Євпраксія Всеволодівна
| Євпраксія Всеволодівна нім. Adelheid von Kiew |
|||
|
|||
|---|---|---|---|
| Коронація: | 1089 | ||
| Народження: | бл. 1071 Київ |
||
| Смерть: | 1109 Київ |
||
| Династія: | Рюриковичі | ||
| Батько: | Всеволод I Ярославич | ||
| Чоловік: | Генріх IV | ||
Євпра́ксія Все́володівна (*1071, Київ — †9 травня 1109, Київ) — київська князівна, дочка великого князя київського Всеволода I Ярославича (1077—1093), найвизначнішого сина Ярослава I Мудрого, що намагався втримувати єдність київської держави і утримував зв'язки з Візантією та Західною Європою. Сестра Володимира II Мономаха, німецька імператриця, дружина німецького імператора Генріха IV.
Освіту Євпраксія одержала в київському великокняжому дворі. Вона рано прилучилася до західної культурної й духовної традиції: її мати, дружина князя Всеволода, була католичкою, мала родичів у королівських родинах Угорщини, Польщі, Норвегії, Франції, Візантії.
В юному віці вийшла заміж за маркграфа Північної Саксонії Генріха Штаденського Довгого, але незабаром в 1087 овдовіла. 1086 — Євпраксія прийняла католицизм і дістала нове ім'я — Адельгейда. В 1088 була повінчана з німецьким імператором Генріхом IV під іменем Адельгейди. Завдяки цьому шлюбу Генріх IV намагався отримати підтримку київського князя у боротьбі проти саксонських володарів та сприяти об'єднанню православної і католицької церков. В кінці 1093 Євпраксія Всеволодівна не витримавши брутального поводження з нею зі сторони чоловіка, була змушена покинути Німеччину і відбула до Каносси (Північна Італія) до маркграфині Матильди Тосканської і, за її посередництвом, вдалася до папи Урбана II, який передав її справу з Генріхом IV на розгляд собору в Констанці, і потім у П'яченці (1095). Церковні собори у Константі і П'яченці, на яких виступала Євпраксія Всеволодівна, засудили поведінку Генріха IV.
В 1097 виїхала до Угорщини, а звідти в Україну, до Києва. В 1106 постриглася в черниці. Похована у соборі Успення Богородиці у Києві.
Її життя — найяскравіший приклад тих живих зв'язків, які княжа Україна посідала з володарськими дворами Західної Європи.
Трагічній долі Євпраксії Всеволодівни присвятив свій історичний роман «Євпраксія» Павло Загребельний.
[ред.] Джерела
- «Українська Мала Енциклопедія», проф. Євген Онацький
- Віталій Абліцов «Галактика «Україна». Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.
- Hartmut Rüß: Eupraxia — Adelheid. Eine biographische Annäherung, in: Jahrbücher für Geschichte Osteuropas 54 (2006), S. 481-518.
- Історія України в особах: IX-XVIII ст. К.:Видавництво «Україна», 1993, 396 с.
