Євсев'єв Іван Іванович

Іван Іванович Євсев'єв
рос. Иван Иванович Евсевьев
Народження	18 жовтня 1910(1910-10-18) Ойокd, Іркутський повітd, Іркутська губернія, Російська імперія
Смерть	30 грудня 1991(1991-12-30) (81 рік) Київ, Україна
Поховання	Берковецьке кладовище
Країна	СРСР  Російська імперія  Російська республіка  РРФСР
Вид збройних сил	ВПС СРСР
Освіта	Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації і Оренбурзьке вище військове авіаційне училище пілотівd
Роки служби	1929-1964
Партія	КПРС
Звання	Генерал-лейтенант авіації
Війни / битви	Громадянська війна в Іспанії Німецько-радянська війна
Нагороди

Євсе́в'єв Іва́н Іва́нович (18 жовтня 1910(1910-10-18), Ойок^d, Іркутський повіт^d, Іркутська губернія, Російська імперія — 30 грудня 1991(1991-12-30), Київ) — радянський військовий льотчик, Герой Радянського Союзу (1937). Під час Громадянської війни в Іспанії — льотчик-винищувач, командир авіаційного загону республіканських Військово-повітряних сил Північного фронту. Депутат Верховної ради УРСР 1-го скликання.

Біографія

Народився 18 жовтня 1910 року в селі Ойок (нині Іркутського району Іркутської області) в родині сільського писаря. Росіянин. Навчався в Красноярської школі ФЗУ річковиків.

У лавах Червоної Армії з 1929 року. У 1930 році закінчив Вольську військово-теоретичну школу льотчиків і в 1932 році — Оренбурзьку військову школу льотчиків і льотчиків-спостерігачів. Член ВКП(б) з 1931 року.

І. І. Євсев'єв у званні комбрига. 1938 р.

У 1937 році брав участь у національно-революційній війні іспанського народу 1936—1939 років. Командир ланки, а пізніше — авіаційного загону старший лейтенант Іван Євсев'єв в небі Іспанії особисто збив 4 і в групі 12 фашистських літаків.

За мужність і героїзм, проявлені при виконанні інтернаціонального обов'язку, Євсев'єв Іван Іванович 28 жовтня 1937 року удостоєний звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна, а після заснування знаку особливої відмінності йому була вручена медаль «Золота Зірка» № 59.

Повернувшись з Іспанії в листопаді 1937 року призначений командиром 71-ї винищувальної авіаційної ескадрильї ВПС Київського військового округу (Васильків, Київська область), із старшого лейтенанта переведений відразу в полковники, минаючи кілька військових звань. З квітня 1938 командував 51-ю винищувальною авіаційною бригадою (Київ), з січня 1939 року — 69-ю винищувальною бригадою, з квітня 1939 року — 51-ю штурмовою авіаційною бригадою.

26 червня 1938 року був висунутий кандидатом та обраний депутатом Верховної Ради УРСР 1-го скликання від Васильківської виборчої округи. Член Мандатної комісії Верховної Ради УРСР.

У 1939 році закінчив курси удосконалення начальницького складу при Академії Генерального штабу РСЧА. З серпня 1939 року — командир 22-ї винищувальної авіаційної бригади ВПС Київського Особливого військового округу (Васильків).

Постановою Ради Народних Комісарів СРСР від 4 червня 1940 року Іванові Євсев'єву було присвоєно військове звання генерал-майор авіації. З серпня 1940 року — командир 38-ї авіаційної дивізії Забайкальського військового округу.

В боях німецько-радянської війни Іван Євсев'єв з вересня 1941 року на чолі дивізії на Резервному фронті. З жовтня 1941 року — командир 102-ї винищувальної авіаційної дивізії ППО (Сталінградський район ППО). З березня 1942 року — командир 141-ї винищувальної авіаційної дивізії ППО (Куйбишев). З червня 1942 року командував 101-ю винищувальною авіаційною дивізією Воронезько-Борисоглібського дивізійного району ППО, що прикривала Воронезький промисловий район і тили Південно-Західного і Воронезького фронтів, а потім узяла участь у Сталінградській битві.

З вересня 1942 року — командир 8-го винищувального авіаційного корпусу Бакинської армії ППО, учасник битви за Кавказ. З березня 1945 року — командувач ВПС Закавказького фронту ППО.

Після війни служив у військах ППО СРСР. З травня 1945 по березень 1947 року знову командував 8-м винищувальних авіаційним корпусом ППО. У 1949 році закінчив Вищу військову академію імені Ворошилова. З травня 1949 року — командир 16-го винищувального авіаційній корпусу ППО країни, при цьому в січні-лютому 1952 року знаходився в спеціальному відрядженні в Китаї. З липня 1954 року — заступник з авіації ППО головного військового радника і старший військовий радник командувача ВПС Війська Польського. З травня 1957 року — заступник командувача військами Одеського військового округу по військах ППО країни. З березня 1959 року — заступник командувача військами Бакинського округу ППО по тилу — начальник тилу округу.

Могила Івана Євсев'єва

З жовтня 1964 року генерал-лейтенант авіації Євсев'єв — в запасі. Жив у Києві. Помер 30 грудня 1991 року. Похований у Києві на Міському кладовищі «Берківці».

Нагороди

Нагороджений двома орденами Леніна, орденом Червоного Прапора, трьома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня, двома орденами Червоної Зірки, орденом «Знак Пошани», медалями.

Джерела

• Боевая слава Алтая. — Барнаул: Алтайское кн. изд., 1978. (рос.)
• Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. — М.: Воениздат, 1987. (рос.)
• Кузнецов И. И. Золотые звезды иркутян. — Иркутск, 1982. (рос.)
• Кузнецов И. И., Джога И. М. Первые Герои Советского Союза (1936—1939). — Иркутск, 1983. (рос.)
• Ягодинский Е. А. Золотые Звёзды речников. Выпуск 4. — М., 1981. (рос.)
• Євсев'єв Іван Іванович: облікова картка депутата Верховної Ради УРСР // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 3, арк. 207—208.
• Список депутатів Верховної Ради УРСР першого скликання, обраних 26 червня 1938 року // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 2, арк. 45.
• Список депутатів, обраних до Верховної Ради УРСР // Вісті [ЦВК УРСР]: газета. — Київ, 1938. — № 148 (5338). — 29 червня. — С. 1.