Євангеліє від Матвія (фільм)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Євангеліє від Матвія (фільм)
Pasolini Gospel Poster.jpg
Жанр Драма
Режисер П'єр Паоло Пазоліні
Оператор Тоніно Деллі Коллі
Композитор Луїс Бакалов
Країна  ІталіяФранція
Рік  1964
IMDb ID 0058715

„Людина, яка робить що-небудь з метою «поліпшити світ», — кретин. Ті, хто публічно працюють над «поліпшенням світу», найчастіше закінчують у в'язниці для шахраїв. Крім того, світу завжди удається врешті-решт інтегрувати єретиків. Наприклад, канонізація, освячення. Уявіть, що Іоана ХХІІІ канонізували [2000 р. Іван-Павло II зарахував його до лиця блаженних]… якби у нього [Іоана ХХІІІ] запитали: «Даруйте, ви сприяєте поліпшенню світу?», він розсміявся б в обличчя співбесідникові, або навіть послав би його до біса, а потім, звичайно, відповів би, посміхаючись: «я роблю, що можу».

…Насправді, світ не покращується ніколи…Таким чином, один із способів бути корисним світу — це говорити чітко і категорично, що світ не покращати ніколи… Світ можна, навпаки, зробити гірше… І тому потрібно боротися постійно…“(П'єр Паоло Пазоліні)

Ці слова яскраво пояснюють чому П'єр Паоло Пазоліні присвятив свій фільм «Євангеліє від Матвія», пам'яті Папи Іоана XXIII (18811963).

Іоан XXIII — це людина-новатор, людина, яка за п'ять років свого папства, змінила ставлення до Ватикану мільйонів людей. Досить згадати, що він був ініціатором проведення Другого Ватиканського собору з жовтня 1962 року по грудень 1965 року, який вперше об'єднав католицьких, православних, англіканських, та навіть вперше ним призначених темношкірих єпископів. На жаль, завершив цей Собор, вже його наступник — Папа Павло VI. 8 грудня було остаточно знято обопільне відлучення 1054 року, яке більш ніж 900 років розділяло єдину християнську спільноту. Іоан прагнув до об'єднання християнського світу. «Всі люди брати, і все слід вирішувати дружньо, на основі взаємного людинолюбства», — говорив він. До речі, це перший папа, який був удостоєний звання Людина року (1962р. за версією журналу Time).

Папа Іоан XXIII — це свого роду «духовне віддзеркалення» самого Пазоліні і в той же час, його ідейне протиставлення. Обоє прагнули змін, і обоє робили ці зміни, однак, при цьому використовували різні методи. Один говорив про любов і віру, а інший був переконаним анархістом і атеїстом. Проте, як на мене, Пазоліні боявся Іоана: «Суд історії буде суворий для тих, хто не зробить все можливе, для того, щоб віддалити від людства загрозу війни». Всередині він знав це. Тому фільм «Євангеліє від Матвія» побудований на ідеї реальних змін, таких, яких ти бачиш і відчуваєш, а «революціонер» Ісус, просто доповнює картину світу Пазоліні, ніби прагне довести її: «Я не мир принести прийшов, а меча…». Ісус Пазоліні — це Бог, який несе зміни через людську подобу. Він прагне самоствердити власну позицію. Він знав про обрану дорогу, ще до того як появився сам вибір, тому ця дорога від самого початку була Йому нецікавою. Він зробив те, що повинен, і крапка. Ісус нагадує Творця: Він сам є автором зі своєю прямолінійною позицією. Специфіка Ісуса, розкриває самого Пазоліні: «…Якщо я знімаю фільми, я хочу їх створювати достоту так само, як пишу вірші, романи, — я неодмінно повинен бути їх автором. Я не можу бути ні співавтором, ні режисером у професійному розумінні слова — постановником. Я постійно маю відчувати себе автором твору…».

Особливості фільму[ред.ред. код]

Чорно-біла плівка (темрява), камера без штативу (відчуття моменту), плани головних осіб з-за спини (близькість), часто крупні плани облич (розмова), очі які дивляться на тебе (вічність), музика Бетховена і блюз у джаз-виконанні Одетти (спокій), дитя-ангел (ідея), характери персонажів (боротьба).

В цілому, після перегляду, фільм викликає в мене відчуття, близьке до перебування на кораблі. На кораблі спогадів Бога, який пливе наперед визначеним і відомим всім курсом, щоправда вночі. Кораблик приємно хитається зі сторони в сторону і заспокоює, однак нічні тіні на кораблі — не дають заснути. Ти перебуваєш в стані приємної ейфорії, яка часом чергується з переживанням: «Хто за цією тінню?». Приглядаєшся і починає когось бачити: «Йосип — Чого не спиш, чого сумніваєшся? Марія? — Дивна ти, чого не спиш, чого тобі боятися? Ісус? — Боже, ти теж не спиш, важко любити тих хто тебе вб'є?». Проте, чуєш якусь знайому відповідь: «Я не сумніваюся, Я не боюся, Я не люблю, Я — прощаю» Розумієш тоді, що за цими тінями є щось глибше: це вічна ідея боротьби з тобою говорить. Тіні Пазоліні — це авторська робота, яка відкриває зміст цієї боротьби. Боротьба — також несе зміни, і значно ефективніші зміни. Вона не сумнівається у своєму виборі, вона не боїться дивитися в очі війни так само як в очі неправди, вона не робить винятків, вона — любить лише боротьбу. Найбільша перевага боротьби — це її прямолінійність вибраної дороги, недолік — боротьба швидко виснажує. Для Пазоліні, боротьба — це суть Христа, це глибина істини автора, який знає те, що має знати. А образи Йосипа і Марії — це сумніви і страх, які є всередині кожного з нас і в тому числі Пазоліні. Вони не впевнені у виборі, вони його не розуміють. Вони є лише частиною великої боротьби їм же невідомої. Тому часто спостерігається реакція спонтанної радості, яка є найпростішим наслідком не розуміння. Вони хочуть радіти і сміятися, в них нема ні надії, ні віри, ні любові, в них нема розуміння. Проте, є «щось» таке велике в них, що навіть важко описати доступними мені словами. Це в далекому образі можна назвати внутрішнім знанням правильності вибору, можливо інтуїція, а можливо ще одне чудо. Напевне — це є Бог, який з тобою поряд прямує, навіть тоді, коли ти робиш неправильно, при цьому знаючи, що це неправильно, чи навпаки.

Ще один важливий момент фільму «Євангеліє від Матвія» - це його монументальність. Це кіно, має свою позицію, яка може комусь подобатись або ні. Особистий вибір формує розуміння відповідного сприйняття чи не сприйняття. Фільм викликає відчуття в процесі думок, він несе ідею Пазоліні. Тому це кіно і вважається класикою, але розуміється як світ одного автора.