Контрольована гіперстимуляція яєчників

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Контрольована гіперстимуляція яєчників - це метод допоміжної репродукції, що передбачає використання препаратів для фертильності з метою індукції овуляції численними фолікулами яєчників.[1] Ці фолікули можуть отримувати за допомогою трансвагінального вилучення ооцитів для використання в екстракорпоральному заплідненні (ЕКЗ) або їм надається час для овуляції, в результаті чого відбувається суперовуляція (овуляція із більшою кількістю яйцеклітин на виході).[2] Коли овульовані фолікули запліднені in vivo (природним чи штучним шляхом), існує високий ризик багатоплідної вагітності.

У даній статті, якщо не зазначено іншого, техніка гіперстимуляції буде означати частину ЕКЗ.

Методика проведення[ред. | ред. код]

Прогнозування реакцій[ред. | ред. код]

Прогнозування реакцій визначає протокол пригнічення овуляції та дозування медикаментів, які використовуються для гіперстимуляції. Цей прогноз, заснований на резерві яєчників, забезпечує значно вищий рівень народжуваності, загальні нижчі витрати та більшу безпеку.[3]

Зазвичай домовлено не виключати нікого з першої спроби ЕКЗ лише на підставі передбачених слабких реакцій, оскільки точність цих тестів може бути низькою для прогнозування вагітності.[4]

Підрахунок антральних фолікулів[ред. | ред. код]

Реакція на гонадотропіни може бути приблизно спрогнозована за допомогою підрахунку антральних фолікулів (ПАФ). Це відбувається за допомогою вагінальної ультрасонографії, яка відображає кількість примордіальних фолікулів в резерві яєчнику.[5]

Визначення “слабка реакція яєчників” - це отримання менше 4 ооцитів за стандартним протоколом гіперстимуляції. Тоді як визначення “гіперреакція” означатиме отримання 15 або 20 ооцитів. Порогові показники, котрі використовуються для прогнозування слабких реакцій в порівнянні з нормальним та гіперреакціями при застосуванні вагінальної ультрасонографії в літературі різняться. Наприклад, для можливих слабких реакцій значення при ПАФ коливаються від 3 до 12, в основному через різні класифікації визначення розміру для антральних фолікулів.[4]

Для даних в таблиці діаметр антральних фолікулів становить 2-8 мм:[5]

Підрахунок антральних

фолікулів

Класифікація[5] Приблизна очікувана реакція[5] Ризики[5] Ймовірність вагітності[5] Рекомендації[5]
Менше ніж 4 Надзвичайно низько Дуже слабка або зовсім відсутня Очікується скасування циклу 0–7% з 1 ооцитом[6] Не проводити ЕКЗ
4-7 Низько Ймовірно слабка реакція Вищий за середній показник скасування циклу ЕКЗ 15%[6] Ймовірно, високі дози гонадотропінів
8-10 Зменшено Нижча середнього Вищий за середній показник скасування циклу ЕКЗ Дещо знижена[5]
11-14 Нормально (але середній результат) Іноді низька, але зазвичай достатня Незначний підвищений ризик скасування циклу ЕКЗ Дещо знижена порівняно з "найкращою" групою[5]
15-30 Нормально (добре) Чудова Дуже низький ризик скасування циклу ЕКЗ. Певний ризик гіперстимуляції яєчників Найкраща в цілому в групі[5], 35%[6] Низькі дози гонадотропінів
Більше 30 Високо Ймовірно висока Надмірна стимуляція та синдром гіперстимуляції яєчників Загалом дуже добре як група, але є потенційні проблеми з якістю яйцеклітин[5] Низькі дози гонадотропінів

Частота слабкої реакції яєчників при ЕКЗ коливається від 10 до 20%. Старші особи зі слабкою реакцією на лікування мають нижчу ймовірність вагітності порівняно з молодшими (1,5–12,7 на противагу 13,0–35% відповідно).[6] Також, навпаки, серед молодих жінок спостерігається менша поширеність слабких реакцій, порівняно з жінками старшого віку (50% випадків у жінок віком 43-44 роки).[4]

Інші прогнозування реакцій[ред. | ред. код]

  • Циркулюючий анти-Мюллерів гормон (АМГ) може передбачити надмірну та погану реакцію на стимуляцію яєчників. Згідно з рекомендаціями Національного інституту здоров'я і досконалості допомоги щодо ЕКЗ: якщо рівень АМГ менше або дорівнює значенням 5.4 пмоль/л (0.9 нг/мл) передбачається знижена реакція на гіперстимуляцію яєчників, проте якщо його рівень є вищим або рівним 25 пмоль/л (3.6 нг/мл) передбачається гіперреакція.[7] Для прогнозування надмірної реакції АМГ має чутливість та специфічність 82% та 76% відповідно.[8] Загалом він може бути кращим за ПАФ та базальний ФСГ.[9] Продемонстровано, що адаптація доз гонадотропіну до рівня АМГ зменшує частоту надмірних реакцій та скасованих циклів.[4]
  • Підвищений рівень базального фолікулостимулювального гормону (ФСГ) вказує на потребу у більшій кількості гонадотропіну для стимуляції та має вищий рівень скасування циклу через слабку реакцію.[10] Однак за результатами одного з досліджень виявилось, що цей метод сам по собі гірший, ніж тільки АМГ, сам по собі, при цьому рівень народжуваності при використанні АМГ становить 24%, порівняно з 18% для ФСГ.[4]
  • Старший вік матері призводить до зниження рівня успішності гіперстимуляції яєчників. При гіперстимуляції яєчників у поєднанні з штучним осіменінням, жінки у віці 38–39 років мають прийнятний успіх протягом перших двох циклів із загальним рівнем народжуваності 6,1% за цикл. Однак для жінок віком ≥40 років загальний коефіцієнт народжуваності становить 2,0% за цикл, і, здається, відсутня перевага після одного циклу при поєднанні даних методів. Тому рекомендується розглянути метод ЕКЗ після одного невдалого циклу для цієї вікової групи.[11]
  • Індекс маси тіла[12]
  • Попередній досвід гіперстимуляції[12]
  • Тривалість менструального циклу (коротша тривалість - гірша реакція)[4]
  • Попередня операція на яєчниках[4]

Медикаменти для гіперстимуляції[ред. | ред. код]

Препарати ФСГ[ред. | ред. код]

Номограма початкового дозування препарату ФСГ оцінена за віком, підрахунком антральних фолікулів (ПАФ) та рівнем ФСГ в сироватці крові (на 3 день менструального циклу). Приклад наведено в номограмі для віку 32 років.
Номограма початкового дозування ФСГ оцінена за віком, рівнем анти-Мюлерівого гормоному (АМГ) та рівнем ФСГ в сироватці крові (на 3 день менструального циклу).

Для більшості пацієнтів при застосуванні ін'єкційних гонадотропінових препаратів використовують фолікулостимулювальний гормон (ФСГ). Клінічний вибір гонадотропіну повинен залежати від доступності, зручності та фінансових можливостей.[13] Оптимальна доза - це зазвичай компроміс між ймовірністю завагітніти та ризиком виникнення синдрому гіперстимуляції яєчників.[12] Проведений мета-аналіз показав, що оптимальна доза на добу рекомбінантного ФСГ становить 150 МО/доба при спрогнозованих нормальних реакціях для пацієнток молодше 39 років для ЕКЗ. Порівняно з вищими дозами, ця асоціюється з дещо меншим виходом ооцитів, але подібними показниками ймовірності завагітніти та рівнем кріоконсервації ембріонів.[14] Для жінок з прогнозованою слабкою реакцією можливо не буде ніякої переваги починати з вищої дози ФСГ, ніж 150 МО на день.[4]

Застосування середніх доз препарату ФСГ тривалої дії має аналогічний результат для рівня народжуваності та ризику набуття синдрому гіперстимуляції яєчників, як і при щоденниму введенні ФСГ. Однак препарат ФСГ тривалої дії може презвести до зниження рівня народжуваності при використанні низьких доз (60-120 мкг альфа корифолітропіну).[15]

Рекомбінантний ФСГ виявляється однаково ефективним з точки зору рівня народжуваності в порівнянні з будь-яким іншим видами препаратів гонадотропіну, незалежно від протоколу, що використовується для пригнічення овуляції.[13]

Зазвичай потрібно приблизно 8–12 днів введення ін’єкцій.[16]

Альтернативи та доповнення до ФСГ[ред. | ред. код]

Введення рекомбінантного хоріального гонадотропіну людини (ХГЛ) разом із препаратом ФСГ не має значного переважаючого ефекту.[17]

Кломіфен на додаток до гонадотропінів може незначною мірою мати вплив або зовсім не впливати на рівень народжуваності, але може знизити ймовірність синдрому гіперстимуляції яєчників.[18] Систематичний огляд показав, що використання цитрату кломіфену разом із низькими дозами гонадотропіну (у протоколі антагоніста ГнРГ, як описано в наступному розділі) призвело до покращення тенденції ймовірності завагітніти та отримання більшої кількості ооцитів в порівнянні з використанням стандартних високих доз ФСГ. Такий протокол допомагає використовувати менші дозування ФСГ препаратів, забезпечуючи нижчі витрати на цикл, особливо в тих випадках, де вартість процедур є головним лімітуючим фактором.[19]

Рекомбінантний лютеїнізуючий гормон (ЛГ) у використанні разом із ФСГ можливо збільшує ймовірність завагітніти, проте невідомо чи рівень народжуваності також зростає.[20] Застосунок низьких доз ХГЛ для заміни ФСГ під час пізньої фолікулярної фази у жінок, які проходять гіперстимуляцію в рамках ЕКЗ, може мати незначну різницю або її відсутність на ймовірність завагітніти, і можливо призведе до отримання еквівалентної кількості ооцитів, але з меншими витратами ФСГ.[21]

Хоч результати є суперечливими, але лікування метформіном як доповненням до циклів ЕКЗ може зменшити ризик синдрому гіперстимуляції яєчників та збільшити рівень народжуваності.[22]

Пригнічення спонтанної овуляції[ред. | ред. код]

При застосуванні разом із ЕКЗ контрольована гіперстимуляція яєчників створює необхідність запобігання спонтанної овуляції, оскільки трансвагінальне вилучення ооцитів зрілої яйцеклітини з фаллопієвої труби або матки набагато складніше, ніж з фолікула яєчника. Основними способами пригнічення овуляції є:

  • Введення агоністів ГнРГ проводиться постійно перед початком режиму гонадотропінової гіперстимуляції. Фізіологічно агоністи ГнРГ зазвичай виділяються циклічно в організмі для збільшення нормального вивільнення гонадотропінів, включаючи лютеїнізуючий гормон, який запускає процес овуляції. Проте безперервне введення екзогенних агоністів ГнРГ має протилежний ефект, зупиняючи вироблення фізіологічного гонадотропіну в організмі.
  • Антагоністи ГнРГ зазвичай застосовують в середині фолікулярної фази в циклах стимуляції після введення гонадотропінів і до початку запуску остаточного дозрівання ооцитів. На даний момент ліцензованими та дозволеними до використання антагоністами ГнРГ є препарати цетрорелікс та ганірелікс. У циклах антагоністів ГнРГ препарати для гіперстимуляції зазвичай починають використовувати на другий або третій день (попередньої природної менструації).[23]

Агоністи та антагоністи[ред. | ред. код]

Щодо ймовірності завагітніти вибір протоколу агоністів гонадотропін-рилізинг гормону (ГнРГ) для циклу є приблизно таким же ефективним, як вибір протоколу антагоністів.[4][13] Тим не менш, ці два протоколи різняться за низкою аспектів:

  • Терміни гіперстимуляції та день вилучення ооцитів у протоколі антагоніста ГнРГ повинні бути встановлені за часом після спонтанного початку попереднього менструального циклу.
  • Початок введення агоністів ГнРГ може варіювати від тривалого протоколу з 14 до 18 днів до застосування гонадотропіну, до короткого протоколу, коли його використовують також до моменту введення гонадотропіну. Ця тривалість застосування може становити від 3 днів до індукції остаточного дозрівання. Тривалий протокол агоністів ГнРГ асоціюється з вищою ймовірністю завагітніти, проте поки не вистачає доказів стосовно вищого рівня народжуваності в порівнянні з коротким протоколом агоністів ГнРГ.[24]
    Для ГнРГ-антагоністів введення з наступного дня після початку менструації пов’язують з більшою кількістю зрілих ооцитів порівняно з початком досягнення фолікулу 12 мм в діаметрі.[25]
  • Тривалість циклу з використанням протоколу антагоністів ГнРГ, як правило, значно коротша, ніж при застосуванні стандартного довготривалого протоколу агоністів ГнРГ. Це потенційно може призвести до більшої кількості циклів у будь-який період, що є визначальним для жінок з більш обмеженим часом для можливості завагітніти.
  • Для підрахунку антральних фолікулів (ПАФ) за протоколом антагоніста ГнРГ первинний відбір та селекція фолікулів здійснюється ендогенними ендокринними факторами до початку екзогенної гіперстимуляції, що призводить до меншої кількості зростаючих фолікулів у порівнянні зі стандартним довготривалим протоколом агоністів ГнРГ. Це зменшує ризик появи синдрому гіперстимуляції яєчників для жінок з очікувано сильнішими реакціями.[4]
  • Індукція остаточного дозрівання: протокол ГнРГ-агоністів вимагає введення хоріального гонадотропіну людини (ХГЛ), тоді як для антагоністів ГнРГ також є корисним подальше застосування ГнРГ-агоніста. Використання ГнРГ-агоністів для остаточного дозрівання ооцитів, а не ХГЛ, призводить до усунення ризику синдрому гіперстимуляції яєчників.[26]
  • На відміну від агоністичного протоколу, антагоністичний є швидко оборотним, оскільки рецептори до ГнРГ хоч і заблоковані, але функціональні. Введення достатньої кількості агоніста ГнРГ для конкурування з антагоністом призведе до вивільнення фолікулостимулювального гормону (ФСГ) та лютеїнізуючого гормону (ЛГ), що згодом збільшить виділення естрогену.
  • При застосуванні протоколу агоністів ГнРГ існує ризик розвитку симптомів депривації естрогену, наприклад, "припливи", вагінальна сухість. Це пов’язано з десенсибілізацією гонадотропних клітин гіпофіза, тобто зменшенням кількості рецепторів. Тоді як у протоколі антагоністів відсутні симптоми депривації, оскільки його введення відбувається після стимуляції ФСГ, що зрештою підвищує рівень естрогену.

У підсумку, протокол антагоністів ГнРГ хоч і може бути важчим для планування, але він має меншу тривалість циклу та знижений ризик (або його відсутність) синдрому гіперстимуляції яєчників.

Протокол антагоністів ГнРГ має в цілому кращі результати при очікуваних слабких та гіперреакцій. Дослідження цих протоколів у жінок, які пройшли перше ЕКЗ та мають слабку спрогнозовану реакцію (рівень АМГ нижче 5 пмоль/л), використання протоколу антагоністів ГнРГ було пов'язане із суттєвим падінням значень скасування циклу і вимагало менше днів стимуляції гонадотропіном (10 проти 14 днів) порівняно з протоколом агоністів ГнРГ. Застосування протоколу антагоністів ГнРГ у пацієнток з очікувано високою реакцією було асоційовано із значно вищими рівнем клінічної вагітності (62 проти 32%).[4]

Ймовірність вагітності можливо є вищою при довготривалих протоколах ГнРГ порівняно з короткими або надкороткими протоколами агоністів ГнРГ.[27] Досі немає доказів того, що припинення або зменшення прийому агоністів ГнРГ на початку застосувань гонадотропіну призводить до зменшення ймовірності вагітності.[27]

Моніторинг[ред. | ред. код]

Існує супутній моніторинг, який включає часту перевірку рівня естрадіолу та росту фолікулів (за допомогою гінекологічної ультрасонографії). Використання цих методів може бути корисним для попередження розвитку синдрому гіперстимуляції яєчників та ідентифікації пацієнток із високим рівнем ризику його набуття.[28]

Нагляд за дозріванням фолікулів проводиться з метою своєчасного планування для вилучення ооцитів. Для цього зазвичай використовується двовимірну гінекологічну ультрасонографію. Автоматизоване відстеження фолікулів, схоже, не покращує клінічний результат лікування допоміжної репродукції.[29]

Ризики[ред. | ред. код]

Можливо найбільшим ризиком, пов'язаним з контрольованою гіперстимуляцією яєчників, є набуття синдрому гіперстимуляції яєчників (СГЯ). Він виникає при системній надмірній продукції ендотеліального фактору росту судин численними фолікулами після введення ін'єкції, яка запускає остаточне дозрівання ооцитів. Це може призвести до потрапляння рідини з кровотоку, наприклад, в простір навколо легень. Можуть виникнути ускладнення й біль при диханні або русі, а в надзвичайно рідкісних випадках це може призвести до смерті. СГЯ є найбільш поширеною у разі прогнозування високого рівня реакції, майже завжди при розвитку більше 20 фолікул яєчників під впливом хоріального гонадотропіну людини (ХГЛ). Одним із способів значного зменшення ризику набуття СГЯ є використання агоністів ГнРГ замість ХГЛ. Це призводить до росту рівня гіпофізарного лютеїнізуючого гормону. Він має набагато коротший період напіввиведення, ніж ХГЛ, так, що майже весь ЛГ виводиться до моменту забору яйцеклітин або приблизно через 36 годин після тригерної ін'єкції. Будь-який розвиток ознак СГЯ, як правило, зникає у цей момент. Однак у рідкісних випадках тяжкі форми цього синдрому можуть продовжувати розвиватися.

Вважається, що гіперстимуляція яєчників не пов'язана з підвищеним ризиком  виникнення раку шийки матки, яєчників, ендометрію[30] чи молочної залози[31] при нейтралізації наслідків самого безпліддя.

Альтернативи[ред. | ред. код]

  • Індукція овуляції - це стимуляція яєчників без подальшого ЕКЗ, з метою розвитку одного або двох овулюваних фолікулів (максимальна кількість до рекомендації утримання від статевого життя при таких процедурах). Це дешевше та легше у виконанні, ніж контрольована гіперстимуляція яєчників і тому є найкращим початковим протоколом стимуляції при менструальних розладах (включаючи ановуляцію та олігоовуляцію).[32]
  • Дозрівання in vitro. Ця техніка дає можливість фолікулам яєчників дозрівати in vitro, тому зникає необхідність застосування методу гіперстимуляції. Швидше за все, ооцити можуть дозрівати поза організмом до запліднення за допомогою ЕКЗ. Отже, введення гонадотропінів стає не потрібним, або, принаймні, використовують нижчі дозування. Однак досі недостатньо доказів для доведення ефективності та безпечності цієї методики.[33]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. ↑ TheFreeDictionary --> controlled ovarian hyperstimulation [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] Retrieved on October 3, 2009
  2. ↑ Webster's New World College Dictionary » superovulation [Архівовано 3 червня 2021 у Wayback Machine.] Retrieved on October 3, 2009
  3. ↑ Reply: The two sides of the individualization of controlled ovarian stimulation. Human Reproduction Update. 20 (4): 614—5. Jul–Aug 2014. doi:10.1093/humupd/dmu014. PMID 25093217. {{cite journal}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= (довідка)
  4. ↑ а б в г д е ж и к л м La Marca A, Sunkara SK (2013). Individualization of controlled ovarian stimulation in IVF using ovarian reserve markers: from theory to practice. Human Reproduction Update. 20 (1): 124—40. doi:10.1093/humupd/dmt037. PMID 24077980. {{cite journal}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= (довідка)
  5. ↑ а б в г д е ж и к л м Antral Follicle Counts, Resting Follicles, Ovarian Volume and Ovarian Reserve. Testing of egg supply and predicting response to ovarian stimulation drugs [Архівовано 12 листопада 2020 у Wayback Machine.] Advanced Fertility Center of Chicago. Retrieved on October 2, 2009
  6. ↑ а б в г Oudendijk JF, Yarde F, Eijkemans MJ, Broekmans FJ, Broer SL (2011). The poor responder in IVF: is the prognosis always poor?: a systematic review. Human Reproduction Update. 18 (1): 1—11. doi:10.1093/humupd/dmr037. PMID 21987525. {{cite journal}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= (довідка)
  7. ↑ Fertility: assessment and treatment for people with fertility problems [Архівовано 23 лютого 2013 у Wayback Machine.]. NICE clinical guideline CG156 - Issued: February 2013
  8. ↑ Broer SL, Dólleman M, Opmeer BC, Fauser BC, Mol BW, Broekmans FJ (Jan–Feb 2010). AMH and AFC as predictors of excessive response in controlled ovarian hyperstimulation: a meta-analysis. Human Reproduction Update. 17 (1): 46—54. doi:10.1093/humupd/dmq034. PMID 20667894. {{cite journal}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= (довідка)
  9. ↑ Nardo LG, Gelbaya TA, Wilkinson H, Roberts SA, Yates A, Pemberton P, Laing I (November 2009). Circulating basal anti-Müllerian hormone levels as predictor of ovarian response in women undergoing ovarian stimulation for in vitro fertilization. Fertility and Sterility. 92 (5): 1586—93. doi:10.1016/j.fertnstert.2008.08.127. PMID 18930213.
  10. ↑ van der Stege JG, van der Linden PJ (Sep 2001). Useful predictors of ovarian stimulation response in women undergoing in vitro fertilization. Gynecologic and Obstetric Investigation. Karger. 52 (1): 43—6. doi:10.1159/000052939. PMID 11549863.
  11. ↑ Harris ID, Missmer SA, Hornstein MD (June 2010). Poor success of gonadotropin-induced controlled ovarian hyperstimulation and intrauterine insemination for older women. Fertility and Sterility. 94 (1): 144—8. doi:10.1016/j.fertnstert.2009.02.040. PMID 19394605.
  12. ↑ а б в He M, Zhao L, Powell WB (July 2010). Optimal control of dosage decisions in controlled ovarian hyperstimulation. Annals of Operations Research. 178 (1): 223—45. doi:10.1007/s10479-009-0563-y. {{cite journal}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= (довідка)
  13. ↑ а б в Farquhar C, Rishworth JR, Brown J, Nelen WL, Marjoribanks J (July 2015). Assisted reproductive technology: an overview of Cochrane Reviews. The Cochrane Database of Systematic Reviews. 7 (7): CD010537. doi:10.1002/14651858.CD010537.pub4. PMID 26174592.
  14. ↑ Sterrenburg MD, Veltman-Verhulst SM, Eijkemans MJ, Hughes EG, Macklon NS, Broekmans FJ, Fauser BC (2010). Clinical outcomes in relation to the daily dose of recombinant follicle-stimulating hormone for ovarian stimulation in in vitro fertilization in presumed normal responders younger than 39 years: a meta-analysis. Human Reproduction Update. 17 (2): 184—96. doi:10.1093/humupd/dmq041. PMID 20843965. {{cite journal}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= (довідка)
  15. ↑ Pouwer AW, Farquhar C, Kremer JA (July 2015). Long-acting FSH versus daily FSH for women undergoing assisted reproduction. The Cochrane Database of Systematic Reviews. 7 (7): CD009577. doi:10.1002/14651858.CD009577.pub3. PMID 26171903. {{cite journal}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= (довідка)
  16. ↑ Jennifer Mersereau. Controlled Ovarian Stimulation (COS) - General Information. Oncofertility Consortium, Northwestern University. Архів оригіналу за 28 липня 2020. Процитовано 29 червня 2017. Page last updated March 14, 2012
  17. ↑ Cavagna M, Maldonado LG, de Souza Bonetti TC, de Almeida Ferreira Braga DP, Iaconelli A, Borges E (June 2010). Supplementation with a recombinant human chorionic gonadotropin microdose leads to similar outcomes in ovarian stimulation with recombinant follicle-stimulating hormone using either a gonadotropin-releasing hormone agonist or antagonist for pituitary suppression. Fertility and Sterility. 94 (1): 167—72. doi:10.1016/j.fertnstert.2009.02.075. PMID 19342035.
  18. ↑ Kamath, MS; Maheshwari, A; Bhattacharya, S; Lor, KY; Gibreel, A (2 листопада 2017). Oral medications including clomiphene citrate or aromatase inhibitors with gonadotropins for controlled ovarian stimulation in women undergoing in vitro fertilisation. The Cochrane Database of Systematic Reviews. 11: CD008528. doi:10.1002/14651858.CD008528.pub3. PMC 6486039. PMID 29096046.
  19. ↑ Teixeira DM, Martins WP (Jul–Aug 2014). The two sides of the individualization of controlled ovarian stimulation. Human Reproduction Update. 20 (4): 614. doi:10.1093/humupd/dmu013. PMID 24643343. {{cite journal}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= (довідка)
  20. ↑ Mochtar, MH; Danhof, NA; Ayeleke, RO; Van der Veen, F; van Wely, M (24 травня 2017). Recombinant luteinizing hormone (rLH) and recombinant follicle stimulating hormone (rFSH) for ovarian stimulation in IVF/ICSI cycles. The Cochrane Database of Systematic Reviews. 5: CD005070. doi:10.1002/14651858.CD005070.pub3. PMC 6481753. PMID 28537052.
  21. ↑ Farquhar, Cindy; Marjoribanks, Jane (17 серпня 2018). Assisted reproductive technology: an overview of Cochrane Reviews. The Cochrane Database of Systematic Reviews. 8: CD010537. doi:10.1002/14651858.CD010537.pub5. ISSN 1469-493X. PMC 6953328. PMID 30117155.
  22. ↑ Sivalingam VN, Myers J, Nicholas S, Balen AH, Crosbie EJ (Nov–Dec 2014). Metformin in reproductive health, pregnancy and gynaecological cancer: established and emerging indications. Human Reproduction Update. 20 (6): 853—68. doi:10.1093/humupd/dmu037. PMID 25013215. {{cite journal}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= (довідка)
  23. ↑ Copperman AB, Benadiva C (March 2013). Optimal usage of the GnRH antagonists: a review of the literature. Reproductive Biology and Endocrinology. 11 (1): 20. doi:10.1186/1477-7827-11-20. PMC 3618003. PMID 23496864.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  24. ↑ Siristatidis, Charalampos S; Gibreel, Ahmed; Basios, George; Maheshwari, Abha; Bhattacharya, Siladitya (2015). Gonadotrophin-releasing hormone agonist protocols for pituitary suppression in assisted reproduction. Cochrane Database of Systematic Reviews (11): CD006919. doi:10.1002/14651858.CD006919.pub4. ISSN 1465-1858. PMID 26558801. {{cite journal}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= (довідка)
  25. ↑ Park, Chan Woo; Hwang, Yu Im; Koo, Hwa Seon; Kang, Inn Soo; Yang, Kwang Moon; Song, In Ok (2014). Early gonadotropin-releasing hormone antagonist start improves follicular synchronization and pregnancy outcome as compared to the conventional antagonist protocol. Clinical and Experimental Reproductive Medicine. 41 (4): 158—164. doi:10.5653/cerm.2014.41.4.158. ISSN 2233-8233. PMC 4295942. PMID 25599038.
  26. ↑ Humaidan P, Kol S, Papanikolaou EG (2011). GnRH agonist for triggering of final oocyte maturation: time for a change of practice?. Human Reproduction Update. 17 (4): 510—24. doi:10.1093/humupd/dmr008. PMID 21450755. {{cite journal}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= (довідка)
  27. ↑ а б Farquhar, C; Marjoribanks, J (17 серпня 2018). Assisted reproductive technology: an overview of Cochrane Reviews. The Cochrane Database of Systematic Reviews. 8: CD010537. doi:10.1002/14651858.CD010537.pub5. PMC 6513476. PMID 30117155.
  28. ↑ Kwan I, Bhattacharya S, Kang A, Woolner A (August 2014). Monitoring of stimulated cycles in assisted reproduction (IVF and ICSI). The Cochrane Database of Systematic Reviews (8): CD005289. doi:10.1002/14651858.CD005289.pub3. PMC 6464819. PMID 25150465.
  29. ↑ Raine-Fenning N, Deb S, Jayaprakasan K, Clewes J, Hopkisson J, Campbell B (June 2010). Timing of oocyte maturation and egg collection during controlled ovarian stimulation: a randomized controlled trial evaluating manual and automated measurements of follicle diameter. Fertility and Sterility. 94 (1): 184—8. doi:10.1016/j.fertnstert.2009.02.063. PMID 19342014.
  30. ↑ Siristatidis C, Sergentanis TN, Kanavidis P, Trivella M, Sotiraki M, Mavromatis I, Psaltopoulou T, Skalkidou A, Petridou ET (2012). Controlled ovarian hyperstimulation for IVF: impact on ovarian, endometrial and cervical cancer--a systematic review and meta-analysis. Human Reproduction Update. 19 (2): 105—23. doi:10.1093/humupd/dms051. PMID 23255514.
  31. ↑ Sergentanis TN, Diamantaras AA, Perlepe C, Kanavidis P, Skalkidou A, Petridou ET (2013). IVF and breast cancer: a systematic review and meta-analysis. Human Reproduction Update. 20 (1): 106—23. doi:10.1093/humupd/dmt034. PMID 23884897. {{cite journal}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= (довідка)
  32. ↑ Ovulation Induction. Manchester University. Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 4 квітня 2019.
  33. ↑ Vejledning om kunstig befrugtning 2006 (Danish) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 9 березня 2012. Процитовано 25 вересня 2011.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Контрольована_гіперстимуляція_яєчників&oldid=39892394