Є
| Літера Є | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
 |
||||||
| Cyrillic numerals: 5 | ||||||
| Unicode (hex) | ||||||
| велика: U+0404 | ||||||
| мала: U+0454 | ||||||
| Кирилиця | ||||||
| А | Б | В | Г | Ґ | Д | Ѓ |
| Ђ | Е | Ѐ | Є | Ё | Ж | З |
| Ѕ | И | Ѝ | І | Ї | Й | Ј |
| К | Л | Љ | М | Н | Њ | О |
| П | Р | С | Т | Ћ | Ќ | У |
| Ў | Ф | Х | Ц | Ч | Џ | Ш |
| Щ | Ъ | Ы | Ь | Э | Ю | Я |
| Неслов'янські літери | ||||||
| Ӑ | Ӓ | Ә | Ӛ | Ӕ | Ғ | Ӷ |
| Ҕ | Ӗ | Ҽ | Ҿ | Ӂ | Җ | Ӝ |
| Ҙ | Ӟ | Ӡ | Ӥ | Ӣ | Ӏ | Ҋ |
| Қ | Ҟ | Ҡ | Ӄ | Ҝ | Ӆ | Ӎ |
| Ҥ | Ң | Ӊ | Ӈ | Ӧ | Ө | Ӫ |
| Ҩ | Ҧ | Ҏ | Ҫ | Ҭ | Ӳ | Ӱ |
| Ӯ | Ү | Ұ | Ҳ | Һ | Ҵ | Ӵ |
| Ҷ | Ӌ | Ҹ | Ӹ | Ҍ | Ӭ | |
| Застарілі літери | ||||||
| Ҁ | Ѹ | Ѡ | Ѿ | Ѻ | Ѣ | ІА |
| Ѥ | Ѧ | Ѫ | Ѩ | Ѭ | Ѯ | Ѱ |
| Ѳ | Ѵ | Ѷ | ||||
| Літери кирилиці | ||||||
Є, є — восьма літера української абетки, за конфігурацією дещо видозмінена кирилична; позначає голосний звук є; вимовляється йе. Походить від кириличної літери ε (єсть), її накреслення пов'язане з греко-візантійською літерою Ε (епсилон).
Історія [ред.]
У староукраїнській графіці у зв'язку з наявністю різних писемних шкіл і типів письма (устав, півустав, скоропис) позначалося графемами е, є, які вживалися у кількох варіантах, що допомагає визначити час і місце написання пам'яток. У 16 ст., крім рукописної, з'явилася друкована форма літери.
Сучасне графічне оформлення походить від малої літери є «гражданського шрифту».
Вперше у сучасну українську графіку літеру є запровадили укладачі альманаху «Русалка Дністровая» (1837) Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич, Яків Головацький.
Використання [ред.]
В позиції після приголосного літера є означає одну фонему, а на початку слова і після голосного, апострофа та м'якого знака є означає дві фонеми: j + е (Євген, моє, б'єш, барельєф).
Літера є позначає м'якість попереднього приголосного:
- у формах середнього роду прикметників м'якої групи на кінці основи (син'е — синє, літн'е — літнє)
- після подовжених приголосних л і т, які асимілювали наступний і (л:'е — ллє, мовлен:'евий — мовленнєвий, жит:'евий — житттєвий).
Є буває велике й мале, має рукописну й друковану форми.
У старослов'янській кириличній писемності літера є мала також числове значення «п'ять», у глаголичній — «шість». Нині використовується також при класифікаційних позначеннях і означає «восьмий». До введення в алфавіт літери ґ мала значення «сьомий»: ложа «Є», розділ «є». При цифровій нумерації вживається як додаткова диференційна ознака, коли ряд предметів має такий самий номер: шифр № 8-є, кабінет 4-Є.
Література [ред.]
- Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
- Півторак Г. П. Є // Українська мова: Енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія, 2000. ISBN 966-7492-07-9
