Євстахій Еразм Санґушко

Євстахій Еразм Санґушко
Народився	26 жовтня 1768(1768-10-26) Радинь
Помер	2 грудня 1844(1844-12-02) (76 років) Славута
Нагороди

Євстахій Еразм Санґушко — князь гербу Погоня (*26 жовтня 1768, Радинь — †2 грудня 1844, Славута) — пан на Тарнові, Вєжхославицях, Лукавиці, Порембі, Скжишові, Шонвальді, Залясовій, Лісяґужій, Славуті, Антонінах, Білогородці, Корниці, Поляховій, Шепетівці, Іллінцях. Річпосполитський генерал, учасник польсько-російської війни 1792 року, повстання під проводом Костюшка, наполеонівських війн, масон.

Народився в сім'ї князя Ієроніма Януша Санґушка і Урсули Сесилії Санґушкової. У віці чотирьох років втратив матір. Після повторного одруження батька, відісланий здобувати військову освіту до Варшави, а згодом до Страсбурґа.

У п'ятнадцятирічному віці вступив на французьку військову службу до полку драгунів фр. Royal-Allemand fr. 1783 повернувся до Речі Посполитої на службу до лав національної кавалерії.

Незважаючи на молодий вік був обраний послом на Чотирирічний сейм. Засідав у Посольській ізбі. З початком війни з Росією, 1792 року повернувся до війська в званні майора національної кавалерії.

Герой битви під Заславом 18 червня 1792 року. Нагороджений Орденом Virtuti Militari особисто з рук короля Станіслава II Авґуста Понятовського.

1793 року через загрозу конфіскації маєтків перебував на аудієнції в російської імператриці Катерини ІІ, яка, на знак приязні, подарувала йому білого скакуна і призначила командувачем Тамбовського драгунського полку в званні генерал-майора.

1794 прямуючи до Варшави на підтримку костюшківського повстання, був затриманий польським генералом Мадалінським і зарахований до війська як стрілець, проте згодом призначений на командувача дивізії. Відзначився в битві під Щекоцінами, врятувавши життя провідникові Тадеушу Костюшку.

Після поразки повстання смертний вирок князеві замінено на обмеження у праві пересування. Мешкав як невиїзний в своїй славутській резиденції аж до смерті імператриці. Поновлений у правах імператором Павлом І.

Одружився з Клементиною Чорторийською.

Наприкінці 1811 долучився до війська французького імператора Наполеона Бонапарта. За своє звитяжство у війні проти росіян був нагороджений Великим Хрестом ордену Почесного легіону і отримав звання генерала дивізії.

21 грудня 1812 обраний віце-регіментарем Польського королівства. Після перетину французькою армією кордону Німеччини подав у відставку і поїхав до Галичини, звідки, отримавши помилування від російського імператора Олександра, повернувся на Волинь. До кінця життя мешкав у Славуті. Похований в тамтешньому костелі святої Дороти.

Залишив двох синів: Романа і Владислава. Дочка Дорота померла за його життя.

На честь Євстахія Еразма Санґушка названо перевал Маковського бескиду Західних Карпат.

Література

• Jerzy Dunin Borkowski. Almanach błękitny: genealogia żyjących rodów polskich. Lwów — Warszawa, 1908. (пол.)
• Вадим Ададуров. «Наполеоніда» на сході Європи: уявлення, проекти та діяльність уряду Франції щодо південно-західних окраїн Російської імперії на початку XIX століття. Львів, 2007. ISBN 966-8197-35-6

Посилання

• ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Євстахій Еразм Санґушко
• Adam Kłodziński. Nekrolog księcia Eustachego Sanguszki. 1846 (пол.)
• Księcia Eustachego Sanguszki Pamiętnik: 1786–1815. Kraków, 1876. (пол.)
• Eustachy Sanguszko. Kraków, 1907. (пол.)
• Вадим Ададуров. Призначення Наполеоном I «імперського комісара-організатора у провінціях Поділля, Волинь й Україна» і діяльність на цій посаді графа Тадеуша Морського // Український археографічний щорічник. Вип. 12. Київ, 2007.