Євпраксія Всеволодівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Євпраксія Всеволодівна
нім. Adelheid von Kiew
Прапор
Імператриця Священної Римської імперії
Коронація: 1089
 
Народження: бл. 1071
Київ
Смерть: 1109
Київ
Династія: Рюриковичі
Батько: Всеволод I Ярославич
Чоловік: Генріх IV

Євпра́ксія Все́володівна (*1071, Київ — †9 травня 1109, Київ) — київська князівна, дочка великого князя київського Всеволода I Ярославича (10771093), найвизначнішого сина Ярослава I Мудрого, що намагався втримувати єдність київської держави і утримував зв'язки з Візантією та Західною Європою. Сестра Володимира II Мономаха, німецька імператриця, дружина німецького імператора Генріха IV.

Освіту Євпраксія одержала в київському великокняжому дворі. Вона рано прилучилася до західної культурної й духовної традиції: її мати, дружина князя Всеволода, була католичкою, мала родичів у королівських родинах Угорщини, Польщі, Норвегії, Франції, Візантії.

В юному віці вийшла заміж за маркграфа Північної Саксонії Генріха Штаденського Довгого, але незабаром в 1087 овдовіла. 1086 — Євпраксія прийняла католицизм і дістала нове ім'я — Адельгейда. В 1088 була повінчана з німецьким імператором Генріхом IV під іменем Адельгейди. Завдяки цьому шлюбу Генріх IV намагався отримати підтримку київського князя у боротьбі проти саксонських володарів та сприяти об'єднанню православної і католицької церков. В кінці 1093 Євпраксія Всеволодівна не витримавши брутального поводження з нею зі сторони чоловіка, була змушена покинути Німеччину і відбула до Каносси (Північна Італія) до маркграфині Матильди Тосканської і, за її посередництвом, вдалася до папи Урбана II, який передав її справу з Генріхом IV на розгляд собору в Констанці, і потім у П'яченці (1095). Церковні собори у Константі і П'яченці, на яких виступала Євпраксія Всеволодівна, засудили поведінку Генріха IV.

В 1097 виїхала до Угорщини, а звідти в Україну, до Києва. В 1106 постриглася в черниці. Похована у соборі Успення Богородиці у Києві.

Її життя — найяскравіший приклад тих живих зв'язків, які княжа Україна посідала з володарськими дворами Західної Європи.

Трагічній долі Євпраксії Всеволодівни присвятив свій історичний роман «Євпраксія» Павло Загребельний.

[ред.] Джерела

Особисті інструменти
Простори назв

Варіанти
Дії
Навігація
Участь
Панель інструментів
Друк/експорт
Іншими мовами