
Смерть: 16 лютого 1974(1974-02-16) (71 рік)
Ольденбург,
Західна Німеччина
Національність: німець
Країна: Німецька імперія
Західна Німеччина
Партія: НСДАП, Німецький робітничий фронт
 
Військова служба
Звання: Оберфюрер СА
Нагороди:
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Вальдемар Магунія (нім. Waldemar Magunia; нар.8 грудня 1902, Кенігсберг, Пруссія — †16 лютого 1974, Ольденбург, Гольштейн) — високопосадовий діяч СА, перший керівник СА у Східній Пруссії (з 1921 р.), близький співробітник Еріха Коха.

Біографія

[ред. | ред. код]

У березні 1918 р. вступив добровольцем до німецької армії та воював в артилерії. Після Німецької революції 1918 р. був членом фрайкора — антикомуністичних збройних загонів. Після вступу до НСДАП у 1921 р. став першим головою СА у Східній Прусії, через що у 1922 р. мав залишити військову службу та отримав сертифікацію професійного пекаря, чим займався поряд з діяльністю в НСДАП. Депутат прусського парламенту у 1932—1933 р., депутат рейхстага з 1933 р., тоді ж очолив Палату ремісництва Східної Прусії та став радником гауляйтера Східної Прусії у справах ремісництва. У 1937—1941 р. також очолював управління Німецького трудового фронта у Східній Прусії.

Заступник шефа цивільної адміністрації округи Білосток (1 серпня 1941 — 14 лютого 1942), керівник (генеральний комісар) генеральної округи Київ райхскомісаріату Україна (14 лютого 1942 — 6 листопада 1943).

Автор письмової доповіді від 31 травня 1944 про дворічний досвід роботи на посаді керівника генерального округу «Київ». Перша копія цієї доповіді зберігається у Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України, друга — у Бундесархіві (Кобленц, Німеччина) й опублікована у збірнику «Україна у Другій світовій війні у документах»[1].

У повоєнні роки керував підприємством, без успіху балотувався у бундестаг від правоконсервативної Німецької імперської партії. За свою діяльність на окупованих теренах не переслідувався.

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]