Єврейське населення Тернополя
Євреї почали селитися в Тернополі практично зразу ж після заснування міста, оскільки місто на 10 років було звільнено від податків. З наданням Тернополю магдебурзького права, що надавало податкові пільги на 20-ть років в 1548 року, приплив євреїв у місто посилився[1]. У XVI і XVII століттях налічувалося 300 єврейських сімей в місті. Вони становили значну частину населення.
Місто неодноразово піддавалося нападам татар (1575, 1589, 1672). В 1675 році замок був практично зруйнований татарами. До захисту замку залучалися його жителі. Була залучена і єврейська община[1], зокрема, було виділено команду для оборони позицій під керуванням «гетьмана жидівського»[2]. Велика синагога в Тернополі була побудована в готичному стилі між 1622 та 1628 роками та була схожа на форт з можливістю вести вогонь в усіх напрямках. Тернопіль був серед міст захоплених Богданом Хмельницьким під час свого маршу від Золочева через Галичину, в результаті чимало євреїв були вбиті козаками, щоправда більшість єврейського населення втекло з міста [2]. Були єврейські погроми і під час Барської конфедерації 1770 р., коли шляхта штурмувала Тернопіль[1].
Після другого поділу Польщі, Тернопіль потрапив під австрійське панування і єврейський просвітитель Йосеф Перл (Joseph Perl, 1773—1839) зміг продовжити свої зусилля по поліпшенню умов життя євреїв, яку він почав в рамках Російської імперії. У 1813 він створив єврейську школу — «бейт хінух» («בית חינוך»), де велося вивчання івриту та різних наук. Спори між традиційним хасидизмом та модернізованим «маскілім», привели через чотири роки до перемоги останнього, після чого інститут отримав офіційне визнання і був поміщений під комунальне управління. У місті, також, заснували велику єврейську друкарню.
В другій половині 19 століття кількість єврейського населення значно збільшилась: в 1868 році в місті жило 11 тисяч євреїв (52% від заг. кількості жителів), а в 1880 г. — 13 468. В подальшому через погіршення економічного стану та еміграції в Америку кількість євреїв в Тернополі не зростала. В 1900 р. єврейське населення Тернополя складало 13 493 чоловік (44% від всього населення)[2]. Євреї займалися, головним чином, активним імпортом та експортом в Російську імперію (через прикордонне місто Підволочиськ), торгівлею з містами Польщі та інших країн, були також: ткачами, гончарами, гравярами, чоботарями; займалися банківською справою і власними домашніми господарствами.
Значно постраждав Тернопіль та її населення під час Першої світової війни. З її початком Тернопіль був окупований російською армією і економічний стан євреїв погіршився через припинення традиційних економічних зв'язків та приплив єврейських біженців (в 1915 г. — десять тисяч чоловік). В 1917 році при відступі російських військ, місто було розграбоване. Після розпаду Австро-Угорщини місто в 1918 році стало столицею Західно-Української народної республіки. В листопаді-грудні 1918 р. у Тернополі були сформовані 1-й піхотний полк ім. С. Петлюри і Студентська сотня, а в червні 1919 р. — 18-а (Тернопільська) бригада та Єврейський ударний батальйон («Жидівський пробоєвий курінь»). Виріс він із сотні міліції, створеної з ініціативи єврейського населення для охорони і оборони їхньої дільниці міста [1]. Щоправда більшість єврейського населення Тернополя, як і в інших містах намагалася дотримуватись нейтралітету[2]. Постраждало населення міста, зокрема, і єврейське в ході радянсько-польської війни 1920-21 рр. від мародерств воюючих сторін[2].
1931 р. у Тернопільському повіті, за офіційною польською статистикою, мешкало 5 836 євреїв. Натомість у самому місті 1939 р. — 13 768 євреїв.
17 вересня 1939 р. Тернопіль був зайнятий радянськими військами і ввійшов в склад УРСР. Єврейське політичне життя було заборонене, а багатьох заможних євреїв було репресовано.
У 1941—1943 рр. у Тернополі існувало єврейське гетто. Значна кількість євреїв була направлена на важкі роботи. Біля тисячі євреїв було розстріляно, а 5 тисяч відправлено в концтабір Белжець у Польщі[2].
У 1946-48 рр. відбуваються арешти колишніх сіоністів та інших «буржуазних» єврейських партій. Пам'ятник жертвам Катастрофи (біді євреїв в 2-гу світову війну) був знищений в 1950-х роках. 1970 року в області жило біля 5-ти тисяч євреїв. Культові споруди використовувалися не по призначенню. По офіційних даних в Тернополі в 1980 році проживало приблизно 500 євреїв[2].
На початку 1990-х за незалежної України єврейське культурне життя почало налагоджуватись. На той час в Тернополі налічувалося біля 2000 євреїв[2].
