Європейська хартія регіональних мов

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук

Європейська хартія регіональних мов — прийнята в Страсбурзі 5 листопада 1992. Метою Хартії є "захист і розвиток історичних регіональних мов і мов національних меншин в Європі"

Зміст

[ред.] Основні поняття Хартії

[ред.] Регіональна мова або мова меншини

Хартія (Частина I, Стаття 1) визначає[1]:
а. "регіональни мови або мови меншин" (regional or minority languages) це є:

i. традиційно використовувані на визначеній террітрорії Держави громадянами держави, які утворюють групу, меншу, в порівнянні з рештою населення Держави, та
ii. відмінні від офіційної мови (мов) даної Держави; за винятком діалектів офіційної мови (мов) даної Держави або мов мігрантів



У Пояснувальній доповідi до Хартії дається наступне роз'яснення (параграф 18):

"Замість інших виразів, таких як "менш поширені мови", Хартія вибрала термін "регіональни мови або мови меншин". Прикметник "регіональний" означає мови, використовувані на обмеженій території держави, в рамках якої, проте, люди, що говорять на даній мові, можуть складати більшість громадян. Термін "меншина" відноситься до ситуацій, в яких або мова використовується людьми, які не проживають компактно на якій-небудь певній території держави, або, хоч і проживають компактно на визначеній територии, составляють меншину відносно до населення даного регіону, яке говорить на мові більшості даної держави."



[ред.] Територія

b. "Територія, на якій використовується регіональна мова або мова меншини" означає георгафічну територію, на якій вказана мова є засобом спілкування для такої кількості людей, яка виправдовує заходи по розвитку і захисту, вказані в справжній Хартії.



[ред.] Хартія в Україні

Хартію було ратифіковано Законом України від 24 грудня 1999 року N 1350-XIV «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин, 1992 р.» з великою кількістю застережень. В той же час стаття 21 Хартії передбачає, що будь-яка держава під час підписання або здачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти чи свого документа про прийняття, затвердження або приєднання може заявити одне або декілька застережень до пунктів 2 - 5 статті 7 цієї Хартії. Інші застереження не дозволяються. У нас застереження чомусь є буквально до всієї Хартії. Але зовсім не з цих, а з процедурних питання Закон втратив чинність у зв'язку з визнанням його таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) згідно з рішенням Конституційного Суду України від 12 липня 2000 року N 9-рп/2000.

Вдруге Хартію ратифіковано Законом України від 15.05.2003 р. №802-IV «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин».

[ред.] Хартія та російська мова

На переговорах представники Ющенка і Януковича під час формальних консультацій по розв'язанню політичної кризи 2007 року озвучили, як однин з пунктів пакету політичного компромісу Ющенка ухвалити нову редакцію "перекладу Європейської хартії регіональних мов або мов меншин", спрямовану на статус російської мови.[1]

Апелюючи до Конституції України та Європейської хартії регіональних або міноритарних мов, місцеві ради Донецької, Запорізької, Харківської, Миколаївської, Луганської областей, а також Харкова, Севастополя, Дніпропетровська, Донецька й Луганська, попри протести представників виконавчої влади, прийняли рішення про надання на своїх територіях російській мові статусу регіональної. Фактично ж йшлося про те, що російська мова має замінити українську як мову діловодства та документації.

У підготовленому Міністерством юстиції України юридичному висновку щодо рішень обласних і міських рад стверджується, що місцеві ради порушили принцип законності, вийшовши за рамки своїх повноважень. Крім того, вважають експерти Мін’юсту, безпідставними є і посилання на Європейську хартію регіональних або міноритарних мов. По-перше, жодне положення хартії не дає підстави для визнання за певною мовою того чи іншого статусу. Це питання має вирішуватися спеціальними законами й не може бути предметом рішення місцевих органів. У хартії ж йдеться про певні охоронні заходи. І тому безпідставними є посилання на статтю 9 Конституції України, яка передбачає, що належним чином ратифіковані міжнародні договори є частиною українського законодавства. По-друге, наявний офіційний український переклад хартії, так само як і закон України про її ратифікацію, суперечить букві й духу автентичного документа, який Рада Європи пропонує для ратифікації своїм членам.

Так, ключовий термін minority language, який означає «мова меншин», ці обласні уряди невірно переклали як «міноритарна мова», тоді як закон «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин», прийнятий Верховною Радою 15 травня 2003, передбачає саме захист мов національних меншин. Іншою помилкою вказаних обласних рад є вирване з тексту тлумачення п.11 Пояснювальної записки до Хартії, де зазначено [2]:

«Метою Хартії є захист і підтримка регіональних мов або міноритарних мов, а не мовних меншин».



[ред.] Теріториальна база

У офіційній (англійською) версії Пояснення до Хартії мовиться:

33. ... Хартія намагается визначити «території, на якій використовується регіональна мова або мова меншини»



В українському (неофіційному) перекладі Пояснення в текст додано слово «поняття» (див. зображення), якого нема в оригіналі. Таким чином, в українській версії Пояснення мовиться вже не про «територію, на якій використовується мова меншини», а лише про «поняття території ...». У законодавстві України визначення вказаних територій досі не існує.

[ред.] Звіт 2007

У 2007 Україна представила початкову доповідь про виконання Хартії[3]. Українська асоціація викладачів російської мови і літератури піддала звіт різкій критиці в своїй альтернативній доповіді[4].

[ред.] Джерела

[ред.] Посилання і примітки


Цю сторінку необхідно дописати чи вдосконалити.
Саме Ви можете допомогти проекту, зробивши це!.

Це повідомлення варто замінити точнішим.

Особисті інструменти