Ð (латиниця)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Đ
Eth.png
Латинська абетка
A B C D E F G
H I J K L M N
O P Q R S T U
V W X Y Z
Додаткові
і варіантні знаки
À Á Â Ã Ä Å Æ
Ā Ă Ą Ȧ
Ɓ Ƀ Ç Ć Ĉ Ċ Ȼ
Č Ð,ð Ď,ď Đ,đ È É Ê
Ë Ē Ė Ę Ě Ə Ĝ
Ğ Ġ Ģ Ĥ Ħ Ì Í
Î Ï Ī Į İ,i I,ı IJ
Ĵ Ķ Ǩ Ƙ Ļ
Ł Ĺ Ľ Ŀ Ñ Ń Ņ
Ň Ɲ Ƞ Ŋ Ò Ó
Ô Õ Ö Ø Ő Œ Ơ
Ɋ ʠ Ŕ Ř Ɍ ß
ſ Ś Ŝ Ş Š Þ Ţ
Ť Ŧ Ⱦ Ƭ Ʈ Ù
Ú Û Ü Ū Ŭ Ů Ű
Ų Ư Ŵ Ý Ŷ
Ÿ Ɏ Ƴ Ƶ Ȥ
Ź Ż Ž        

Ð, ð — ед, давньоанглійська літера ðæt, сучасною англійською eth /ɛð/ ("ед", також edh або ). Вживається в ісландській і фарерській мовах.

Мала форма літери ð застосовується в міжнароднім фонетичнім алфавіті для позначення дзвінкого зубного фрикативного звуку.

Вперше літера ед з'являється в ірландському письмі.[1]

В давньоанглійську добу літера ð чергувалася з літерою þ (торн), обидві позначали міжзубний фрикативний звук, як дзвінкий, так і глухий. Вийшли з ужитку прибизно 1300 року[2], але þ затрималась трохи довше і в решті-решт її замінено диграфом th.

Див. також[ред.ред. код]

Þ (латиниця)

Примітки[ред.ред. код]

  1. Freeborn, Dennis (1992), From Old English to Standard English, London: Macmillan, p. 24.
  2. David Wilton (September 30, 2007). "Old English Alphabet". Word origins. Retrieved 22 August 2010

Джерела[ред.ред. код]

Ladefoged, Peter; Maddieson, Ian (1996). The Sounds of the World's Languages. Oxford: Blackwell. ISBN 0-631-19814-8.