Єврейське кладовище

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Єврейський цвинтар)
Перейти до: навігація, пошук

Євре́йське кладовище (івр. בית עלמין‎ «бейт альмін» або «бейт кварот») — некрополь, на якому поховано євреїв згідно з єврейською традицією. Земля на цвинтарі вважається святою. Створення цвинтарю є одним із перших пріоритетів для нової єврейської общини.

Єврейське кладовище на Оливковій горі — одному з історичних пагорбів Єрусалиму, листопад 2008 року

Основна відмінність між християнськими, і єврейськими кладовищами полягає у відмінному трактування могил. Християнське розуміння дозволяє порушувати існуючі поховання після певного часу для виконання нових. Християнське кладовище, яке не використовується протягом тривалого часу, може бути ліквідованим. Згідно з принципами юдаїзму кожен надгробок і ціле кладовище є недоторканними, до того часу, допоки відомо про його місце знаходження. До винятків належать випадки, коли виконується ексгумація задля перенесення останків на Святу Землю або до родинної могили, для перенесення з неєврейського кладовища, або коли некрополю загрожують профанація чи підмивання водою.

Історія[ред.ред. код]

Ранні єврейські кладовища були розташовані за межами міст[1]. Надгробки здебільшого мають написи на івриті. У діаспорі є традиція ховати ногами в бік Єрусалима.

Найбільші єврейські кладовища в Європі в Будапешті, Лодзі, Празі, Варшаві та Берліні. Під час Другої світової війни зруйновано багато єврейських кладовищ у багатьох регіонах Європи.

На теренах України євреї вперше отримали привілеї, які гарантували непорушність і охорону їхніх кладовищ згідно Каліського статуту (пол. Statut kaliski), виданого Болеславом Побожним (пол. Bolesław Pobożny) у 1264 році.

Назви[ред.ред. код]

В івриті для означення єврейського кладовища застосовуються такі евфемізми:

  • בית עולם бейт олам — «дім світу» або «дім вдячності»
  • בית חיים бейт хаїм — «дім життя»
  • בית קברות бейт кварот — «дім гробів»
  • בית עלמין бейт альмін — «дім вічності» (вираз запозичений з арамейської мови).

На Галичині українці й поляки вживали назву кіркут (пол. kirkut, kierkow, kierchol, kirchol, від нім. Kirchhof — «церковний двір для поховання померлих»), а також окописько, окопище, оскільки місце зазвичай усіх сторін оточувався ровами й земляним валом. Носії мови ідиш застосовували назви, похідні від івриту: бейсойлем, бейсакворес.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Святослав Півторак, Віктор Уніят, Богдан Хаварівський Євреї на Тернопільщині. — Тернопіль: Терно-граф, 2012. — С. 104. — ISBN 9789664570876.

Посилання[ред.ред. код]


Юдаїзм Це незавершена стаття про юдаїзм.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.