Гданськ
Гданськ[3], також Ґданськ (пол. Gdańsk польська: [ɡdaj̃sk] ( прослухати), каш. Gduńsk, нім. Danzig [ˈdantsɪç] ( прослухати)) — місто на півночі Польщі, лежить на березі Гданської затоки Балтійського моря, у гирлі річки Вісла, столиця Поморського воєводства.
Гданськ — культурний, науковий та економічний центр, а також потужний транспортний вузол Північної Польщі. Місто є великим портом на Балтійському морі, центр промисловості, зокрема нафтохімічної і машинобудування (розвинені суднобудування і судноремонт).
Населення — 480 тисяч мешканців (6-те за розміром у Польщі). Разом із Гдинею і Сопотом утворює міську агломерацію — так зване Тримісто (пол. Trójmiasto, Труймясто) з населенням понад 1 мільйон мешканців.
Історія міста налічує понад 1000 років, його ідентичність формувалася під впливом різних культур. Гданськ відомий як місто, з якого почалася Друга світова війна і розпочався занепад комунізму в Центральній Європі.
Найпопулярнішими туристичними районами Гданська є Головне та Старе місто Гданська[4], Вестерплатте та Оліва.
Назва Гданськ слов’янського походження – її утворено за допомогою праслов’янського суфіксу ськ- від не збереженої назви тутешньої річки (найімовірніше Мотлави – її сучасна назва походить з прусської мови, яка принесена з околиць Пpуща-Гданського в другій половині XIII ст.), яка зараз би звучала Гданья. Спосіб створення назви міста від назви річки був в слов’янських мовах широко розповсюджений (наприклад Пуцьк від Путниці, Мінськ від Меньї, Пінськ від Піни i багато інших). Якщо йдеться про назву Гданья, слово гьд- означала вологий, підмоклий (наприклад Гдині, Гацька gъdьska, Гдиня і т.і.), в той час як набір суфіксів -Vnьja є типовий на Помор’ї для назв річок і струмків (Гдиня, Радуня, Оруня)[5].
Зміни населення | ||
---|---|---|
Рік | Населення | Зміна |
1939 | 250 000 | — |
1946 | 117 894 | −52.8% |
1950 | 194 633 | +65.1% |
1960 | 286 940 | +47.4% |
1970 | 365 600 | +27.4% |
1980 | 456 707 | +24.9% |
1987 | 469 053 | +2.7% |
1990 | 465 143 | −0.8% |
1995 | 463 019 | −0.5% |
2000 | 462 995 | −0.0% |
2005 | 458 093 | −1.1% |
2010 | 460 509 | +0.5% |
2012 | 460 427 | −0.0% |
2014 | 461 489 | +0.2% |
Не відомо де знаходилося перше городище в Гданську. Початки міста пов'язують з городищем, яке знаходилося на місці сучасної Градової гори. Припускається, що це племінне городище стало одним з сторожових пунктів, які охороняли Пуцьк як племінний центр від зовнішніх атак. В Гданську ж до ХХ ст. зберіглася легенда, що саме звідси походить усе місто. Наразі на цій горі встановлено великий хрест на честь початку нового тисячоліття. За даними археологічних досліджень в VІІ ст. в центрі сучасного Гданська на підвищеннях в заплаві Вісли існувало також не укріплене рибацьке селище.[5].
У письмових джерелах Гданськ вперше згадується під 997 року як urbs Gyddanzc у житії Св. Адальберта Празького, який прибув сюди з місією. Проте археологічно досліджене городище в місці впадіння річки Мотлави до Вісли між сучасними вулицями Na Dylach i Dylinki з півночі, Rycerskiej i Karpiej зі сходу, Wapienniczej i Wartkiej з півдня, та Sukienniczej з заходу було збудовано лише в 50-60 рр. XI ст. Городище (град разом з укріпленим підгороддям) займало 2,27 га, археологи припускають що тут було до 250 будинків з 1000 мешканцями[6]. Вважається, що Гданськ постав як новий торгівельний центр Пястів на Балтиці для важливої міжнародної торгівлі та імовірно для нейтралізації розташованого неподалік «датського» Трусо (кінець якого припадає на середину ХІ ст.). Якщо не розглядати скандинавську гіпотезу то місто мало виникнути не раніше 1047 р. (за Казимира Відновителя) і не пізніше 1060 р. (за Болеслава ІІ Сміливого). Проте на основі численних знахідок скандинавських предметів на городищі ХІ ст. не можна виключати, що Гданськ могли заснувати датчани чи шведи в період незалежності Помор’я від молодої держави Пястів[5].
Одночасно з укріпленими градом та підгороддям (на острові посеред гирла Мотлави) в інших частинах сучасного міста виникали інші осередки оселення. Вони локалізувалися за західним рукавом гирла Мотлави на краю заплави (в районі так званого Домініканського плато – район суч. костелу св. Миколая). Найімовірніше це були рибацькі поселення. Точні межі первинного оселення не відомі. Імовірно, первинні вогнища, що виникли на найбільш підвищених ділянках заплави Вісли, поступово розширювалися на прилеглі території. В міру відкладання культурного шару колишні ділянки заплави займали надзаплавне положення і ставали придатними для поселення[5].
В 1069, за панування Болеслава ІІ Сміливого Помор’я вийшло з під влади Пястів. Повернути його пробував молодший брат і наступник Болеслава – Владислав Герман. В результаті походу 1090 р. він зайняв Східне Помор’я „аж по море”, тобто разом з Гданськом. Проте залишені ним намісники не змогли втриматися тут, через що 1091 р. князь наказав всі гради на Помор'ї спалити. Теоретично в цей час міг бути спалене також гданський град біля гирла Мотлави. Проте це що наразі не підтверджено археологічно. Пізніше проблему належності Гданська до польської держави вирішив син Владислава Германа – Болеслав Кривоустий. В 1119 р. він знову зайняв Східне Помор’я з Гданськом. Коло 1125 р. городище в Гданську було під контролем пястовського намісника (Собєслав І чи його невідомий попередник). Так звана Влоцлавська булла 1148 р підтвердила приналежність «castrum Kdanzc» до влоцлавського єпископства. Єпископу належала десятина від мита, яке збиралося в гданському граді з кораблів, які входили до порту. В середині XII ст. назва Гданськ стала постійно-вживаною[5].
В 1226 р. напад пруссів на околиці Гданська спричинив знищення Оливського кляштору. Нападники підійшли під гданський град, знищуючи поселення на Домініканському плато і костел святого Миколая. Напад організований Пястами: Владиславом Лясоногим і Конрадом Мазовецьким, зумовив те, що в січні 1227 р. Святополк, який до цього був намісником польських князів, зірвав з пястовською династією і оголосив себе незалежним князем. Тим самим Гданськ як його головна садиба дочекався статусу столиці окремого князівства Східного Помор’я[5].
Завдяки вигідному становищу місто швидко розвивається під владою слов'янських князів, що називали себе Померанськими герцогами. Згадки про Гданський порт вперше зустрічаються у XII ст. 1236 року місто отримує від князя Святополка II[7] любецькі міські права[8], тут оселяються німецькі купці з Любека та інших північнонімецьких та балтійських ганзейських міст.
До цього часу не точно не встановлено де розміщувалося перше закладене згідно локаційному привілею місто. Частина дослідників вважає, що місто було локоване на новій території сучасного Головного міста, інші, що йдеться про раніш описане поселення на захід від граду – сучасне Старе місто. Поміж локованим містом та старим градом простягнулися ремісничі та рибацькі поселення з XIV ст.– т.зв. Осек. Також існувало поселення в районі сучасного Довгого Ринку. З часом діяльності Святополка в Гданську пов’язують виникнення найстарших гданських храмів – костелу домніканців св. Миколая, костелу св. Катерини на Старому місті, а також кляштору цистерців в Оливі.[5].
Після того, як рід поморських князів вимер, почалося змагання Бранденбургу, Польщі та Тевтонського ордену за Гданське Помор'я. 13 листопада 1308 року війська ордену зайняли Гданськ й надали центральній частині міста (Główne Miasto) міські права. Водночас внаслідок війни місто починає занепадати. Цісар Священної Римської імперії та Папа Римський визнають права ордену на Гданськ. З Польщею орден воює до моменту укладення угоди (1343), за якою лицарі тримають місто як «милостиню» від польського короля Казимира ІІІ, що залишає статус міста невизначеним. Припинення війн сприяє швидкому розвитку торгівлі. 1361 року Гданськ (Główne Miasto) вступає в Ганзейську унію.
Щоб запобігти надмірному зростанню могутності цієї частини міста, 1377 року отримує міські права Старе місто (Stare Miasto), а 1380-го — також засноване Тевтонським орденом Нове місто (Młode Miasto). Владарювання Тевтонського ордену триває до 1454 року, коли гданчани в ході так званої «13-річної війни» між орденом та Прусським Союзом (до якого вступив Гданськ), повстають проти хрестоносців. Лицарі залишають місто, а їх замок буде зруйновано, щоб орден не зміг знову тут закрпіитися. Відтоді він як привілейоване місто залишається під владою Польської корони.
Своїм економічним розквітом у XVI—XVII ст. Гданськ завдячує фактично монопольному становищу в польській торгівлі. Жоден мішок збіжжя не вивозився з країни без того, щоб на цьому не заробили Гданські купці.
У XVIII ст. внаслідок постійних війн місто занепадає. 1793 року (Другий розділ Польщі) до Гданська вступають прусські війська.
Пруссія (згодом Німецька імперія) володіла Гданськом до 1920 року, коли Версальським договором Гданськ проголошується «вільним містом» під контролем Ліги Націй. На цей момент місто фактично контролювали німецькомовні мешканці, які становили 97,6 % населення міста.
Виведення Гданська з-під контролю Німеччини, створення на захід від міста польського коридору, через що Третій Рейх втратив прямий доступ до однієї зі своїх найбільших провінцій, Східної Пруссії, відмова Польщі надати вільний шлях до неї та інші тертя стали приводом для вторгнення Німеччини до Польщі 1 вересня 1939 року. Польський гарнізон Вестерплятте (місцевість біля Гданська) чинив гітлерівцям тривалий опір, але «вільне місто» окупувала Німеччина, яка почала зачистки польського населення.
У 1945 році Старе Місто було зруйновано на 90 %. Причиною були не тільки британські повітряні атаки та воєнні дії в місті — найбільших руйнацій завдали радянські війська, які, вигнавши мешканців з їхніх домівок, підпалювали будинки.
За рішенням Ялтинській конференції 1945 року, Гданськ було передано під суверенітет Польщі.
На терени Гданського повіту були депортовані 919 українців з українських етнічних територій у 1947 році (т. зв. акція «Вісла»)[9].
У 1950—1960-х рр. місто було відбудовано, і Гданськ став важливим індустріальним центром комуністичної Польщі.
Грудень 1970 р. — антикомуністичні робітничі страйки та маніфестації кораблебудівників, придушені військом і міліцією з наявністю людських жертв, спричинили падіння Владислава Гомулки.
14 серпня 1980 р. — розпочався політичний страйк на Гданській корабельні ім. Леніна, яка стала головним осередком створення незалежної профспілки «Солідарність» (Solidarność) на чолі з Лехом Валенсою.
Місто лежить на березі Гданської затоки, при впадінні річки Мотлава у Віслу. 24 % території міста вкривають ліси і парки[10]. Положення міста в прибережній зоні має безпосередній вплив на клімат і економіку Гданська. Згідно з найпоширенішою редакцією фізико-географічного районування Польщі авторства Єжи Кондрацького Територія Гданська знаходиться в межах двох макрорегіонів, а саме на «Ґданському побережжю» та на «Східньопоморському поозер’ю». В межах «Ґданського побережжя» Гданськ лежить в мезорегіонах «Кашубське побережжя» та на «Віслинських Жулавах». Верхня частина міста, що в макрорегіоні «Східньопоморське поозер’я» в мезорегіоні «Кашубське поозер'я».[11]
Місто знаходиться у зоні, котра характеризується морським кліматом. Найтепліший місяць — липень із середньою температурою 16,1 °C. Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою −1,7 °C (29 °F)[12].
Клімат Гданська | |||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
Абсолютний максимум, °C | 11 | 17 | 20 | 26 | 30 | 32 | 32 | 35 | 30 | 23 | 15 | 11 | 35 |
Середній максимум, °C | 0 | 0 | 4 | 9 | 15 | 18 | 20 | 20 | 16 | 11 | 5 | 1 | 10 |
Середня температура, °C | −1 | −1 | 1 | 5 | 11 | 14 | 16 | 16 | 12 | 7 | 2 | 0 | 7 |
Середній мінімум, °C | −4 | −4 | −1 | 1 | 6 | 9 | 11 | 11 | 8 | 4 | 0 | −2 | 3 |
Абсолютний мінімум, °C | −31 | −23 | −23 | −8 | −2 | 0 | 2 | 3 | −2 | −7 | −17 | −20 | −31 |
Днів з опадами | 22 | 18 | 18 | 16 | 16 | 17 | 18 | 16 | 18 | 18 | 22 | 23 | 222 |
Днів з дощем | 12 | 9 | 12 | 15 | 15 | 17 | 18 | 16 | 18 | 18 | 18 | 16 | 184 |
Днів зі снігом | 15 | 13 | 10 | 5 | 1 | 0 | 0 | 0 | 0 | 1 | 7 | 14 | 66 |
Джерело: Weatherbase |
Гданськ — великий промисловий центр. У Гданську знаходиться найбільша у Польщі корабельня (пол. Stocznia Gdańska[13].)
У промислових районах міста переважають суднобудування, нафтохімічна, хімічна і харчова промисловості. Частка високотехнологічних секторів, як-от електроніка, телекомунікації, машинобудування, радіоенергетика, косметика і фармацевтика, перебувають на підйомі. Бурштинова обробка є також важливою частиною місцевої економіки, тому що більшість покладів бурштину у світі лежать уздовж Балтійського узбережжя. Поморське воєводство, зокрема й Гданськ, також є великим центром туризму в літні місяці, мільйони поляків і громадян Європейського Союзу відпочивають на пляжах балтійського узбережжя.
- Гданський аеропорт імені Леха Валенси — міжнародний аеропорт, розташований у Гданську[14].
- Швидка міська залізниця, (SKM)[15] — швидка міська залізниця, функціонує як система метро для району Тримісто, що містить Гданськ, Сопот і Гдиню, з щільним трафіком через 27 станцій, що охоплюють Тримісто[16]. Послуга здійснюється електропотягами з інтервалом 6—30 хвилин між поїздами (залежно від часу доби) на центральній дистанції між Гданськом і Гдинею, і рідше на віддалених дистанціях. Мережу SKM було розширено на північний захід від Триміста до Вейгерово, Лемборка та Слупська, 110 км на захід від Гдині, а на південь він був розширений до Тчева, 31 км на південь від Гданська.
- Залізниця: головною станцією в Гданську є залізнична станція Гданськ-Головний, яка обслуговується як місцевими поїздами SKM, так і поїздами далекого сполучення PKP. Крім того, поїзди далекого прямування також зупиняються на залізничній станції Гданськ-Олива, Гданськ-Вжещ, Сопот і Гдиня-Головна. Гданськ також має дев'ять інших залізничних станцій, які обслуговуються місцевими поїздами SKM.
- Поїзди далекого сполучення обслуговує компанія PKP Intercity, яка забезпечує сполучення з усіма великими містами Польщі, включаючи Варшаву, Краків, Лодзь, Познань, Катовиці та Щецин, а також із сусіднім регіоном Кашубських озер.
У 2011—2015 роках залізничний маршрут Варшава — Гданськ — Гдиня зазнав значної модернізації вартістю 3 мільярди доларів США, частково профінансованої Європейським інвестиційним банком, включаючи заміну колії, зміну кривих і перенесення ділянок колії для забезпечення швидкості до 200 км/год, модернізація станцій та встановлення найсучаснішої сигнальної системи ETCS, яка була завершена в червні 2015 року.
У грудні 2014 року нові високошвидкісні поїзди Alstom Pendolino були введені в експлуатацію між Гданськом, Варшавою та Краковом, скорочуючи поїздки залізницею час від Гданська до Варшави до 2 годин 58 хвилин[17][18], ще більше скорочений у грудні 2015 року до 2 годин 39 хвилин[19].
- Нова залізниця, Поморська метрополійна залізниця (PKM), почала курсувати 1 вересня 2015 року, з'єднавши Гданський аеропорт імені Леха Валенси з Вжещем і центром Гданська. Він сполучає зі Швидкою міською залізницею (SKM), що забезпечує подальше сполучення з усім районом, який обслуговує SKM.
- Міськими автобусами та трамваями керує ZTM Gdańsk (Zarząd Transportu Miejskiego w Gdańsku).
- З 1 жовтня 2018 року лінія 31 від PKT Gdynia прямують до автобусної зупинки Сопот Ерґо Арена без тролейбусної штанги. Невелика частина цього маршруту проходить через Гданськ.
- Порт Гданська — морський порт, розташований на південному узбережжі Гданської затоки в межах міста[20].
- Кільцева дорога — частина швидкісної дороги S6, яка оминає міста Гданськ, Сопот і Гдиня.
- Автомагістраль А1 сполучає порт і місто Гданськ із південним кордоном країни.
У Гданську працює Оперний театр, Балтійська філармонія імені Ф. Шопена, низка музеїв, відбувається кінофестиваль. Престиж міста також підтримують різні фестивалі і заходи, такі як Шекспірівський фестиваль, Ярмарок святого Домініка, Фестиваль доброго гумору або фестиваль All About Freedom Festival. 2010 року в Гданську проходила Вікіманія. Гданськ був кандидатом на звання культурної столиці Європи 2016 року.
Історичні частини Гданська включають Старе місто в Гданську[4] (Ворота Журавля[21], Фонтан Нептуна[22],Будинок Упгагена, Двір Артуса, Золоту кам'яницю[23], Зелені ворота[24], Велика Збройована, Маріацька вулиця[25]), Вестерплатте та Олива.
- Історичний музей міста Гданськ[26]. Відділи:
- Ратуша Головного Міста
- Двір Артуса
- Будинок Упгагена
- Контрольний пункт № 1 на Вестерплатте
- Музей вежових годинників — костел святої Катерини
- Музей спорту та туризму в Гданську
- Музей Пошти Польської в Гданську
- Музей бурштину
- Фортеця Віслоуйсьце
- Національний музей[27]. Відділи:
- Стародавнього мистецтва
- Зелена брама
- золоті ворота[28]
- Сучасного мистецтва — Палац Опатув
- Етнографії — Опатське зерносховище
- Гданська Фотогалерея
- Музей національного гімну в Бендоміні
- Музей шляхецьких традицій у Ваплеві-Великому
- Науковий музей Hevelianum[29].
- Національний Морський музей[30]
- Корабель-музей «Солдек»
- Брама-кран «Журав»
- Склад на Олов'янці, нині відділення Національного морського музею
- Археологічний музей[31]
- Виставка Дороги до Свободи
- Морський маяк Гданськ-Новий Порт[32]
Переважно відбудовані після 1945 року.
- Собори (XIII—XVI ст.): Базиліка святої Діви Марії[33], святої Трійці, святої Катерини
- Ратуші — Головна і Стара
- Житлові будинки XV—XVIII ст.
- Оборонний мур із вежами
- Міська брама
- Арсенал
- Пам'ятник «Героям Вестерплатте»
- Пам'ятник «Полеглим суднобудівникам»
- Пам'ятник Володимиру Великому
- Пам'ятник Яну III Собеському
- Пам'ятники астроному Янові Гевелію перед ратушею Старого міста (2006) і в Малому районі Пржиморзе (1973)[34].
У Гданську діє 14 вищих навчальних закладів[35], у яких 2008 року вчилось понад 78 626 студентів[35], що робить Гданськ одним із найбільших освітніх центрів Польщі.
- Гданський університет (28 584 студентів).
- Гданський політехнічний університет (21 638 студентів).
- Гданський медичний університет (4936 учнів).
- Вища школа туризму та готельного менеджменту в Гданську (3878 студентів)
- Банківська школа (3799 студентів)
- Академія фізичного виховання і спорту (3 784 студентів).
- Вища гуманітарна школа (3737 студентів)
- Athenaeum (2600 студентів).
- Школа управління (2405 студентів)
- Вища школа адміністрації (1041 студентів)
- Академія образотворчих мистецтв (784 студентів).
- Музична академія (655 студентів).
- Школа соціально-економічних проблем (556 студентів)
- Гданська духовна семінарія
- Польсько-японський інститут інформаційних технологій.
- Dziennik Bałtycki
- Gazeta Wyborcza — відділ Trójmiasto
- Echo Miasta — відділ Trójmiasto
- Nasze Morze
- Pomorski Kurier Nieruchomości
Станція | Початок мовлення[36] | Тип мовлення[37] |
---|---|---|
Radio Gdańsk[pl] | 1945 | Наземна — 103,7 МГц |
Radio Eska Trójmiasto | 2008 (1999) | Наземна — 94,6 МГц |
Radio Kaszëbë[pl] | 2004 | Наземна — 92,3 МГц |
Radio Plus Gdańsk[pl] | 1992 | Наземна — 101,7 МГц |
Radio RMF Maxxx Trójmiasto | 2008 | Наземна — 96,4 МГц |
Złote Przeboje[pl] | 2004 | Наземна — 103,0 МГц |
Докладніше: Українці в Гданську
Українська громада в Гданську вперше склалася в 1920-1930-ті рр., що було пов’язано з Гданською політехнікою. Тут навчалися українські студенти з Галичини, що не мали доступу до вищої освіти у себе вдома. У 1930-ті рр. вільне місто Гданськ було портом для виїзду членів ОУН до Німеччини, слугувало пунктом військового вишколу членів організації, а також було місцем контактів з німецькою розвідкою. Після закінчення Другої світової війни більшість членів цієї громади залишили місто[38].
Хронологічно друга українська громада в Гданську сформувалася після проведення злочинної акції «Вісла» в 1947 р. Тоді в околицях міста опинилися українські родини, депортовані з Холмщини та Надсяння. В 1956 р. було створено Гданське воєводське правління Українського суспільно-культурного товариства з домівкою на Długim Targu 8/10 (Kamienica Brandes'ów). Його багаторічним керівником був Павло Кремінський. З 1990 р. ця організація функціонує як Гданський відділ Об’єднання українців у Польщі з домівкою по вул. Aksamitna 4a[38].
В Гданську у костелі Святого Варфоломея 1957 р. вперше отцем-митратом Василем Гриником була відслужена східна літургія. 03 липня 1997 р. з нагоди 1000-річного ювілею міста костел св. Варфоломія з прикостельним будинком було передано для Вроцлавсько-Гданської єпархії Української греко-католицької церкви. 25 листопада 2020 р. утворено нову Ольштинсько-Гданську єпархію. Гданський храм св. Варфоломія залишається у ній конкафедральним. 23 травня 2015 р. поблизу костелу св. Варфоломія відкрито пам'ятник Володимиру Великому[38].
Починаючи з 2000-х рр. в Гданську формується хронологічно-третя громада. Адже зростає кількість українців, що приїжджають сюди на навчання чи знаходять тут працю та залишаються на постійне проживання. Українці розвивають свій бізнес. Зокрема, у місті працює український ресторан «Львівські вареники»[39][40].
Особливо кількість українців зросла в 2014 р. та відповідно після 24 лютого 2024 р. Мешканці міста та місцеві органи влади надали всебічну допомогу українським біженцями, що прибули до міста після початку повномасштабної агресії Росії проти України[40][41].
З сучасних гданських українців, варто згадати скульптора Геннадія Єршова, історика Ігора Галагіду, голову ОУП в Гданську Єлізавету Кремінську[40].
У Гданську працює консульство України, що обслуговує українських громадян, які перебувають у Польщі. Консульство знаходиться за адресою: вул. Bernarda Chrzanowskiego 60a, 80-278 Gdańsk[42].
26 листопада 2020 року одному зі скверів міста присвоєно назву імені генерала армії Української народної республіки Марка Безручка[43].
- Осип Думін — сотник УСС і Армії УНР, військовий діяч УВО, письменник
- Ян Гевелій (1611—1687) — польський астроном, автор перших карт Місяця («Селенографія, або опис Місяця»), «Каталогу нерухомих зірок на епоху 1660», атласу неба «Уранографія» (1690); конструктор телескопів; градоначальник Гданську.
- Ельжбета Гевелій (1647—1693) — жінка-астроном, дружина та колега Яна Гевелія.
- Данієль Габрієль Фаренгейт (1686—1736) — німецький хімік і фізик, автор температурної шкали його імені.
- Артур Шопенгауер (1788—1860) — німецький філософ у галузі об'єктивного ідеалізму, відомий уявленням про метафізичну волю як рушій світу.
- Аарон Бернштайн (1812—1884) — німецький письменник, журналіст, редактор, видавець, перекладач.
- Бернгард Ґецке (1884—1964) — німецький актор епохи німого.
- Гюнтер Грасс (1927—2015) — німецький письменник (також скульптор, художник), лауреат Нобелівської премії з літератури 1999 року. Автор, зокрема, «Данцизької трилогії», до якої входять роман «Бляшаний барабан», повість «Кіт і миша», роман «Собачі роки».
- Пйотр Шулькін (1950—2018) — польський кінорежисер, сценарист, актор, який у 2018 році підтримав звернення Європейської кіноакадемії на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова.
- Яніна Охойська (1955) — польська громадська діячка, астроном[44].
- Беата Позняк (1960) — польська актриса.
- Яцек Денель (1980) — польський поет, письменник і перекладач.
- Лех Валенса — польський політик, Президент Польщі (1990—1995). Співзасновник і перший керівник профспілки «Солідарність» у 1980-х роках, лавреат Нобелівської премії миру (1983). На честь нього названий міжнародний аеропорт у місті Гданськ.
- Северин Краєвський – польський композитор, співак, музикант і гітарист, колишній лідер гурту «Червоні гітари».
- Геннадій Єршов — польський та український митець, громадський діяч, один із засновників «Фундації Ательєр Єршов».
- Казахстан, Астана (1996)
- Іспанія, Барселона
- Німеччина, Бремен
- Польща, Битів
- Литва, Вільнюс
- Швеція, Кальмар
- США, Клівленд, Огайо
- Франція, Марсель
- Франція, Ніцца
- Франція, Руан
- Україна, Одеса
- Україна, Рівне
- Україна, Маріуполь (2014)
- Нідерланди, Роттердам
- Велика Британія, Сефтон, Англія
- Фінляндія, Турку
- Данія, Гельсінгер
- 1419 Данциг — астероїд, названий на честь міста (німецька назва)[45].
- Донатива
- ↑ https://sjp.pwn.pl/so/gdanszczanin;4436509.html
- ↑ https://sjp.pwn.pl/so/gdanszczanka;4436510.html
- ↑ Великий тлумачний словник сучасної української мови : 250000 / уклад. та голов. ред. В. Т. Бусел. — Київ; Ірпінь: Перун, 2005.
- ↑ а б Starówka Gdańsk (pl-PL) . 25 травня 2023. Процитовано 19 серпня 2023.
- ↑ а б в г д е ж Парнікоза, Іван. Українські сторінки історії Гданська та Триміста Частина 1. Замальовки з давнини. Прадідівська слава. Українські пам’ятки. Микола Жарких.
- ↑ Praca zbiorowa: Słownik starożytności słowiańskich t. 2 F-K, cz. 1 F-H, hasło „Gaj”. Warszawa: Ossolineum, 1964, s. 78.
- ↑ Свентопелк II. Великий (1195—1266), (також Свантеполк, Сватоплук, Свитопелк) — старший син Мщивоя (Мествіна) І-го з династії Собіславів (Самборідів)
- ↑ Див.: Любек, Ганза
- ↑ Акція «Вісла». Документи / упор. Євген Місило. — Львів; Нью-Йорк: Наукове товариство ім. Т. Шевченка, 1997. — ISBN 5-7707-8504-7. — С. 483.
- ↑ 3.1. Środowisko przyrodnicze. W: Studium Uwarunkowań i Kierunków Zagospodarowania Przestrzennego Miasta Gdańska. Gdańsk: Prezydent Miasta Gdańska, 2007-12-20, s. 33.
- ↑ Kondracki, Jerzy (2002). Geografia regionalna Polski (пол.) . Варшава: PWN. ISBN 83-01-13897-1.
- ↑ Клімат Гданська. Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 31 серпня 2020.
- ↑ в 1967—1988 роках ім. Леніна.
- ↑ Airport History. Процитовано 2 грудня 2022.
- ↑ Nasza historia (пол.). Процитовано 2 грудня 2022.
- ↑ SKM Passenger Information, Map http://www.skm.pkp.pl/ [Архівовано 27 грудня 2014 у Wayback Machine.]
- ↑ Polish Pendolino launches 200 km/h operation, Railway Gazette International [Архівовано 16 грудня 2014 у Wayback Machine.], 15 December 2014
- ↑ Pendolino z Trójmiasta do Warszawy. Więcej pytań niż odpowiedzi. trojmiasto.pl. 30 липня 2013. Архів оригіналу за 28 липня 2014. Процитовано 25 грудня 2014.
- ↑ ';Jeszcze szybciej z Warszawy do Gdańska,' Kurier Kolejowy 9 January 2015 http://www.kurierkolejowy.eu/aktualnosci/22716/Jeszcze-szybciej-z-Warszawy-do-Gdanska.html [Архівовано 10 січня 2015 у Wayback Machine.]
- ↑ The port and the city. Процитовано 2 грудня 2022.
- ↑ Brama Żuraw (pl-PL) . 2 травня 2023. Процитовано 19 серпня 2023.
- ↑ Fontanna Neptuna (pl-PL) . 16 грудня 2022. Процитовано 19 серпня 2023.
- ↑ Złota Kamienica w Gdańsk (pl-PL) . 27 грудня 2022. Процитовано 19 серпня 2023.
- ↑ Zielona Brama w Gdańsku (pl-PL) . 21 червня 2023. Процитовано 19 серпня 2023.
- ↑ Ulica Mariacka w Gdańsku (pl-PL) . 20 грудня 2022. Процитовано 19 серпня 2023.
- ↑ Вебсторінка Історичного музею міста Гданськ. Архів оригіналу за 22 вересня 2017. Процитовано 10 жовтня 2008.
- ↑ Вебсторінка Національного музею в Гданську. Архів оригіналу за 6 листопада 2013. Процитовано 10 жовтня 2008.
- ↑ Złota Brama w Gdańsku (pl-PL) . 11 липня 2023. Процитовано 19 серпня 2023.
- ↑ Додому. Hevelianum (укр.). Процитовано 3 грудня 2022.
- ↑ Вебсторінка Національного Морського музею в Гданську. Архів оригіналу за 16 жовтня 2008. Процитовано 10 жовтня 2008.
- ↑ Вебсторінка Археологічного музею в Гданську. Архів оригіналу за 17 лютого 2001. Процитовано 10 жовтня 2008.
- ↑ Вебсторінка Морського маяка Гданськ-Новий Порт. Архів оригіналу за 7 липня 2018. Процитовано 10 жовтня 2008.
- ↑ Bazylika Mariacka (pl-PL) . 19 листопада 2022. Процитовано 19 серпня 2023.
- ↑ Шукач | Пам'ятник Яну Гевелію (3) в Ґданську. www.shukach.com. Процитовано 3 грудня 2022.
- ↑ а б Informator o sytuacji społeczno-gospodarczej Gdańska za 2008 rok / Urząd Miejski w Gdańsku. — 2008. — ISSN 1505-7186.
- ↑ RadioPolska — Niekomercyjny serwis poświęcony radiofonii i telewizji w Polsce. Архів оригіналу за 27 вересня 2011. Процитовано 15 липня 2010.
- ↑ Gdańsk :: wykaz stacji radiowych :: nadaje.com. Архів оригіналу за 27 листопада 2010. Процитовано 15 липня 2010.
- ↑ а б в Парнікоза, Іван. Українські сторінки історії Гданська Частина 2. Хмари над Балтикою. Прадідівська слава. Українські пам’ятки. Микола Жарких. Процитовано 19.05.2024.
- ↑ Pierogi Lwowskie. www.facebook.com (укр.). Процитовано 16 вересня 2018.
- ↑ а б в Парнікоза, Іван. Українські сторінки історії Гданська Частина 3. Під патронатом святого Володимира. Прадідівська слава. Українські пам’ятки. Микола Жарких.
- ↑ Solidarni z Ukrainą w czasie wojny. Gdańsk pomaga już od dwóch lat. 23.02.2024.
- ↑ Консульство України в Гданську. https://gdansk.mfa.gov.ua. Процитовано 20.12.2023.
- ↑ У Гданську назвали сквер на честь генерала армії УНР. www.eurointegration.com.ua. Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 26 листопада 2020.
- ↑ Janina Ochojska [Архівовано 25 квітня 2017 у Wayback Machine.]. (пол.)
- ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.
- Офіційна сторінка міста Гданська [Архівовано 22 лютого 2011 у Wayback Machine.]
- Офіційна сторінка Триміста [Архівовано 4 листопада 2004 у Wayback Machine.]
- Офіційна сторінка Гдині [Архівовано 30 липня 2004 у Wayback Machine.]
- Офіційна сторінка Сопота [Архівовано 15 жовтня 2019 у Wayback Machine.]
- Солідарність із Гданськом [Архівовано 22 травня 2011 у Wayback Machine.]
- Монети Данцигу[недоступне посилання з липня 2019]
- Гданськ
- Гданськ для українця [Архівовано 16 вересня 2017 у Wayback Machine.]
|
|