Єврокомунізм
Єврокомунізм — ідеологія та політика провідних комуністичних партій Західної Європи (в першу чергу таких, як французька, італійська, іспанська та британська компарії), під час холодної війни. Які з поміркованих марксистських позицій критикували деякі недоліки тоталітарної політичної системи, що панувала в СРСР та в його країнах-сателітах, наголошували власну автономію, та спробували проводити незалежну від впливу СРСР та КНР більш ліберальну політичну лінію.
Основні теоретичні підґрунтя єврокомунізму були закладені видатним італійським марксистом Антоніо Грамші. В пошуках "третього" демократичного "шляху" до соціалізму він ставив під сумнів сектантство лівих комуністичних партій, закликав розвивати соціальні спілки, щоб виграти підтримку робітничого класу. Він також наголошував вірність демократичним інститутам суспільства і намагався розширити соціальну базу та привабливість комунізма, обіймаючи інші соціальні прошарки та нові соціальні рухи; більш публічно критикував політику Радянського Союзу.
Як політична течія єврокомунізм сформувався після військового вторгнення СРСР в Чехословаччину влітку 1968. Як термін Є. виник близько 1975 року і використався в 1970-х і 1980-х роках в засобах масової інформації та в політиці. Спочатку він сприймався як іноземний та штучний, не мав розробленного поняття і особливо в СРСР носив негативну коннотацію. Але згодом був прийнятий і всіми сторонами використався. Після розпаду Радянського Союзу на початку 1990-х термін Єврокомунізму почав вважатися як історичний, тому що він, на відміну від «реального соціалізму», що існував у СРСР, не мав практичної владної бази.
В політиці єврокомуністи заперечували міжнародну монопольну керівну роль Комуністичної партії Радянського Союзу. З боку ідеології та програми муністичної партії Західної Європи проголосили відмову від гасла «диктатури пролетаріату», за демократичний шлях до соціалізму в рамках плюралістичної парламентської системи Західної Європи. Через свою відмову від диктатури пролетаріату Єврокомунізм був близький соціал-демократії (хоча єврокомуністи і не ототожнювали себе з ними).
[ред.] Найбільш визначні особи
- Жорж Марше (1920—1997)
- Енріко Берлінгуер (1922—1984)
- Сантьяго Каррільо (нар. 1915)
