Європейська хартія регіональних мов

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Держави-​​члени, які підписали і ратифікували ЄХРМ — темно-зеленого кольору; ті, які підписали, але не ратифікували — світло-зеленого; ті, які не підписали і не ратифікували — білого; нечлени Ради Європи — сірий.

Європейська хартія регіональних мов або мов меншин (ЄХРМ) — ухвалена у Страсбурзі 5 листопада 1992 року. Метою Хартії є «захист і розвиток історичних регіональних мов і мов національних меншин у Європі»
Ратифікована Україною у травні 2003 року. Відповідно до закону про ратифікацію хартії, в Україні положення документу застосовуються до мов таких національних меншин: білоруської, болгарської, гагаузької, грецької, єврейської, кримськотатарської, молдавської, німецької, польської, російської, румунської, словацької й угорської.[1]

Основні поняття Хартії[ред.ред. код]

Регіональна мова або мова меншин[ред.ред. код]

Хартія (частина I, стаття 1) визначає[2]:
а. «регіональні мови або мови меншин» (regional or minority languages) це є:

I. традиційно використовувані на визначеній території Держави громадянами держави, які утворюють групу, меншу, в порівнянні з рештою населення Держави, та

II. відмінні від офіційної мови (мов) даної Держави; за винятком діалектів офіційної мови (мов) даної Держави або мов мігрантів

Оригінальний текст (англ.)

i. traditionally used within a given territory of a State by nationals of that State who form a group numerically smaller than the rest of the State's population; and ii. different from the official language(s) of that State; it does not include either dialects of the official language(s) of the State or the languages of migrants;

У Пояснювальній доповіді до Хартії дається таке роз'яснення (параграф 18):

„Замість інших висловів, таких як «менш поширені мови», Хартія обрала термін «регіональні мови або мови меншин». Прикметник «регіональний» означає мови, використовувані на обмеженій території держави, в рамках якої, проте, люди, що говорять цією мовою, можуть становити більшість громадян. Термін «меншина» належить до ситуацій, у яких або мова використовується людьми, які не проживають компактно на якій-небудь певній території держави, або, хоч і проживають компактно на визначеній території, складають меншину стосовно населення даного регіону, яке спілкується мовою більшості даної держави.“

Оригінальний текст (англ.)

18. In preference to other expressions such as «less widespread languages», the CAHLR opted for the term «regional or minority languages». The adjective «regional» denotes languages spoken in a limited part of the territory of a state, within which, moreover, they may be spoken by the majority of the citizens. The term «minority» refers to situations in which either the language is spoken by persons who are not concentrated on a specific part of the territory of a state or it is spoken by a group of persons, which, though concentrated on part of the territory of the state, is numerically smaller than the population in this region which speaks the majority language of the state…

Територія[ред.ред. код]

b. «Територія, на якій використовується регіональна мова або мова меншини» означає географічну територію, на якій вказана мова є засобом спілкування для такої кількості людей, яка виправдовує заходи з розвитку і захисту, вказані в даній Хартії.

Оригінальний текст (англ.)

«territory in which the regional or minority language is used» means the geographical area in which the said language is the mode of expression of а number of people justifying the adoption of the various protective and promotional measures provided for in this Charter;

Територіальна база[ред.ред. код]

В офіційній (англомовній) версії Пояснення до Хартії мовиться:

33. … Ось чому хартія намагається знайти визначення «території, на якій використовується регіональна мова або мова меншини»

Оригінальний текст (англ.)

33 That is why the charter seeks to define the «territory in which the regional or minority language is used».

В українському (неофіційному) перекладі Пояснення в текст додано слово «поняття» (див. зображення), якого нема в оригіналі. Таким чином, в українській версії Пояснення мовиться вже не про «територію, на якій використовується мова меншини», а лише про «поняття території …». У законодавстві України визначення вказаних територій досі не існує.

Визначення «нетериторіальних мов»[ред.ред. код]

c. «Нетериторіальні мови» означає мови, якими користуються громадяни держави і які відрізняються від мови (мов), що використовується рештою населення держави, але які, незважаючи на їхнє традиційне використання в межах території держави, не можуть вважатися найбільш поширеними в межах конкретної місцевості цієї держави.

Оригінальний текст (англ.)

36. "Non-territorial languages" are excluded from the category of regional or minority languages because they lack a territorial base. In other respects, however, they correspond to the definition contained in Article 1, paragraph a, being languages traditionally used on the territory of the state by citizens of the state. Examples of non-territorial languages are Yiddish and Romany.

У Пояснювальній доповіді до Хартії додається таке роз'яснення (параграф 36):

„«Нетериторіальні мови» виключаються з категорії регіональних мов або мов меншин, тому що вони не мають територіальної бази. В інших відносинах, проте, вони відповідають визначенню, що міститься у Статті 1, пункті а, будучи мовами, які традиційно використовуються на території держави громадянами держави. Прикладами нетериторіальних мов є ідиш і ромська (циганська).“

Хартія в Україні[ред.ред. код]

Хартію було ратифіковано Законом України від 24 грудня 1999 року N 1350-XIV «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин, 1992 р.» з великою кількістю застережень. У той же час стаття 21 Хартії передбачає, що будь-яка держава під час підписання або здачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти чи свого документа про прийняття, затвердження або приєднання може заявити одне або декілька застережень до пунктів 2 — 5 статті 7 цієї Хартії. Інші застереження не дозволяються. У нас застереження чомусь є буквально до всієї Хартії. Але зовсім не з цих, а з процедурних питань Закон втратив чинність у зв'язку з визнанням його таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) згідно з рішенням Конституційного Суду України від 12 липня 2000 року N 9-рп/2000.

Вдруге Хартію ратифіковано Законом України від 15.05.2003 р. № 802-IV «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин».

Хартія та російська мова[ред.ред. код]

На переговорах представники Ющенка і Януковича під час формальних консультацій з розв'язання політичної кризи 2007 року озвучили як один із пунктів пакету політичного компромісу Ющенка ухвалити нову редакцію «перекладу Європейської хартії регіональних мов або мов меншин», спрямовану на статус російської мови.[2]

Апелюючи до Конституції України та Європейської хартії регіональних або міноритарних мов, місцеві ради Донецької, Запорізької, Харківської, Миколаївської, Луганської областей, а також Харкова, Севастополя, Дніпропетровська, Донецька й Луганська, попри протести представників виконавчої влади, прийняли рішення про надання на своїх територіях російській мові статусу регіональної. Фактично ж ішлося про те, що російська мова має замінити українську як мову діловодства та документації[3].

У підготовленому Міністерством юстиції України юридичному висновку щодо рішень обласних і міських рад стверджується, що місцеві ради порушили принцип законності, вийшовши за рамки своїх повноважень. Крім того, вважають експерти Мін'юсту, безпідставними є і посилання на Європейську хартію регіональних або міноритарних мов. По-перше, жодне положення хартії не дає підстави для визнання за певною мовою того чи іншого статусу. Це питання має вирішуватися спеціальними законами й не може бути предметом рішення місцевих органів. У хартії ж ідеться про певні охоронні заходи. І тому безпідставними є посилання на статтю 9 Конституції України, яка передбачає, що належним чином ратифіковані міжнародні договори є частиною українського законодавства. По-друге, наявний офіційний український переклад хартії, так само як і закон України про її ратифікацію, суперечить букві й духу автентичного документа, який Рада Європи пропонує для ратифікації своїм членам.

Так, ключовий термін minority language, який означає «міноритарна мова», ці обласні уряди неправильно переклали як «мова меншин», тоді як закон «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин», ухвалений Верховною Радою 15 травня 2003 року, передбачає саме захист мов національних меншин. Іншою помилкою вказаних обласних рад є вирване з тексту тлумачення п.11 Пояснювальної записки до Хартії, де зазначено [4]:

«Метою Хартії є захист і підтримка регіональних мов або міноритарних мов, а не мовних меншин».

Оригінальний текст (англ.)

The charter sets out to protect and promote regional or minority languages, not linguistic minorities. For this reason emphasis is placed on the cultural dimension and the use of a regional or minority language in all the aspects of the life of its speakers. The charter does not establish any individual or collective rights for the speakers of regional or minority languages. Nevertheless, the obligations of the parties with regard to the status of these languages and the domestic legislation which will have to be introduced in compliance with the charter will have an obvious effect on the situation of the communities concerned and their individual members.

Звіт України 2007[ред.ред. код]

2007 року Україна представила початкову доповідь про виконання Хартії[5]. Українська асоціація викладачів російської мови і літератури піддала звіт різкій критиці у своїй альтернативній доповіді[6]. Альтернативний звіт також підготували народний депутат України В. Колесніченко та голова Правозахисної організації «Спільна мета» Р. Бортнік. «Отчет о ситуации в Украине с правами языковых меньшинств, выполнением Европейской хартии региональных языков или языков меньшинств и проявлениями расизма и нетерпимости» у квітні 2007 року було направлено на розгляд європейським інституціям.[7]

Перша періодична доповідь Ради Європи 2008[ред.ред. код]

Комітет експертів Комітету міністрів Ради Європи, що відповідає за підготовку періодичних докладів з оцінкою імплементації Хартії країнами, що її ратифікували, вивчив звіт України та відвідав країну з робочим візитом. На основі цього, а також аналізу правових актів і зауважень від неурядових організацій і представників національних меншин, експерти підготували власний звіт. 27 листопада 2008 року Першу періодичну доповідь та рекомендації від Комітету експертів було затверджено Комітетом міністрів Ради Європи.[8] Рада Європи опублікувала переклад доповіді англійською, французькою й українською мовами.[9]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання і примітки[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]