Єжи Ґедройць
| Єжи Ґедройць | |
 |
|
| Дата народження: |
27 липня 1906 |
|---|---|
| Місце народження: |
Мінськ |
| Дата смерті: |
14 вересня 2000 (94 роки) |
| Місце смерті: |
Мезон-Лаффітт |
| Рід діяльності: | редактор, публіцист |
Є́жи Ґе́дройць (пол. Jerzy Giedroyc; *27 липня 1906, Мінськ — †14 вересня 2000, Мезон-Лаффітт) — польський публіцист і громадський діяч, засновник і головний редактор культового часопису Kultura (Париж).
Активний прихильник польсько-української співпраці, супротивник взаємних територіальних та інших претензій.
Зміст |
Біографія[ред.]
Навчався у Варшавському університеті — на юридичному (1924–1929) та історичному (1930–1931) факультетах.
У студентські роки був головою організацій «Корпорація Патрія» і «Міжкорпораційне коло», діячем студентської організації «Державницька думка», міжнародного відділу Центрального комітету Спілки студентської молоді, редактором часописів «Академічний день» і «Бунт молодих» (з 1936 року «Політика»).
На початку Другої світової війни опинився в Румунії (1939–1940).
Воював у складі Окремої Бригади Карпатських Стрільців, був учасником лівійськової кампанії і боїв у Тобруку (1942), керував відділом військових часописів і видавництв Бюро пропаганди 11 Польського корпусу (1941–1944), працював у Центрі підготовки танкістів у Ґалліполі (Італія) (1944–1945)
1945 — директор Європейського департаменту Міністерства інформації Польської Республіки (Лондон).
Засновник Літературного інституту в Римі (1946), з 1947 року — видавець та головний редактор часопису Kultura. У жовтні 1947 року переїздить до Мезон Ляффіт під Парижем, де розгортає широку видавничу діяльність, співпрацює з видатними польськими еміграційними публіцистами та письменниками: Юзефом Чапським, Єжи Стемповським, Константином А. Єленським, Юліушем Мерошевським, Чеславом Мілошем, Вітольдом Ґомбровичем, Ґуставом Герлінгом-Ґрудзінським.
Українські еміграційні діячі, що співпрацювали з «Культурою»: Богдан Осадчук, Юрій Лавріненко, Юрій Шевельов, Іван Лисяк-Рудницький, Борис Левицький, Іван Кедрин, Іван Кошелівець та ін.
З 1953 року — ініціатор видання «Бібліотеки Культури», з 1962 року видає «Історичні Зошити», присвячені новітній історії Польщі та країн Центрально-Східної Європи. До вересня 2000 року вийшло 511 томів «Бібліотеки Культури», серед яких — 132 числа «Історичних зошитів» і 636 видань «Культури».
Входив до складу редакційної колегії російського дисидентського часопису «Континент», був членом редакційної ради українського квартальника «Віднова», брав активну участь у акціях на захист свободи творчості і вільного культурного розвитку.
1982 — за його ініціативою був заснований Фонд допомоги незалежній польській літературі і культурі.
Протягом 50 років прагнув до формування добросусідських взаємин Польщі з її східними сусідами: Литвою, Білоруссю, Україною, у чию перспективу здобуття державної незалежності він завжди вірив.
Український вектор «Культури»[ред.]
З ініціативи і коштом Єжи Ґедройця у Бібліотеці «Культури» з'явилася друком антологія української літератури 1917–1933 років «Розстріляне відродження», що її на замовлення Ґедройця підготував Юрій Лавріненко. «Розстріляне відродження» як пропозиція назви книжки вперше прозвучала у листі Ґедройця до Лавріненка від 13 серпня 1958 року: «Щодо назви. Чи не було би, може, добре дати як загальну назву: „Розстріляне відродження. Антологія 1917–1933 etc.“ Назва тоді звучала би ефектно. З другого боку, скромна назва „Антологія“ може тільки полегшити проникнення за залізну завісу. Що Ви думаєте?»
Після виходу книжки Єжи Ґедройць коштом редакції надіслав був рецензійні примірники антології до Спілки Письменників у Києві та до українських радянських журналів, а також використовував кожну можливість, легальну й нелегальну, аби переправити книгу «за залізну завісу».
Термін Ґедройця «розстріляне відродження» набув значного поширення в українському публічному вживанні. Сама антологія справила суттєвий вплив на формування українського шістдесятництва.
У 1969 році у Бібліотеці «Культури» з'явилася друга українська антологія — «дисидентська» — яку на замовлення Ґедройця впорядкував Іван Кошелівець: «Україна 1956–1968».
Книги[ред.]
- Простір свободи. Україна на шпальтах паризької «Культури». Підготувала Богуміла Бердиховська. К.: Критика, 2005
- Єжи Ґедройць та українська еміґрація. Листування 1950–1982 років. — К.: Критика, 2008
Джерела інформації[ред.]
- Назар Олійник. In memoriam. Єжи Ґєдройць // Польське радіо для закордону, 14.09.2010
- Віталій Портников. Вересень. Гедройць // Дзеркало тижня
- Віталій Портников. Жовтень. Гедройць // Дзеркало тижня
- Наталка Сняданко. Простір свободи. Україна на шпальтах паризької «Культури» // Львівська газета
- Осадчук Богдан. Мрія Єжи Гедройца // День
- Оля Гнатюк. Сто років самотності // Дзеркало тижня
- Єжи Гедройц [посилання не працює]
