Єлізаровська (станція метро)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 59°53′48″ пн. ш. 30°25′24″ сх. д. / 59.89667° пн. ш. 30.42333° сх. д. / 59.89667; 30.42333

Єлізаровська
Невсько-Василеострівна лінія

Elizarovskaya metrostation.jpg
Загальні дані
Тип закритого типу глибокого закладення
Глибина закладення 62 м
Проектна назва «Проспект Єлізарова»
Кількість платформ 1
Тип платформ(и) острівна
Форма платформ(и) пряма
Дата відкриття 21 грудня 1970
Архітектор(и) А. К. Комалдинов (рос.), И. И. Комалдинова (рос.)
Архітектор(и) вестибюлів А. С. Гецкин (рос.), В. П. Шувалова (рос.)
Інженер(и)-конструктор(и) А. Д. Евстратов (рос.), O. В. Грейц (рос.)
Виходи до проспект Єлізарова, вулиця Бабушкіна
Код станції ЕЛ
Невсько-Василеострівна лінія
Вулиця Савушкина
Новохрестовська-1
Приморська
Василеострівна
Гостинний двір
Маяковська
СЗГ до КВЛ
Площа Олександра Невського-1
СЗГ до ПЛ
Єлізаровська
Ломоносовська
Пролетарська
Обухово
Рибацьке
ТЧ-3 «Невське»

Єлізаровська (рос. Елизаровская) — станція Невсько-Василеострівної лінії Петербурзького метрополітену, розташована між станціями «Площа Олександра Невського-1» і «Ломоносовська».

Станція відкрита 21 грудня 1970 у складі ділянки «Площа Олександра Невського» - «Ломоносовська». Названа по проспекту, що носить ім'я видного представника петербурзького пролетаріату М. Т. Єлізарова , біля якого зведена. У проекті станція носила назву «Проспект Єлізарова».

Технічна характеристика[ред.ред. код]

Конструкція станції — закритого типу глибокого закладення (глибина закладення — 62 м).

Похилий хід станції тристрчковий, починається з південного торця станції.

У тунелях між «Ломоносовською» і «Елізаровською» вперше застосовано замість чавунної залізобетонна обдєлка, утиснута в породу. Нововведення було розроблено у зв'язку з частими деформаціями будівель на поверхні, просідаючих в зоні проходження лінії метро.

Вестибюль[ред.ред. код]

Наземний вестибюль станції ' окремо розташованою будівлею з заскленим фасадом. У північній стіні будівлі знаходяться великі вікна. Під вікнами знаходиться балкон над ескалаторним ходом, закритий для проходу пасажирів. Зал вестибюля має гранітну підлогу. Освітлення — «Офісні світильники», заглиблені в стелю, над касами встановлені закарнізні світильники. Зовні станції над входом встановлено козирок, в якому розміщені квадратні стельові світильники.

Вихід у місто на проспект Єлізарова і вулицю Бабушкіна.

Оздоблення[ред.ред. код]

Стіни станції оздоблені білим мармуром. Двері пофарбовані в чорний колір і прикрашені гофрованої смугою. Спочатку освітлення станції було закарнізне: джерела світла були приховані за мідними пластинами. Порівняно недавно, в 2006 році, освітлення було посилено — на додачу до наявних закарнізних світильників, були додані «офісні», прикручені замість матового скла на смузі карниза. Безсумнівно, на станції стало світліше, проте тепер світло не рівномірно розсіюється, відбиваючись від склепіння, а б'є в очі пасажирам. Назви станції, які заважали установці світильників, були перенесені вище, на мідні пластини карнизів.

Торцеву стіну «Єлізаровської» прикрашає рельєф «Повстання пролетаріату» (скульптор Д. М. Нікітін), розташований на декоративній решітці. Його тема підказана географією станції: вона знаходиться в центрі колишньої Невської застави, відомої своєю революційною історією.

Ресурси Інтернету[ред.ред. код]