Єльськ
| місто Єльськ Ельск |
|||||
|---|---|---|---|---|---|
|
|||||
  |
|||||
| Єльськ на карті Білорусі | |||||
| Основні дані | |||||
| Країна |  Білорусь |
||||
| Область | Гомельська область | ||||
| Район | Єльський район | ||||
| Перша згадка | XVI століття | ||||
| Статус | з 5 липня 1971 року | ||||
| Населення | 9,8 тис. (2006) | ||||
| Географічні координати | |||||
| Відстань | |||||
| До обласного центру | |||||
| - фізична | 177 км | ||||
| До Мінська | |||||
| - фізична | 319 км | ||||
Єльськ (біл. Ельск, інші назви Каролін, до 1931 року Миколаїв) — місто в Білорусі, адміністративний центр Єльського району Гомельської області в 177 км на південний захід від Гомеля і за 319 км від Мінська. Залізнична станція на лінії Калинковічі — Коростень. Автомобільними дорогами пов'язаний з Мозирем, Наровлею, Овручем.
Зміст |
[ред.] Історія
Перші письмові згадки про Єльськ під назвою Королин відноситься до XVI століття. Тоді це було містечко Мозирського повіту Великого князівства Литовського, володіння французького дворянського роду Спаду, які були змушені емігрувати з Франції з-за релігійних гонінь. Пізніше належав Казимиру Аскерко, польским магнатам Єльським.
У XVIII столітті тут була побудована церква, діяли костел і синагога. Після Люблінської унії 1569 року Єльськ входить до складу Речі Посполитої. Після другого поділу Речі Посполитої в 1793 році містечко у складі Російської імперії, як містечка Міхалківської волості Мозирського повіту Мінської губернії.
В 1886 році Єльську було 44 подвір'я, винокурний завод, 3 лавки, школа. Після будівництва залізничної лінії Жлобин-Овруч в 1873 році він став станцією. На початку XX століття Єльську налічувалося 167 будинків і 910 осіб.
З 1924 року це центр Королинского, а з 1931 року Єльського районів. У вересні 1938 року, коли містечку надано статус селища міського типу, в ньому проживало близько 4 тис. осіб.
З серпня 1941 року Єльськ знаходився під німецько-фашистською окупацією. У селищі діяли групи Єльського підпілля. 11 січня 1944 року Єльськ звільнили війська Білоруського фронту і партизани.
5 липня 1971 року Єльську надано статус міста. На 2004 рік населення міста становило 10,1 тис. жителів. У 2006 9,8 тис.
[ред.] Геологія
[ред.] Підземні води
У місті знайдено мінеральну воду з температурою до 50°C на глибині 2750 м.[1]
[ред.] Забудова
3-5-поверхові житлові будинки. У південній та західній частинах міста розташована одноповерхова індивідуальна забудова.
[ред.] Промисловість
Промислова зона знаходиться в північному секторі та включає маслоробний, плодоовочевий, спиртовий, цегельний заводи і меблеву фабрику.
[ред.] Освіта і культура
Середні, музична, спортивна школи, школа-інтернат, школа мистецтв, Будинок школярів, бібліотеки. При Будинку культури з 1950 р. діє народний театр. У 1976 р. створено краєзнавчий музей. Видається газета «Народний голос».
[ред.] Персоналії
Батьківщина педагога і філософа М. Анцукевіча.
[ред.] Пам'ятник архітектури
Троїцька церква, збудована в 1770-ті роки.
[ред.] Герб
Єльські користувалися гербом «Пелеш» — в гербовою поле два перехрещені меча, покладені Андріївським хрестом. Є варіанти цього герба, в яких між вістря мечів розміщується шестикінечна зірка. Згідно з польським географічним словником, цей герб має західноєвропейське походження і представники дворянського роду Спаду користувалися цим гербовим символом.
[ред.] Примітки
- ↑ Химерик.Ю.А — Шостий океан , видавництво Радянська школа тираж 12000 екз.
[ред.] Посилання
|
||||||||||||||||
