Єзупіль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Єзупіль
UKR Jezupol COA.png
Герб
Єзупільський народний дім
Єзупільський народний дім
Країна Україна Україна
Область/АРК Івано-Франківська область
Район/міськрада Тисменицький район
Рада Єзупільська селищна рада
Код КОАТУУ: 2625855300
Офіційний сайт:
Основні дані
Засноване 1435
Статус із 1940 року
Площа 28,22 км²
Населення 2978 (01.01.2011)[1]
Густота 105,5 осіб/км²
Поштовий індекс 77411
Телефонний код +380 3436
Географічні координати 049.042 00024.7849°02′30″ пн. ш. 24°46′49″ сх. д. / 49.041667° пн. ш. 24.780278° сх. д. (G)Координати: 49°02′30″ пн. ш. 24°46′49″ сх. д. / 49.041667° пн. ш. 24.780278° сх. д. (G)
Висота над рівнем моря 260 м
Водойма Бистриця неподалік від впадіння її в Дністер.
Відстань
Найближча залізнична станція: Єзупіль
До райцентру:
 - фізична: 16 км
 - автошляхами: 19 км
До обл. центру:
 - фізична: 14 км
 - залізницею: 16 км
 - автошляхами: 19 км
Селищна влада
Адреса 77411, Івано-Франківська обл., Тисменицький р-н, смт. Єзупіль, вул. Бандери, 50
Карта
Єзупіль (Україна)
Єзупіль
Єзупіль
Єзупіль (Івано-Франківська область)
Єзупіль
Єзупіль

Єзупіль (пол. Jezupol) — містечко (селище міського типу) Тисменицького району Івано-Франківської області.

Розташоване на лівому березі Бистриці неподалік від впадіння її в Дністер — навпроти містечка Маріямпіль.

На деяких географічних ресурсах досі позначене як Жовтень.

870 дворів.

Зміст

[ред.] Історія

1435 — перша письмова згадка про селище, яке тоді називалося Чешибіси (Чешибіш). Вже в ті часи сільце було укріплене дерев'яно-земляною фортецею (переправа через стратегічно важливий Дністер неподалік).

1597 — містечко перейменовали на Єзупіль.

« Під час одного наїзду татар якийсь польський воєвода (каетан) тікав від них на своєму коні-румакові. Він переплив Дністер, але кінь ніяк не міг вскочити на стрімкий берег. Воєвода вигукнув: «Єзус-Марія!» — і кінь виніс його на берег. На подяку богові воєвода заснував на обох берегах міста Єзупіль і Маринопіль (Маріампіль)".  »

(Культурні ґрона Дністра. Мультинаціональна культурна спадщина Наддністрянщини. Упорядник В.Стецюк. — Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2001)

Колишній домініканський костел

Пізніше, в XVIXVII ст. тут збудували замок — тепер на його місці стоїть колишній домініканський костел. Є дані, що тут був також оборонний домініканський монастир, заснований Яковом Потоцьким. У будівництві мурованого замку на місці дерев'яного, а також костела ймовірно брав участь львівський зодчий Павло Римлянин.[2]

За однією з версій, тут народився Памво Беринда.

У XIX столітті Єзупіль вважався містечком Станіславського повіту Королівства Галичини. На той час містечко мало власну печатку зі складним "господарським" символом: бичача голова, під якою - колісний плуг; обабіч плуга - сокира й ціп, а внизу - перехрещені граблі й коса.

У радянські часи містечко називалося Жовтень. Рішенням Верховної Ради України від 9 липня 2003 р. йому офіційно повернуто історичну назву (де-факто раніше).

У кінці липня 2008 року Єзупіль потерпів від сильної повені.

У селищі народився, викладав у місцевій школі і похований відомий на Івано-Франківщині меценат, патріот України, член Спілки краєзнавців Прикарпаття Володимир Войцюк (19302010). Володимир Войцюк допомагав матеріально у створенні патріотичних кінострічок «Голод-33» та «Нескорений» про Романа Шухевича, будівництві пам’ятників Тарасові Шевченку, Іванові Франку, ченцю Памво Беринді (Єзупіль), бронзового монумента з нагоди 85-річчя проголошення Західно-Української Народної Республіки та погруддя ученого-пасічника Петра Прокоповича (м. Івано-Франківськ), подарував Дорогий образ Богородиці для новозбудованої церкви у районі Пасічна. За значний особистий внесок у розвиток національної культури Володимир Войцюк отримав високу державну нагороду – орден «За заслуги» ІІІ ступеня та був нагороджений Папою Римським Бенедиктом ХVI орденом Святого Сильвестра.

[ред.] Архітектура

[ред.] Пам'ятки

Єзупільські історико-архітектурні пам'ятки:

[ред.] Пам'ятники

У Єзуполі досить багато пам'ятників — загалом 10 пам'ятників і погрудь видатних діячів України (Тараса Шевченка, Івана Франка — обидва 2000, Памва Беринди — 2008), меморіалів воїнів ОУН-УПА, Радянської армії, жертв НКВС і скульптура Скорботної матері, що являють взірець толерантності і політкоректності у ставленні до історичної пам'яті.

Видатна роль у встановленні єзупільських пам'ятників належить єзупольцю, що виїхав і працював у США, меценатові Володимиру Семеновичу Войцюку (1930 — †2010).

Його стараннями та завдяки фінансуванню в Єзуполі були встановлені пам'ятники видатним українцям, а 2005 році єзупольці встановили пам'ятник самому меценату.

[ред.] Галерея

Commons
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою:

[ред.] Примітки

[ред.] Посилання

Особисті інструменти
Простори назв

Варіанти
Дії
Навігація
Участь
Панель інструментів
Друк/експорт
Іншими мовами