Єлизавета Польська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Єлизавета Польська
пол. Elżbieta Łokietkówna'
Elżbieta Łokietkówna z dziećmi.JPG
Єлизавета Польська з синами. XIV століття
Королева Угорщини
Початок правління: 1320
Кінець правління: 1342
Інші титули: Регент Польського королівства 1370 — 1375
Попередник: Беатриса Люксембурзька
Наступник: Маргарита Люксембурзька
Дата народження: 1305
Дата смерті: 29 грудня 1380(1380-12-29)
Дружина: Карла Роберта
Діти: Людовик, Андрій, Стефан, Катерина, Єлизавета, Карл, Владислав
Династія: Пясти (за народженням) Анжуйська династія (по чоловікові)
Батько: Владислав I Локетек
Мати: Ядвіга Великопольська

Єлизавета Польська, Єлизавета Локотківна (пол. Elżbieta Łokietkówna, угор. Piast Erzsébet; 1305(1305) - 29 грудня 1380) - третя дружина короля Угорщини Карла Роберта, в період з 1370 по 1375 була регентом Польського королівства. Сестра Казимира III, останнього короля Польщі з династії П'ястів, і мати Людовика Великого, який володів коронами як Угорщини, так і Польщі.

Дитинство[ред.ред. код]

Єлизавета була дочкою польського короля Владислава Локетка і Ядвіги Великопольської. У момент народження Єлизавети її сім'я переховувалася у вигнанні від переслідувань прихильників Вацлава II і його юного сина Вацлава III, який займав у той момент польський трон. Після смерті Вацлава II в 1305 і загибелі через рік Вацлава III, батько Єлизавети зміг повернутися на батьківщину і зайняти польський трон.

Заміжжя[ред.ред. код]

6 липня 1320 Єлизавета вийшла заміж за Карла Роберта, короля Угорщини з Анжуйської династії. Єлизавета стала його третьою дружиною. Перші дві дружини короля, Марія Битомська і Беатриса Люксембурзька, померли не залишивши Карлу Роберту синів. Історики розходяться в думці, хто був матір'ю двох дочок короля, Катерини та Єлизавети. Деякі вважають, що їхньою матір'ю була перша дружина Карла Роберта Марія; деякі, що їх, також як і синів, народила королю Єлизавета. Шлюб привів до укладання альянсу між Польщею та Угорщиною.

У Карла Роберта та Єлизавети народилося п'ятеро синів (двоє перших померли в дитинстві) і, можливо, дві дочки.

  • Карл (1321, помер дитиною)
  • Владислав (1324, помер дитиною)
  • Людовик (1326)
  • Андрій (1327)
  • Стефан (1332)

Старший з синів , що вижили, Людовик успадковував престоли Угорщини та Польщі й увійшов в історію під прізвиськом «Великий», Андрій отримав руку королеви Неаполя Джованни і титул герцога Калабрії, але був убитий в результаті палацових інтриг. Молодший син Єлизавети Стефан отримав титул герцога Славонії і виконував функції королівського намісника в Трансільванії, Славонії, Далмації та Хорватії.

Одруження сина[ред.ред. код]

Весілля Єлизавети і Карла Роберта. XIV століття

Єлизавета Польська прийняла діяльну участь у підборі нареченої для свого старшого сина і спадкоємця. В 1342 відбулося весілля Людовика з Маргаритою, дочкою імператора Карла IV. Оскільки нареченій в момент весілля було тільки сім років, а ще через сім років вона померла, шлюб залишився бездітним.

У тому ж 1342 помер Карл Роберт, 16-річний Людовик зійшов на угорський трон. У перші роки правління юний король у всьому покладався на поради матері. Після смерті першої дружини короля, в якості нової кандидатури в невістки Єлизавета вибрала свою тезку, Єлизавету Боснійську, дочку бана Боснії Стефана II Котроманіча. Вона була запрошена в Буду і після трьох років її життя при угорському дворі в 1353 відбулося весілля. Від шлюбу Людовика і Єлизавети Боснійської народилося чотири дочки, дві померли в дитинстві, а дві - Марія та Ядвіга стали королевами Угорщини та Польщі відповідно.

Польське регентство і смерть[ред.ред. код]

Після того, як брат Єлизавети польський король Казимир III в 1370 помер, не залишивши синів, Людовик став спадкоємцем також і польської корони, як старший син сестри померлого короля. Відразу після своєї коронації в Польщі, Людовик повернувся в Угорщину, залишивши в Польщі свою матір виконувати обов'язки регента. Польща була для Людовика чужою країною, крім того, це був слушний привід видалити матір від угорського двору, де її сильний вплив обтяжувало короля. Єлизавета не заперечувала повернутися в рідне королівство, але її регентство виявилося невдалим, незважаючи на її польське походження. В 1375 проти Єлизавети склався змова, поляки вбили 160 угорських охоронців королеви, після чого Єлизавета була змушена тікати в Угорщину. Людовик розправився зі змовниками, і зміцнив свою владу в обох королівствах за рахунок влади матері.

Останні роки життя Єлизавета провела в монастирі близько Буди. Померла 29 грудня 1380 .

Література[ред.ред. код]