Закон Енгеля

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Зако́н Е́нгеля — зі зростанням величини доходів частка витрат на придбання товарів першої необхідності скорочується.

Закони Енгеля зводяться до наступних положень:

  1. бідні родини витрачають відносно більше на необхідне для життя — їжу і житло;
  2. частка витрат на харчування знижується в міру зростання доходів, а частка витрат на житло стабілізується;
  3. витрати на дорогі предмети підвищуються в більшій мірі, ніж дохід. При зростанні доходу споживача споживання їм вторинних благ зростає в більшому ступені, ніж споживання благ першої необхідності;
  4. при зниженні ціни одного з благ і сталості ціни на інше благо збільшується попит на благо, ціна якого знижується, причому здійснюється відносна заміна ним іншого блага.[1]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. 10. Закон Енгеля, Крива Енгеля. Особливості споживання різних за якістю товарів. StudFiles (рос.). Процитовано 21 жовтня 2018.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]