Комп'ютерне мистецтво

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зображення комп'ютерного вірусу Chernobyl, створеного українським медіа-художником Степаном Рябченком в 2011 році.[1]
Олена Голуб, «Тиха кімната», цифровий друк (2020)

Комп'ютерне мистецтво або цифрове мистецтво (англ. Digital art) — напрямок медіа-мистецтва, заснований на використанні комп'ютеру, інформаційних технологій, як основи для художнього твору.

Linguistics River, 2012 MoMa educational net art project

Нині поняття комп'ютерного мистецтва включає в себе як твори традиційного мистецтва, перенесені в нове середовище, на цифрову основу, яка імітує первісний матеріальний носій (цифрова фотографія), так і принципово нові види художніх творів, основним середовищем існування яких є комп'ютерне середовище. Під його визначення вписується і цифровий живопис (малюнок створюється від початку до кінця на комп'ютері), і демосцена, pixel art, гіпертекстова література та ін.

Українські медіа-художники

[ред. | ред. код]
  • Сергій Петлюк[5]
  • Олексій Сай[6]

Виставки

[ред. | ред. код]
  • Strange Timeангл. — «Дивний час») — міжнародна художня виставка у віртуальному просторі, створена українським художником Степаном Рябченком в межах творчого об’єднання «Арт Лабораторія»[7]. Проєкт було запущено 7 травня 2020 року в період COVID-19 карантину як інтернет-сайт, що розвивається за принципом живого організму, наповнюючись роботами художників з усього світу та розширюючи свої межі.[8] У центрі уваги виставки Strange Time [Архівовано 24 Травня 2021 у Wayback Machine.] опинилися не тільки твори мистецтва, але й сам формат репрезентації художників та їхніх робіт на базі Інтернет-сайту, який виступає самостійним твором.[9] Назва виставки «Дивний час» відбила головну мету проєкту: дослідження часу та неоднозначності подій, що відбуваються в сучасному світі шляхом візуальної мови, позицій та маніфестів.[10] Експозиція з простого простору репрезентації перетворилася в ситуацію діалогу та взаємодії між художниками, створюючи певні зв’язки, позиції та відносини.[11] Проєкт створено як організм, що розвивається і постійно поповнюється новими авторами та роботами, розширюючи свої цифрові межі поки міф про COVID-19 не піде у небуття.[12]
  • Цифрове мистецтво. Блокчейн, а точніше NFT, асоціюються з цифровим мистецтвом з часів божевілля NFT у 2020 і 2021 роках. Хоча ця технологія отримала багато критиків і має багато недоліків, пов’язаних із плагіатом і шахрайством (через її майже повністю нерегульований характер),[13] аукціонні будинки, як-от Sotheby’s, Christie’s та різноманітні музеї та галереї у світі, розпочали співпрацю та партнерство з цифровими художниками, продаючи NFT, пов’язані з цифровими творами мистецтва (через платформи NFT), і демонструючи ці твори мистецтва (пов’язані з відповідними NFT) як у віртуальних галереях, так і в реальних життєві екрани, монітори та телевізори.[14]

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Christiane Paul (2003). Digital Art (World of Art series). London: Thames & Hudson. ISBN 0-500-20367-9.
  • Caterina Davinio, Tecno-Poesia e realtà virtuali / Techno-Poetry and Virtual Reality, essay (Italian / English), Mantova, Sometti 2002. ISBN 88-88091-85-8
  • Oliver Grau (2003) Virtual Art: From Illusion to Immersion (Leonardo Book Series). Cambridge/Mass.: MIT-Press.
  • James Faure Walker (2006) Painting the Digital River: How an Artist Learned to Love the Computer, Prentice-Hall (USA). ISBN 0-13-173902-6
  • Bruce Wands (2006). Art of the Digital Age, London: Thames & Hudson. ISBN 0-500-23817-0.
  • Monika Fleischmann, Ulrike Reinhard. Digitale Transformationen. Medienkunst als Schnittstelle von Kunst, Wissenschaft, Wirtschaft und Gesellschaft. whois, Heidelberg 2004, ISBN 3-934013-38-4. ([[https://web.archive.org/web/20160531081533/http://netzspannung.org/media-art/publications/digital-transformations/?lang=de Архівовано 31 Травня 2016 у Wayback Machine.] Information])
  • Wolf Lieser. Digital Art. H.F. Ullmann Publishing, Deutschland 2009, ISBN 978-3-8331-5344-0.
  • Ernest Edmonds, Andrew Martin, Sandra Pauletto. Audio-visual interfaces in digital art. In: The Australasian Computing Education Conference; Vol. 74. Proceedings of the 2004 ACM SIGCHI International Conference on Advances in computer entertainment technology. Singapur 2004, ISBN 1-58113-882-2. (Information).
  • Greg Turner, Ernest Edmonds. Towards a Supportive Technological Environment for Digital Art. In: Viller & Wyeth (Hrsg.): Proceedings of OzCHI2003: New directions in interaction, information environments, media and technology. 26-28 November 2003. Brisbane, Australien. (Online)
  • Linda Candy. Co-Creativity in Interactive Digital Art, Consciousness Reframed. In: Fourth International CAiiA-STAR Research Conference, 2-4th August 2002. Perth 2002. Online [Архівовано 1 Грудня 2016 у Wayback Machine.]
  • Lev Manovich. Ten Key Texts on Digital Art: 1970—2000. In: Leonardo, Band 35, Nummer 5, MIT Press 2002, S. 567—569. (Information [Архівовано 25 Квітня 2011 у Wayback Machine.])
  • Joseph Nalven, JD Jarvis. Going Digital: The Practice and Vision of Digital Artists. Thompson Course Technology, 2005, ISBN 1-59200-918-2.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Цвет Чернобыля в работе украинского художника Степана Рябченко. ArtsLooker (ru-RU) . 26 квітня 2020. Архів оригіналу за 1 Серпня 2020. Процитовано 15 червня 2020.
  2. ART NOW: Степан Рябченко. Про мистецтво нової доби. ART Ukraine. Архів оригіналу за 24 Лютого 2020. Процитовано 11 червня 2020.
  3. Strange Time: Степан Рябченко рассказывает о первом опыте кураторства и искусстве по ту сторону экрана. officiel-online.com (рос.). Архів оригіналу за 11 Червня 2020. Процитовано 11 червня 2020.
  4. СТЕПАН РЯБЧЕНКО ПРО СТЕПАНА РЯБЧЕНКО. МіТЄЦ (англ.). 5 листопада 2019. Архів оригіналу за 14 Червня 2020. Процитовано 26 травня 2020.
  5. Петлюк Сергій / PinchukArtCentre. PinchukArtCentre.org. Архів оригіналу за 7 Листопада 2017. Процитовано 2 листопада 2017.
  6. Олексій Сай. Архів оригіналу за 7 Листопада 2017. Процитовано 2 листопада 2017.
  7. Первая в Украине международная выставка современного искусства в виртуальном пространстве. PRAGMATIKA.MEDIA (ru-RU) . Архів оригіналу за 14 Червня 2020. Процитовано 23 червня 2020.
  8. В Украине стартовала первая международная онлайн-выставка современного искусства Strange Time. officiel-online.com (рос.). Архів оригіналу за 3 Березня 2021. Процитовано 23 червня 2020.
  9. Strange Time: Степан Рябченко рассказывает о первом опыте кураторства и искусстве по ту сторону экрана. officiel-online.com (рос.). Архів оригіналу за 11 Червня 2020. Процитовано 23 червня 2020.
  10. Strange Time. Strange Time (амер.). Архів оригіналу за 24 Травня 2021. Процитовано 23 червня 2020.
  11. Одесский художник впервые в Украине организовал онлайн-выставку совр. Монитор (ru-RU) . 11 травня 2020. Архів оригіналу за 23 Червня 2020. Процитовано 23 червня 2020.
  12. «Время — кожа, а не платье». Kyiv Daily (ru-RU) . 14 травня 2020. Архів оригіналу за 21 Червня 2020. Процитовано 23 червня 2020.
  13. Does NFT Art Have A Place In The Museum In 2022?. Jing Culture and Commerce (англ.). 6 січня 2022. Процитовано 12 серпня 2022.
  14. Kastrenakes, Jacob (11 березня 2021). Beeple sold an NFT for $69 million. The Verge (англ.). Процитовано 12 серпня 2022.