Зсув Бернуллі: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 100: | Рядок 100: | ||
У загальному випадку ця ентропiя залежить вiд розбиття. Однак для багатьох [[Динамічна система|динамічних систем]], коли {{нп|Символьна динаміка|символьна динаміка||Symbolic dynamics}} не залежить вiд розбиття (скорiше iснують iзоморфiзми, якi пов’язують символьну ди намiку рiзних розбиттiв i залишають мiру iнварiантною), i тому такi системи можуть мати добре визначену ентропiю, яка не залежить вiд розбиття. |
У загальному випадку ця ентропiя залежить вiд розбиття. Однак для багатьох [[Динамічна система|динамічних систем]], коли {{нп|Символьна динаміка|символьна динаміка||Symbolic dynamics}} не залежить вiд розбиття (скорiше iснують iзоморфiзми, якi пов’язують символьну ди намiку рiзних розбиттiв i залишають мiру iнварiантною), i тому такi системи можуть мати добре визначену ентропiю, яка не залежить вiд розбиття. |
||
== Теорема про iзоморфiзм Орнштейна == |
|||
{{нп|Теорема про iзоморфiзм Орнштейна|Теорема про iзоморфiзм Орнштейна||Ornstein isomorphism theorem}} стверджує, що двi схеми Бернуллi з однаковою ентропiєю {{нп|Ізоморфізм|ізоморфні||Homomorphisms}}.<ref name="OIT"/> Результат є дуже особливим,<ref>{{cite journal |
|||
| first1=Christopher | last1=Hoffman |
|||
| title=A <math>K</math> Counterexample Machine |
|||
| journal=Transactions of the American Mathematical Society |
|||
| volume=351 |
|||
| year= 1999 |
|||
| pages=4263–4280 |
|||
| url=https://www.ams.org/journals/tran/1999-351-10/S0002-9947-99-02446-0/}}</ref> оскiльки для несхематичних систем таких як {{нп|Автоморфiзми Колмогорова| автоморфiзми Колмогорова||Kolmogorov automorphism}} не має подiбної властивостi. Теорема про iзоморфiзм насправдi набагато глибша: вона забезпечує простий критерiй, за допомогою якого багато рiзних {{нп|Динамічні системи, що зберігають міру|динамічних систем, що зберігають міру||Measure-preserving dynamical system}}, можна вважати iзоморфними схемам Бернуллi. Результат виявився неочiкуваним, оскiльки багато систем, якi ранiше вважалися непов’язаними, виявились iзоморфними. До них вiдносяться скiнченнi [[Стаціонарність|стацiонарнi стохастичнi процеси]], {{нп|Пiдзсуви скiнченного типу| пiдзсуви скiнченного типу||Subshift of finite type}}, скiнченнi [[Ланцюги Маркова|ланцюги Маркова]], {{нп| Дифероморфiзми Аносова| дифероморфiзми Аносова||Anosov diffeomorphism}} і {{нп| Бiльярди Сiная| бiльярди Сiная||Dynamical billiards}}: всi вони iзоморфнi до схем Бернуллi. |
|||
У узагальненого випадку теорема про iзоморфiзм Орнштейна залишається справедливою, якщо група ''G'' є злiченною нескiнченною {{нп|Аменабельною групою| аменабельною групою||Amenable group}}. <ref>{{cite journal |
|||
| first1=Daniel | last1=Ornstein |
|||
| first2=Benjamin | last2=Weiss |
|||
| title=Entropy and isomorphism theorems for actions of amenable groups |
|||
| journal=Journal d'Analyse Mathématique |
|||
| volume=48 |
|||
| year=1987 |
|||
| pages=1–141 |
|||
| doi=10.1007/BF02790325 | doi-access=free}}</ref><ref>{{cite journal |
|||
| first1=Lewis | last1=Bowen |
|||
| year=2012 |
|||
| arxiv=1103.4424 |
|||
| title=Every countably infinite group is almost Ornstein |
|||
| journal=Contemporary Mathematics |
|||
| pages=67–78 |
|||
| volume=567}}</ref> |
|||
== Автоморфiзм Бернуллi == |
|||
== Література == |
== Література == |
||
{{reflist}} |
{{reflist}} |
Версія за 08:09, 14 травня 2021
Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. |
У математиці схема Бернуллі або зсув Бернуллі є узагальненням процесу Бернуллі[en] для більш ніж двох можливих результатів.[1][2] Схеми Бернуллі природно проявляються в символьній динаміці[en], і тому важливі при досліджені динамічних систем. Багато важливих динамічних систем (такі як аксіома А в теорії динамічних систем) мають атрактор, який є добутком множини Кантора і гладкого многовиду, а динаміка на множині Кантора ізоморфна динаміці зсуву Бернуллі.[3] По суті, це розбиття Маркова[en]. Термін «зсув» відноситься до оператора зсуву , який може бути використаний для вивчення схем Бернуллі. Теорема про ізоморфізм Орнштейна[en][4][5] показує, що зсуви Бернуллі є ізоморфними, якщо їх ентропія[en] однакова.
Означення
Схема Бернуллі — це дискретний часовий[en] стохастичний процес, де кожна незалежна випадкова величина може приймати одне з N різних можливих значень, причому i-й результат відбувається з імовірністю , при i = 1, ..., N, і
Простір елементарних подій як правило позначається
як скорочення для
Пов'язана міра називається мірою Бернуллі[6]
σ-algebra на X є добутком σ-алгебр, тобто це (скінченний) прямий добуток σ-алгебр скінченної множини {1, ..., N}. Таким чином, трійка
є простором з мірою[en]. Базис є циліндричною множиною[en]. Нехай задано циліндричну множину , її мірою є
Еквівалентний вираз з використанням позначень теорії ймовірностей має вигляд
для випадкових величин
Схему Бернуллі, як і будь-який стохастичний процес, можна розглядати як динамічну систему з оператором зсуву T, де
Оскільки результати незалежні, то зсув зберігає міру, і, отже, T є перетворенням, що зберігає міру[en]. Четвірка
є динамічною системою, що зберігає міру[en], і називається схемою Бернуллі або зсувом Бернуллі. Її часто позначають як
При N = 2 схема Бурнуллі називається ппроцесом Бернуллі[en]. Зсув Бернуллі можна розуміти як окремий випадок , зсуву Маркова[en], де всі елементи матриці сумжності одиниці. Таким чином, відповідний граф є клікою.
Відповідності та метрика
Відстань геммінга забезпечує природну метрику для схеми Бернуллі. Інша важлива метрика, так звана -метрика, визначається через супремум над відповідностями рядків[7]
Нехай і — два набори символів. Відповідність є послідовністю M пар набору. Тобто пари для яких вважаються повністю впорядкованими. Кожна окрема підпослідовність і впорядковується: , і у такий же спосіб
-відстанню між і є
де супремум беремо за усіма відповідностями між і . Так означена відстань задовольняє нерівність трикутника лише при умові, що і тому це не зовсім справжня метрика. Незважаючи на це, в літературі загальновживаним є термін „відстань“.
Узагальнення
Більшість властивостей схеми Бернуллі випливають із зліченного прямого добутку, ніж з скінченного базового простору. Таким чином, можна прийняти за базовий простір стандартний простір ймовірностей[en] і визначити схему Бернуллі як
Такий підхід є конструктивним, оскільки зліченний прямий добуток стандартного простору ймовірностей знову є стандартним простором ймовірностей.
Для іншого узагальнення можна замінити цілі числа на зліченну дискретну групу . Таким чином,
У цьому випадку оператор зсуву замінюється на дію групи
для елементів групи, і розуміється як функція (будь-який прямий добуток розуміємо як множину функції , оскільки це є експоненційний об'єкт . Мiра вибирається як міра Хаара, яка iнварiантна пiд дiєю групи:
Цi узагальнення також загальнопринято називати схемами Бернуллi, оскiльки вони все ще зберiгають бiльшiсть властивостей скiнченного ви- падку.
Властивості
Яків Синай показав, що ентропія Колмогорова[en] схеми Бернулi визначається як[8][9]
Ця формула для ентропiї випливає iз загального означення ентропiї прямого декартового добутку ймовiрносних просторiв, яке випливає з властивості асимптотичного розподілу[en]. У випадку загального базового простору (тобто базовий простiр, який не є злiченним) зазвичай розглядається відносна ентропія. Так, наприклад, якщо маємо злiченне розбиття
У загальному випадку ця ентропiя залежить вiд розбиття. Однак для багатьох динамічних систем, коли символьна динаміка[en] не залежить вiд розбиття (скорiше iснують iзоморфiзми, якi пов’язують символьну ди намiку рiзних розбиттiв i залишають мiру iнварiантною), i тому такi системи можуть мати добре визначену ентропiю, яка не залежить вiд розбиття.
Теорема про iзоморфiзм Орнштейна
Теорема про iзоморфiзм Орнштейна[en] стверджує, що двi схеми Бернуллi з однаковою ентропiєю ізоморфні .[4] Результат є дуже особливим,[10] оскiльки для несхематичних систем таких як автоморфiзми Колмогорова[en] не має подiбної властивостi. Теорема про iзоморфiзм насправдi набагато глибша: вона забезпечує простий критерiй, за допомогою якого багато рiзних динамічних систем, що зберігають міру[en], можна вважати iзоморфними схемам Бернуллi. Результат виявився неочiкуваним, оскiльки багато систем, якi ранiше вважалися непов’язаними, виявились iзоморфними. До них вiдносяться скiнченнi стацiонарнi стохастичнi процеси, пiдзсуви скiнченного типу[en], скiнченнi ланцюги Маркова, дифероморфiзми Аносова[en] і бiльярди Сiная[en]: всi вони iзоморфнi до схем Бернуллi.
У узагальненого випадку теорема про iзоморфiзм Орнштейна залишається справедливою, якщо група G є злiченною нескiнченною аменабельною групою[en]. [11][12]
Автоморфiзм Бернуллi
Література
- ↑ P. Shields, The theory of Bernoulli shifts, Univ. Chicago Press (1973)
- ↑ Michael S. Keane, "Ergodic theory and subshifts of finite type", (1991), appearing as Chapter 2 in Ergodic Theory, Symbolic Dynamics and Hyperbolic Spaces, Tim Bedford, Michael Keane and Caroline Series, Eds. Oxford University Press, Oxford (1991). ISBN 0-19-853390-X
- ↑ Pierre Gaspard, Chaos, scattering and statistical mechanics(1998), Cambridge University press
- ↑ а б Ornstein, Donald (1970). Bernoulli shifts with the same entropy are isomorphic. Advances in Mathematics. 4: 337—352. doi:10.1016/0001-8708(70)90029-0.
- ↑ D.S. Ornstein (2001), isomorphism theorem Ornstein isomorphism theorem, у Hazewinkel, Michiel (ред.), Математична енциклопедія, Springer, ISBN 978-1-55608-010-4
- ↑ Klenke, Achim (2006). Probability Theory. Springer-Verlag. ISBN 978-1-84800-047-6.
- ↑ Feldman, Jacob (1976). New -automorphisms and a problem of Kakutani. Israel Journal of Mathematics. 24 (1): 16—38. doi:10.1007/BF02761426.
- ↑ Ya.G. Sinai, (1959) "On the Notion of Entropy of a Dynamical System", Doklady of Russian Academy of Sciences 124, pp. 768–771.
- ↑ Ya. G. Sinai, (2007) "Metric Entropy of Dynamical System"
- ↑ Hoffman, Christopher (1999). A Counterexample Machine. Transactions of the American Mathematical Society. 351: 4263—4280.
- ↑ Ornstein, Daniel; Weiss, Benjamin (1987). Entropy and isomorphism theorems for actions of amenable groups. Journal d'Analyse Mathématique. 48: 1—141. doi:10.1007/BF02790325.
- ↑ Bowen, Lewis (2012). Every countably infinite group is almost Ornstein. Contemporary Mathematics. 567: 67—78. arXiv:1103.4424.