Єгоров Михайло Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Михайло Олексійович Єгоров
Народився 5 травня 1923(1923-05-05)
с. Єрмошенки, Руднянський р-н, Смоленська обл.
Помер 20 червня 1975(1975-06-20) (52 роки)
Смоленськ
Країна СРСР СРСР
Рід військ піхота
Роки служби 19441947
Звання сержант
Війни/битви Велика Вітчизняна війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни II ступеня
Орден Слави 3 ступеня
Медаль «Партизанові Вітчизняної війни» 1 ступеня
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «20 років перемоги у ВВВ» Медаль «30 років перемоги у ВВВ»
Медаль «За взяття Берліна»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»

Орден «За заслуги перед Вітчизною» 1 ступеня (НДР)

Михайло Олексійович Єгоров (рос. Михаил Алексеевич Егоров, 5 травня 1923 — 20 червня 1975) — Герой Радянського Союзу, сержант Червоної Армії, разом з молодшим сержантом М. В. Кантарія під керівництвом молодшого лейтенанта О. П. Береста підняв Прапор Перемоги на даху німецького Рейхстагу рано вранці 1 травня 1945 року. [1]

Біографія[ред.ред. код]

Народився в селянській родині в селі Єрмошенки Руднянського району Смоленської області РРФСР. Здобув початкову освіту, працював у колгоспі. Під час окупації Смоленської області військами вермахту вступив в партизанський загін. У діючій армії з грудня 1944 року. Розвідник 756-го стрілецького полку 150-ї стрілецької дивізії 3-ї ударної армії 1-го Білоруського фронту.

Разом з молодшим сержантом Мелітоном Кантарія поставив Прапор Перемоги на даху рейхстагу (за офіційною радянською версією — першим) під час битви за Берлін. Групою керував лейтенант О. П. Берест; він, як і Єгоров і Кантарія, був представлений до звання Героя Радянського Союзу, але нагороджений був лише орденом Червоного Прапора.

За скоєний подвиг йому Указом Президії Верховної Ради СРСР від 8 травня 1946 року присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням Ордена Леніна та медалі Золота Зірка за № 6972.

На широко відомому ж постановочному фотознімку кореспондента ТАСС Євгена Халдея «Прапор Перемоги над Рейхстагом» 2 травня 1945 року брали участь дагестанець Абдулхакім Ісмаїлов, киянин Олексій Ковальов та Олексій Горичів з Мінська.

До 1947 року залишався в армії. Закінчив радпартшколу в Смоленську. Працював на Руднянському молочноконсервному комбінаті. Загинув 20 червня 1975 року в автомобільній катастрофі.

Скульптор Іван Першудчев створив його скульптурний портрет.

Нагороди[ред.ред. код]

Нагороди НДР:

Пам'ять[ред.ред. код]

Похований у місті Смоленську у фортечної стіни в Сквері Пам'яті Героїв.

Його ім'ям названі вулиця в Смоленську та провулок в селищі Монастирщина Смоленської області. На молокомбінаті в місті Рудня і на будинку Героя встановлені меморіальні дошки. Почесний громадянин Смоленська.

З 8 травня 1965 був Почесним громадянином міста Берліна (позбавлений почесного звання 29 вересня 1992 року[2]).

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]