Європейський автомобіль року

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Європейський Автомобіль Року

Європейський автомобіль року (англ. European Car of the Year) — міжнародна нагорода в області автомобілебудування, яка присуджується групою професійних європейських автомобільних журналістів. Нагорода була організована у 1964 році групою автомобільних журналів з різних країн Європи. В цій нагороді немає класів чи категорій — ціллю організації є визначення найкращого автомобіля, котрий був у продажу протягом 12 місяців, перед нагородженням.

Склад журі[ред. | ред. код]

Журі конкурсу складається з 58 членів, які представляють 22 країни. При цьому Велику Британію, Францію, Німеччину, Італію та Іспанію в журі представляють по шість представників, інтереси країн Скандинавії — шість журналістів, Польщу і Росію — по два журналіста, по одному — від Чехії, Греції, Словенії і Туреччини. Члени журі від Росії — Михайло Подорожанський (Авторевю) і Вадим Овсянкін (Клаксон).

Процедура[ред. | ред. код]

Автомобілі, які брали участь в нагороді Європейський Автомобіль Року 2007

Щороку, у вересні, складається список автомобілів-претендентів. Це машини, серійне виробництво та продаж яких почалася в 12 попередніх місяців. Особливість конкурсу в тому, що автомобілі в ньому представлені без поділу за класами, розмірами або ціною. При цьому машини повинні бути повністю новими моделями: рестайлінги, нові мотори або трансмісії не враховуються. На момент голосування машини повинні продаватися як мінімум в п'яти країнах ЄС. Річний тираж моделі не повинен бути менше 5 тисяч штук. На першому етапі простим голосуванням журі відбирає сім фіналістів. Потім кожен з експертів розподіляє між ними 25 балів, при цьому одній машині можна дати не більше 10 очок. Найвища оцінка — 580.

Своє рішення член журі повинен письмово обґрунтувати. Думка експертів ґрунтується на враженнях, отриманих під час перших тест-драйвів, організованих виробниками, і спеціальних випробувальних сесіях, які проводяться організаторами конкурсу. Критеріями при відборі моделей виступають дизайн, комфорт, безпека, екологічність, технологічність, функціональні можливості і навіть адекватність ціни для тієї категорії покупців, на яку вони розраховані, причому технічні інновації та ціна — пріоритетні чинники.[1] «Автомобілем» року стає машина, яка набрала найбільше очок.

Згідно з цими правилами, рішучість перемоги значно варіюється. Наприклад, в 1988 році Peugeot 405 виграв з 212 очками, найбільший розрив в історії нагороди Європейський Автомобіль Року; такий же подвиг був повторений в 2013 році, коли Volkswagen Golf Mk VII виграв з таким же розривом. У 2010 році Volkswagen Polo виграв із розривом у всього лише 10 очок, отримавши максимальну кількість балів від двадцяти п'яти членів журі, і був кращим вибором з 59 очками.

Renault Clio (1991 та 2006 роки), Volkswagen Golf (1992 та 2013 роки) і Opel/Vauxhall Astra (1985 та 2016 роки), є єдиними автомобілями, які вигравали нагороду більше одного разу. У листопаді 2010 року Nissan Leaf був першим автомобілем з електричним приводом, удостоєним нагороди Автомобіль Року (Car of the Year).

Як каже Михайло Подорожанський, журналістів вибирають засновники за рекомендаціями найбільших західних автоконцернів, присутніх в даній країні. Місце експерта в конкурсі, до речі, майже довічне — поки людина працює за професією або не досяг віку 65 років.

Рішення журі не раз дивували несподіванкою — тому на машини-кандидати роблять ставки в тоталізаторах, а серед тих, хто вгадав переможця розігрують призи. В 2005 році, наприклад, читач німецького журналу «Stern», який зміг передбачити перемогу Toyota Prius, отримає Fiat Panda — автомобіль 2004 року.

Список журналів-організаторів[ред. | ред. код]

Автомобілі переможці[ред. | ред. код]

Європейський Автомобіль Року
Рік Переможець Очки Друге місце Очки Третє місце Очки
1964 Rover 2000 76 Mercedes 600 64 Hillman Imp 31
1965 Austin 1800 78 Autobianchi Primula 51 Ford Mustang 18
1966 Renault 16 98 Rolls-Royce Silver Shadow 81 Oldsmobile Toronado 59
1967 Fiat 124 144 BMW 1600 69 Jensen FF 61
1968 NSU Ro 80 197 Fiat 125 133 Simca 1100 94
1969 Peugeot 504 119 BMW 2500/2800 77 Alfa Romeo 1750 76
1970 Fiat 128 235 Autobianchi A112 96 Renault 12 79
1971 Citroën GS 233 Volkswagen K70 121 Citroën SM 105
1972 Fiat 127 239 Renault 15/17 107 Mercedes 350SL 96
1973 Audi 80 114 Renault 5 109 Alfa Romeo Alfetta 95
1974 Mercedes 450S 115 Fiat X1/9 99 Honda Civic 90
1975 Citroën CX 229 Volkswagen Golf 164 Audi 50 136
1976 Simca 1307/1308 192 BMW 3 Series 144 Renault 30 TS 107
1977 Rover 3500 157 Audi 100 138 Ford Fiesta 135
1978 Porsche 928 261 BMW 7 Series 231 Ford Granada 203
1979 Simca-Chrysler Horizon 251 Fiat Ritmo 239 Audi 80 181
1980 Lancia Delta 369 Opel Kadett 301 Peugeot 505 199
1981 Ford Escort 326 Fiat Panda 308 Austin Metro 255
1982 Renault 9 335 Opel Ascona 304 Volkswagen Polo 252
1983 Audi 100 410 Ford Sierra 386 Volvo 760 157
1984 Fiat Uno 346 Peugeot 205 325 Volkswagen Golf 2 156
1985 Opel Kadett 326 Renault 25 261 Lancia Thema 191
1986 Ford Scorpio 337 Lancia Y10 291 Mercedes-Benz E-Class 273
1987 Opel Omega 275 Audi 80 238 BMW 7 Series 175
1988 Peugeot 405 464 Citroën AX 252 Honda Prelude 234
1989 Fiat Tipo 356 Opel Vectra 261 Volkswagen Passat 194
1990 Citroën XM 390 Mercedes-Benz SL-Class 215 Ford Fiesta 214
1991 Renault Clio 312 Nissan Primera 258 Opel Calibra 183
1992 Volkswagen Golf 3 276 Opel Astra 231 Citroën ZX 213
1993 Nissan Micra 338 Fiat Cinquecento 304 Renault Safrane 244
1994 Ford Mondeo 290 Citroën Xantia 264 Mercedes-Benz C-Class 192
1995 Fiat Punto 370 Volkswagen Polo 292 Opel Omega 272
1996 Fiat Bravo/Brava 378 Peugeot 406 363 Audi A4 246
1997 Renault Mégane Scénic 405 Ford Ka 293 Volkswagen Passat 248
1998 Alfa Romeo 156 454 Volkswagen Golf 4 266 Audi A6 265
1999 Ford Focus 444 Opel Astra 269 Peugeot 206 248
2000 Toyota Yaris 344 Fiat Multipla 325 Opel Zafira 265
2001 Alfa Romeo 147 238 Ford Mondeo 237 Toyota Prius 229
2002 Peugeot 307 286 Renault Laguna 244 Fiat Stilo 243
2003 Renault Mégane 322 Mazda 6 302 Citroën C3 214
2004 Fiat Panda 281 Mazda 3 241 Volkswagen Golf 5 241
2005 Toyota Prius 406 Citroën C4 267 Ford Focus 228
2006 Renault Clio 256 Volkswagen Passat 251 Alfa Romeo 159 212
2007 Ford S-Max 235 Opel/Vauxhall Corsa 233 Citroën C4 Picasso 222
2008 Fiat 500 385 Mazda2 325 Ford Mondeo 202
2009 Opel/Vauxhall Insignia 321 Ford Fiesta 320 Volkswagen Golf 6 223
2010 Volkswagen Polo 347 Toyota iQ 337 Opel/Vauxhall Astra 221
2011 Nissan Leaf 257 Alfa Romeo Giulietta 248 Opel/Vauxhall Meriva 244
2012 Chevrolet Volt/Opel Ampera 330 Volkswagen up! 281 Ford Focus 256
2013 Volkswagen Golf 7 414 Toyota GT86/Subaru BRZ 202 Volvo V40 189
2014 Peugeot 308 307 BMW i3 223 Tesla Model S 216
2015 Volkswagen Passat 340 Citroën C4 Cactus 248 Mercedes C-Class 221
2016 Opel Astra 312 Volvo XC90 294 Mazda MX-5 202
2017 Peugeot 3008 319 Alfa Romeo Giulia 296 Mercedes E-Class 197
2018 Volvo XC40 325 Seat Ibiza 242 BMW 5 Series 226
2019 Jaguar I-Pace 250 Alpine A110 250 Kia Ceed 247
2020 Peugeot 208 281 Tesla Model 3 242 Porsche Taycan 222
2021 Toyota Yaris 266 Fiat New 500 240 Cupra Formentor 239
2022 Kia EV6 279 Renault Mégane E-Tech Electric 265 Hyundai Ioniq 5 261
2023 Jeep Avenger 328 Volkswagen ID. Buzz 241 Nissan Ariya 211
2024 Renault Scénic E-Tech 329 BMW 5 Series 308 Peugeot 3008 197

Виробники переможці[ред. | ред. код]

Переможці за виробником
Виробник Країна Перемог Модель переможця
Fiat Італія Італія 9 124 (1967); 128 (1970); 127 (1972); Uno (1984); Tipo (1989); Punto (1995); Bravo/Brava (1996); Panda (2004); 500 (2008)
Renault Франція Франція 7 16 (1966); 9 (1982); Clio (1991); Scénic (1997); Mégane (2003); Clio (2006); Scénic E-Tech (2024)
Peugeot Франція Франція 6 504 (1969); 405 (1988); 307 (2002); 308 (2014); 3008 (2017); 208 (2020)
Ford США США 5 Escort (1981); Scorpio (1986); Mondeo (1994); Focus (1999); S-Max (2007)
Opel Німеччина Німеччина 5 Kadett (1985); Omega (1987); Insignia (2009); Ampera (2012); Astra (2016)
Volkswagen Німеччина Німеччина 4 Golf (1992); Polo (2010); Golf (2013); Passat (2015)
Citroën Франція Франція 3 GS (1971); CX (1975); XM (1990);
Toyota Японія Японія 3 Yaris (2000); Prius (2005); Yaris (2021)
Alfa Romeo Італія Італія 2 156 (1998); 147 (2001)
Audi Німеччина Німеччина 2 80 (1973); 100 (1983)
Chrysler / Simca США США / Франція Франція 2 1307-1308 (1976); Simca-Chrysler Horizon (1979)
Nissan Японія Японія 2 Micra (1993); Leaf (2011)
Rover Велика Британія Велика Британія 2 P6 (1964); SD1 (1977)
Austin Велика Британія Велика Британія 1 1800 (1965)
Chevrolet США США 1 Volt (2012)
Lancia Італія Італія 1 Delta (1980)
Mercedes-Benz Німеччина Німеччина 1 S-Class (1974)
NSU Німеччина Німеччина 1 Ro 80 (1968)
Porsche Німеччина Німеччина 1 928 (1978)
Volvo Швеція Швеція 1 XC40 (2018)
Jaguar Велика Британія Велика Британія 1 I-Pace (2019)
Kia Південна Корея Південна Корея 1 EV6 (2022)
Jeep США США 1 Avenger (2023)

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. What makes a Car of the Year?. caroftheyear.org. Архів оригіналу за 1 січня 2011. Процитовано 20 листопада 2010. 
  2. Organizing magazines. Car of the Year. Архів оригіналу за 8 лютого 2017. Процитовано 24 квітня 2015. 

Посилання[ред. | ред. код]