Український мовно-інформаційний фонд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Український мовно-інформаційний фонд
НАН України
Основні дані
Засновано 1991 рік
Приналежність НАН України
Сфера лексикографія, корпусна лінгвістика, комп'ютерна лінгвістика
Кількість співробітників ~45
Контакт
Ключові особи Володимир Широков (директор)
Адреса 03039, Київ, Голосіївський просп., 3
Тип академічна установа[d]
Вебсторінка www.ulif.org.ua

Украї́нський мо́вно-інформаці́йний фонд Націона́льної акаде́мії нау́к Украї́ни (УМІФ, англ. Ukrainian Lingua-Information Fund) — установа зі статусом науково-дослідного інституту Національної академії наук України. Відомий також під назвою Інститут мовно-інформаційних досліджень НАН України

Історія

[ред. | ред. код]
  • 1991 — Шляхом реорганізації підрозділів Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР та Відділення наукової інформації Інституту математики АН УРСР утворений Український мовно-інформаційний фонд.
  • 2009 — Концепцією Державної цільової програми розвитку Національної словникової бази на 2009—2015 роки, схваленою розпорядженням КМУ від 11 лютого 2009 № 140-р[1], Український мовно-інформаційний фонд запропоновано визначити координатором робіт з розвитку Національної словникової бази.

Основні напрямки діяльності

[ред. | ред. код]
  • дослідження системної будови природної мови;
  • створення та ведення фундаментального архіву української та інших мов народів світу;
  • розробка і створення інформаційно-лінгвістичних систем (традиційних і комп'ютерних словників, підручників, навчальних, експертних систем, систем автоматизованого опрацювання природної мови тощо, лінгвістичних баз даних та знань);
  • дослідження лінгвістичних аспектів інтелектуальної діяльності;
  • розробка та експлуатація інформаційних систем, баз даних і знань загальнокультурного характеру;
  • координація робіт в Україні у галузі лінгвістичної технології, комп'ютерної та когнітивної лінгвістики і лексикографії, налагодження зв'язків з фаховими організаціями світу із зазначених галузей;
  • співорганізація щорічної конференції з прикладної та теоретичної лінгвістики MEGALING.

Основні наукові та науково-прикладні результати

[ред. | ред. код]
  • створено теорію лексикографічних систем, яку за своїм логіко-лінгвістичним статусом може бути прирівняно до теорії формальних граматик. Теорія лексикографічних систем, а також її узагальнення — лексикографічні середовища, лексикографічні числення тощо визначають підґрунтя сучасної лінгвістичної технології;
  • розвинено теорію семантичних станів, яка становить базу для формалізованого опису широкого кола мовних явищ, об'єднуючи граматичний та лексикографічний різновиди опису мовної системи;
  • започатковано (1994) програму зі створення серії україномовних словників нового покоління — «Словники України», яка вже налічує понад 60 праць. Серед них слід відзначити перший в Україні повномасштабний електронний словник української мови — Інтегровану лексикографічну систему «Словники України», шість версій якої промислово випущено на лазерних дисках, починаючи з 2001 року;
  • створено перший в Україні лінгвістичний корпус, який має обсяг понад 43 млн слововживань і становить сучасну експериментальну основу для проведення фундаментальних мовознавчих досліджень та укладання лексикографічних праць нового покоління. Розроблено і введено в експлуатацію інформаційно-лінгвістичну систему, що функціонує в Інтернеті — Український лінгвістичний портал www.ulif.org.ua [Архівовано 4 травня 2013 у Wayback Machine.], www.ulif.mon.gov.ua [Архівовано 1 квітня 2022 у Wayback Machine.], в рамках якого функціонує вебсайт Словники України on-line, що містить лексикографічну інформацію про слова української мови;
  • розроблено концепцію Всеукраїнського лінгвістичного діалогу — мережевої системи професійної взаємодії в лінгвістиці.

Інші онлайнові проекти

[ред. | ред. код]

Журнал «Мовознавство»

[ред. | ред. код]

Український мовно-інформаційний фонд (разом з Інститутом мовознавства ім. О. О. Потебні) є співзасновником науково-теоретичного журналу «Мовознавство».

Структура фонду

[ред. | ред. код]

У структурі Фонду два науково-дослідні підрозділи: відділ лінгвістики та відділ інформатики. Установа має вчену раду, при ній функціонують аспірантура та докторантура.

Фонд є базовою організацією Національної словникової бази України, яку внесено до Державного реєстру наукових об'єктів, що становлять національне надбання України, та базовою організацією Наукової ради при Президії НАН України з проблем «Інформація. Мова. Інтелект».

Ключові особи

[ред. | ред. код]
  • Широков Володимир Анатолійович, академік НАН України (2012), директор.
  • Чумак Володимир Васильович, кандидат філологічних наук, заступник директора.
  • Шевченко Лариса Леонідівна, доктор філологічних наук, завідувачка відділу лінгвістики
  • Надутенко Максим Вікторович, кандидат технічних наук, завідувач відділу інформатики
  • Заїка Наталія Михайлівна, кандидат філологічних наук, учений секретар

Контактні дані

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]