Європейський протей

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Європейський протей
Європейський протей
Європейський протей
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Земноводні (Amphibia)
Підклас: Безпанцерні (Lissamphibia)
Надряд: Батрахії (Batrachia)
Ряд: Хвостаті (Caudata)
Підряд: Salamandroidea
Родина: Протеї
Рід: Протей
Laurenti, 1768
Вид: Європейський протей
Біноміальна назва
Proteus anguinus
Laurenti, 1768
Поширення європейського протея
Поширення європейського протея
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Proteus anguinus
ITIS logo.jpg ITIS: 208253
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 221568
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Proteus anguinus

Європейський протей (Proteus anguinus) — єдиний вид земноводних роду Протей родини Протеї. Інші назви «біла саламандра», «печерна саламандра». Це і є чудовисько — «драконольм», який, за середньовічними переказами, часом виповзає з надр землі і приносить лиха.

Опис[ред.ред. код]

Вигляд у європейського протея дещо незвичний. Загальна довжина досягає 25—30 см завдовжки. Голова за формою нагадує щуку. Очей не помітно, оскільки вони абсолютно сховані під шкірою. Незважаючи на присутність легенів, одними ними дихати не може і, вийнятий з води, через кілька годин гине. Одна з цікавих особливостей полягає в тому, що європейський протей сприймає світло всією поверхнею шкіри. Його довге, вугреподібне тіло рожевого або м'ясо-червоного кольору, несе 3 пари яскраво-червоних перистих зябер і маленькі слабкі кінцівки з 3 пальцями на передніх і 2 на задніх ногах. Шкіра тонка, нагадує людську. Звідси ще одне прізвисько цього земноводного — «людська рибка». Хвіст помітно коротший за тулуб, стислий з боків.

Спосіб життя[ред.ред. код]

Полюбляє печерні водойми, особливо карстові. Усе життя проводить під землею, в річках, що виходять на поверхню землі, зустрічається надзвичайно рідко і тільки після дуже сильних злив, коли цих протеїв виносить з печерних річок бурхливими потоками. Більшу часу перебуває у повній темряві, в холодних струмках і озерах печер, при температурі близько 10 °C. Живиться у воді дрібними ракоподібними і хробаками. На сушу не вилазить, але періодично піднімається до поверхні за повітрям. Може багато місяців обходитися без їжі.

Запліднення внутрішнє. У природі, при температурі нижче 15 °C самиця приносить 2 живих личинок довжиною 9—12 мм. Вони відрізняються від дорослих, крім розмірів, укороченим хвостом і очима, що просвічуються скрізь шкіру. Яєчники самиці продукують близько 80 яєць, але всі вони, крім двох, в нижньому відділі яйцепроводів розпливаються в загальну жовточну масу, яка йде на харчування двох личинок. що розвиваються. У неволі, при температурі близько 20 °C, самиці відкладали від 12 до 80 яєць, з яких через 90 днів з'являлися личинки довжиною до 2 см.

Цих протеїв у великій кількості виловлювали в підземних озерах і річках для продажу в зоопарки та туристам. Чисельність їх різко впала, і тепер їх взято під охорону і ловити заборонено. У неволі ховається у темряву, їсть черв'яків, дрібних ракоподібних і шматочки м'яса.

Розповсюдження[ред.ред. код]

Мешкає у Словенії, Хорватії, Боснії та Герцоговині.

Джерела[ред.ред. код]

  • Dieter Glandt: Taschenlexikon der Amphibien und Reptilien Europas. Quelle & Meyer, Wiebelsheim 2010. ISBN 978-3-494-01470-8