Осокові

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Cyperaceae)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Осокові
Cyperus esculentusтиповий представник типового роду родини Осокові
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Клада: Комелініди (Commelinids)
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Осокові (Cyperaceae)
Juss., nom. cons., 1789
Типовий рід
Cyperus L.Сить
Підродини
Синоніми

Kobresiaceae Gilly

Вікісховище: Cyperaceae

Осо́кові або Смикавцеві[1] (Cyperáceae) — велика родина однодольних рослин, що складається з багаторічних (рідко однорічних) трав, з вигляду схожих на злаки, що ростуть на берегах річок, на сирих луках, болотах або навіть у воді. Велика їх роль і у формуванні арктичних рослинних угруповань, де злаки представлені менш широко.

Велика родина, що включає приблизно 5000 (за іншими даними 5500[2]) видів, 109 родів, 14 триб[3].

Види осокових:
1. Cyperus holoschoenus R.Br.,
2. Cyperus crassipes Vahl.
Ботанічна ілюстрація Якоба Штурма з книги «Deutschlands Flora in Abbildungen», 1796

Розміри осокових достатньо сильно різняться: від кількох сантиметрів у видів роду Ситняг (Eleocharis) до трьох — чотирьох метрів у видів родів Сцирподендрон (Scirpodendron), Мапанія (Mapania), Сить (Cyperus)[4]

Кореневище або коротке вертикальне, або довге горизонтальне.

Стебло (соломина) зазвичай тригранної форми, рідко порожнисте, як у злаків, часто з сильно витягнутим верхнім коліном, на якому розташоване суцвіття. Стебла зі зближеними при основі вузлами, так що «справжні» подовжені міжвузля розвиваються переважно у генеративних пагонів.

Листя із замкнутою (не розколотою вздовж, як у злаків) піхвою, яка щільно охоплює стебло подібно трубці, і довгим стрічкоподібним відгином; лінійні, часто дуже жорсткі, з ріжучим краєм через дуже дрібні, звернених донизу зубчиків. У одних осокових на стеблі більш-менш рівномірно розміщене листя; у інших листя скупчене біля основи (більшість осік) або на вершині стебла, як, наприклад, у папірусу (Cyperus papyrus). Нижні (а іноді і все) листя часто має редуковані платівки — залишаються лише піхви. І листя, і стебла осокових багаті механічними тканинами, а також кремнеземом, що обумовлює їх застосування як покрівельного та виробного матеріалу[4].

Квітки дрібні, непоказні, у одних одностатеві, у інших двостатеві, сидять у пазухах приквіткових лусок та зібрані у суцвіття — колоски, що з'єднуються у складніші суцвіття — колосся, головки, кисті, волоті, парасольки. У разі одностатевих квіток чоловічі та жіночі часто перебувають у різних колосків, іноді навіть на різних особинах (дводомні осокові). Оцвітини зовсім немає (що відображає пристосування осокових до вітрозапиленню — анемофілія)) або вона є у вигляді ніжних лусочок, щетинок або волосків, у пухівки (Eriophorum) сильно розростаються при відцвітанні.
Формула квітки:.

Цікаво влаштований пилок осокових: після мейозу три з чотирьох клітин редукуються, і пилкове зерно, являє собою так звану псевдомонаду, відповідну чотирьом «нормальним» пилкових зернам. Чоловічі квітки складаються практично лише з тичинок, а жіночі, зазвичай, влаштовані складніше. У пологів Осока (Carex) та Унцінія (Uncinia), наприклад, приквітковий лист (покривна луска) обростає навколо зав'язі, отже маточка, а потім і плід, що розвивається, виявляються оточеним особливою плівчатою капсулою — мішечком[4].

Плід осокових — горішок, Часто тригранний, з більш-менш твердим біляплодником.

Поширення та середовище існування

[ред. | ред. код]
Осокове болото. Запорізька область

Рослини родини осокових широко розповсюджені по всій земній кулі, особливо у помірних та холодних областях.

До найрозповсюдженіших осокових належать представники роду Комиш (Scirpus), що утворюють великі зарості біля берегів прісних водойм. Дуже відомі рослини, що належать до великого роду Сить — наприклад, папірус, стебла якого з найдавніших часів до Середньовіччя служили джерелом паперу. Він, як і очерет, утворює великі зарості біля берегів африканських річок та озер. У тропіках широко розповсюджені й інші осокові: ринхоспора (Rhinchospora), меч-трава (Cladium), мапанія, склери (Scleria). В арктичних та помірних областях домінують інші роди: ситняг, пухівка, осока, причому представники останнього роду за ступенем участі у рослинному покриві не поступаються злакам та Астровим, а подекуди їх перевершують. Найбільше видів осок мешкає на болотах, на сирих та болотистих луках, берегах водойм, де осоки формують специфічні спільноти та часто визначають вигляд місцевості.[4]

Осокові у флорі України

[ред. | ред. код]

За результатами дослідження провідного наукового співробітника Інституту екології Карпат НАН України доктора біологічних наук Івана Данилика у флорі України налічується 153 види осокових, які належать до однієї підродини (Cyperoideae), 8 триб і 19 родів.[5]

Хімічний склад

[ред. | ред. код]

Епідерміс листя та стебел більшою чи меншою мірою просякнутий силікатною кислотою. У кореневищах деяких видів знайдено ефірну олію. Алкалоїди, зазвичай, відсутні та знайдені лише у осоці парвській (Carex brevicollis).[6]

Використання людиною

[ред. | ред. код]

Корисних рослин серед осокових дуже мало. Ці сухі і жорсткі трави, бідні поживними сполуками та багаті кремнеземом, дають погане сіно, яке згодовують тваринам в останню чергу.

Cyperus esculentus L., що зростає й місцями культивується в південній Європі, приносить їстівні підземні шишки (бульби), що містять багато олії та цукру і смаком нагадують мигдаль («земляний мигдаль»); їх часто вживають як найкращий сурогат кави. Їстівні шишки доставляють також Cyperus bulbosus Vahl. та Scirpus maritimus L. в Індії, Scirpus tuberosus Roxb. в Індії та Китаї й інші види.

Carex arenaria L. сіють на дюнах, переважно в Голландії, для утримання летючих пісків (довгі кореневища цієї осоки скріплюють та затримують пісок).

Стебла (солома) Scirpus palustris L. та деяких інших осокових йдуть на плетіння постілок. Папірус (Cyperus papyrus L.) — крупна (до 3 м заввишки) водна рослина (зростає у Єгипті, Малої Азії, у Калабрії та Сицилії), з якої у давнину виробляли папір — папірус; тепер має мале значення (місцями солома йде для плетіння).

Багато видів осокових використовуються для оформлення водойм у ландшафтному дизайні. Дуже популярною серед любителів «водних садів» є пухівка піхвова. Шовковисті та ніжні волоски-оцвітини цієї пухівки роблять її схожими на пухові кульки, що надає рослині ошатний вигляд.

Дуже корисна рослина схеноплектус озерний. Вона відіграє важливу роль у природі, фільтруючи воду.

Класифікація

[ред. | ред. код]

Таксономічне положення

[ред. | ред. код]
  клас Дводольні   ще 15 родин, у тому числі Тонконогові (Poaceae)  
         
  відділ Покритонасінні     порядокТонконогоцвіті (Poales)    
              до 120 родів
  царство Рослини     клас Однодольні     родина Осокові  
           
  відділ Голонасінні   ще 10 порядків (за Системою APG III)  
     

Деякі роди

[ред. | ред. код]
Пухівка широколиста (Eriophorum latifolium)

Родина включає 116[7] родів та близько 5730[8] видів.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Червона книга України 2010—2016
  2. Muasya A. M., Simpson D. A., Verboom G. A., Goetghebeur P., Naczi R. F., Chase M. W., Smets E. Phylogeny of Cyperaceae based on DNA sequence data: current progress and future prospects // The Botanical Review. — 2009. — Вип. 75. — № 1. — С. 2-21.
  3. Starr J. R., Ford B. A. Phylogeny and evolution in Cariceae (Cyperaceae): current knowledge and future directions // The Botanical Review. — 2009. — Вип. 75. — № 1. — С. 110–137. — DOI:10.1007/s12229-008-9020-x.
  4. а б в г Шипунов А. Б. Семейство Осоковые // Биология: Школьна энциклопедия / Белякова Г. и др. — М. : БРЭ, 2004. — ISBN 5-85270-213-7.
  5. І. М. Данилик. Система родини Cyperaceae Juss. Флори України // ISSN 0372-4123. Український ботанічний журнал, 2012, т. 69, № 3. — С. 337—351.
  6. Гаммерман А. Ф., Гром И. И. Дикорастущие лекарственные растения СССР. — М. : Медицина, 1976.
  7. Белоусова Л. С., Денисова Л. В. Редкие растения мира. — Лесная промышленность, 1983. — 344 с. (Перевірено 19 лютого 2010)
  8. Осоковые на сайте The Plant List(англ.)(лат.) (Перевірено 11 червня 2013)
  9. За даними сайта Germplasm Resources Information Network (GRIN). Див. розділ Посилання.

Література

[ред. | ред. код]