Нове фламенко
Нове фламенко (Nuevo Flamenco) — стиль фламенко, що зародився у 1980-х на противагу традиційному. Воно поєднує віртуозність фламенко-гітари і синтез різних музичних стилів[1]. Джаз, румба, босса-нова, ґіпсі, латино, кельтика, ритми Близького Сходу, рок, кубинський свінг, танго і сальса зливаються для створення єдиного неповторного звучання[2][3].
Традиційне фламенко в Іспанії в 1950-х і 1960-х роках витіснив рок-н-рол[4]. Проте Камарон де ла Ісла і далі працював з цим стилем музики, надавши йому дещо нового звучання. У 1980-х відбулося справжнє відродження фламенко завдяки Пако де Лусія та іспанським гуртам Пата Неґра і Кетама[4]. Ці музиканти поєднали традиційне фламенко з іншими формами, зокрема джазом і сальсою[4]. Хоча воно зливалося з іншою музикою, але як і раніше в основі мало класичне фламенко. Сьогодні найбільше згадують ім'я Оттамара Леберті, оскільки саме його альбом Nouveau Flamenco (1990) дав назву цьому надзвичайному стилю[1].
Відомі виконавці фламенко[ред. | ред. код]
Декотрі відомі фламенко-гітаристи: Пако де Лусія, Томатіто, Вісенте Аміґо, Жерардо Нуньєз, Хуан Мартін, Ніньйо Хоселе, та Жуальберто Ґарсія Перес. Сучасні популярні виконавці фламенко: Дієґо Ель Сіґала, Дукенде, Енріке Моренте та його дочка Естрелья Моренте.
Нові гітаристи фламенко[ред. | ред. код]
- Алекс Фокс
- Гарі Салазар
- Антоніо Кобо
- Анже Палка
- Армік
- Austin and Owens (The Neo Flamenco Duo)
- Behzad (Behzad Aghabeigi)
- Бенісе (Роні Бенісе)
- Ерік Хансен
- Джові
- Жуальберто Ґарсія Перес
- Ґвідо Лучіані
- Джейсон Макґір
- Джессі Кук
- Йоханес Лінстед
- Хосе Луїс Енсінас
- Кевін Лаліберте
- Лара і Рейєс (Серхіо Лара та Джо Рейєс
- Лейсон Роллінс
- Луїс Віллєґас
- Луна Бланка (німецький гурт)
- Miguel «Mito» de Soto
- Ніно Мекояр
- Nocy
- Нова Менко
- Оскар Лопез
- Оттамар Леберт
- Pavlo
- Роберт Мішель
- Shahin & Sepehr (Shahin Shahida and Sepehr Haddad)
- Strunz & Farah (Jorge Strunz and Ardeshir Farah)
- Wayne Wesley Johnson
- Willie and Lobo (Willie Royal and Wolfgang «Lobo» Fink)
- Young & Rollins (Dan Young and Lawson Rollins)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Lawrence Russell. The New Flamenco. Процитовано 22 січня 2012.
- ↑ banffcentre.com. Willie and Lobo The Reunion Tour. Архів оригіналу за 9 січня 2011. Процитовано 15 січня 2012.
- ↑ Cathalena E. Burch, Arizona Daily Star. Willie & Lobo bring flamenco blends to Plaza Palomino tonight. Процитовано 15 січня 2012.
- ↑ а б в Garvey, Geoff (2009). The Rough Guide to Andalucia. Penguin. с. 596—597. ISBN 978-1-84836-037-2.
Посилання[ред. | ред. код]
- Історія фламенко від зародження до сучасності (англ.)
- Виникнення нового фламенко (англ.)
- Нове фламенко у 1980-х (англ.)
- Про особливості нового фламенко і деяких виконавців цього стилю (англ.)
