Європейський кіноприз найкращому актору
Європейський кіноприз найкращому актору
Переможця серед номінантів за кращу чоловічу роль визначають члени Європейської кіноакадемії починаючи з першої церемонії нагороджування що відбулася 26 листопада 1988 року в Західному Берліні, Німеччина. Найчастіше лауреатами премії ставали британські актори (7 перемог), менше у їхніх колег з Франції (5 перемог). Єдиний з українських акторів який був номінований на премію — Богдан Ступка, у 2004 році за фільм Свої.
| Статистика | Актор | К-сть | Роки |
| Найбільше нагород | Даніель Отей | 2 | 1993, 2005 |
| Найбільше номінацій ( * — Перемога) |
Хав'єр Бардем | 3 | 1998, 2002, 2004* |
| Найбільше номінацій без перемог | Мадс Міккельсен | 2 | 2006, 2008, 2012 |
| Мішель Пікколі | 3 | 2001, 2007, 2011 |
Зміст |
Лауреати та номінанти [ред.]
1980-ті роки [ред.]
| Рік | Лауреати | Номінанти |
|---|---|---|
| 1988 |
Макс фон Сюдов — Пелле-завойовник, за роль Лассе |
Клаус Марія Брандауер — Хануссен |
| 1989 |
Філіп Нуаре — Життя і нічого більше та Новий кінотеатр «Парадізо», за ролі майора Делаплан та Альфредо відповідно |
Кароль Епер'єш — Ельдорадо |
1990-ті роки [ред.]
| Рік | Лауреати | Номінанти |
|---|---|---|
| 1990 |
Кеннет Брана — Генріх V, за роль короля Англії Генріха V |
Жерар Депардьє — Сірано де Бержерак |
| 1991 |
Мішель Буке — Тото-герой, за роль літнього Томаса |
Клаудіо Амендола — Ультра |
| 1992 |
Матті Пеллонпяя — Життя богеми, за роль Родольфо |
Дені Лаван — Коханці з Нового мосту |
| 1993 |
Даніель Отей — Серце взимку, за роль Стефана |
Карло Кеччі — Смерть неаполітанського математика |
| 1994 | Премія не присуджувалася | |
| 1995 | Премія не присуджувалася | |
| 1996 |
Єн Маккеллен — Річард III, за роль короля Англії Річарда III |
|
| 1997 |
Боб Госкінс — 24/7: 24 години на добу і 7 днів на тиждень, за роль Алана Дарсі |
Маріо Адорф — Россіні |
| 1998 |
Роберто Беніньї — Життя прекрасне, за роль Гвідо Орефіче |
Хав'єр Бардем — Жива плоть |
| 1999 |
Ральф Файнс — Смак сонячного світла, за роль Ігнаца Зонненшайна |
Андерс В. Бертельсен — Остання пісня Міфуне
Руперт Еверетт — Ідеальний чоловік |
2000-ні роки [ред.]
2010-ті роки [ред.]
| Рік | Лауреати | Номінанти |
|---|---|---|
| 2010 |
Еван Макґреґор — Примара, за роль письменника |
Якоб Седергрен — Субмарино |
| 2011 |
Колін Ферт — Промова короля, за роль короля Георга VI |
Жан Дюжарден — Артист |
| 2012 |
Жан-Луї Трентіньян — Любов, за роль Жоржа |
Франсуа Клюзе, Омар Сі — Недоторканні |
Посилання [ред.]
|
|||||||||||

