Ємільчине

смт Ємільчине
Герб Ємільчиного Прапор Ємільчиного
В'їзд до Ємільчиного
Країна	Україна
Область/АРК	Житомирська область
Район/міськрада	Ємільчинський район
Рада	Ємільчинська селищна рада
Код КОАТУУ:	1821755100
Офіційний сайт:	—
Основні дані
Засноване	1585 (Перша згадка)
Статус	із 1957 року
Площа	8 км²
Населення	6842 (01.01.2011)
Густота	855,25 осіб/км²
Поштовий індекс	11205
Телефонний код	+380 4149
Географічні координати	050.871 0027.80750°52′15″ пн. ш. 27°48′26″ сх. д.50.870833° пн. ш. 27.807222° сх. д. 50.870833, 27.807222
Висота над рівнем моря	206 м
Водойма	Уборть
Відстань
Найближча залізнична станція:	Яблунець
До станції:	23 км
До обл. центру:
- залізницею:	128 км
- автошляхами:	122 км
Селищна влада
Адреса	11200, Житомирська обл., Ємільчинський р-н, смт. Ємільчине, вул. Леніна, 51
Голова селищної ради	Філоненко Леонід Іванович
Карта
Ємільчине

Ємі́льчине — селище міського типу в Житомирській області України, адміністративний центр Ємільчинського району.

Демографія

• 2006 — 7 392 осіб
• 2009 — 7 120 осіб

Історія

«Межирічка» (попередня назва, до кінця ХІХ століття), «Мільчин» (їдиш), «Йемельчено» (нім.), «Йемільчіна» (угор.), «Эмильчино» (рос.) вперше згадується в актових Житомирських міських книгах під 1585 роком, як маєтність К. Острозького і знаходилося під владою шляхетської Польщі. У XVII ст. — власність Любомирських, з 1812 р. — графа Уварова, що назвав у честь своєї дочки Емілії, цю місцевість Емільчино.

Після приєднання Правобережної України до Росії Емільчино з 1796 року стало містечком Новоград-Волинського повіту Волинської губернії.

Пам'ятник радянським воїнам, що загинули у війну. Розташований в невеличному парку, котрий заснував колишній власник Ємільчиного граф Уваров.

Пам'ятник Т.Г.Шевченку

Згодом стає володінням Уварових, що проживали літом в Емільчино, а взимку в Санкт-Петербурзі. Граф пожертвував кошти на побудову церкви (знищена в 30-х роках XX століття). Також заклав парк, що частково зберігся і по цей день.

Емільчино — село Волинської губернії, Новоград-Волинського повіту, при річці Уборті, в 40 верстах від повітового міста; жителів близько 1000, дворів 134. Поблизу чавуноливарний завод, на якому виплавлено в 1890 р. чавуну в штиках 8804 пуда, у відливках — 5585 пудів.

З 1923 року Емільчино стало адміністративним центром одного з найбільших поліських районів — Емільчинського.

У серпні 1944 році указом Президії Верховної Ради УРСР село Емільчино, районний центр перейменовано в Ємільчине, відповідно Емільчинський район — в Ємільчинський район.

Єврейська громада

У 1897 в Ємільчиному проживало 1049 євреїв (42,3 %), в 1926 — 1383 (38,3 %), в 1939 — 1115 (21 %), в 1989 — 77 євреїв (0,9 %). Основне заняття євреїв в XIX — поч. XX століття — дрібна торгівля і різні ремесла. У роки Громадянскої війни єврейське населення селища страждало від погромів і хвороб. У квітні 1919 частини петлюрівської армії вчинили тут погром. В липні 1941 року Ємільчине було окуповано германськими війсками, які в серпні розстріляли 38 євреїв, решта єврейского населення знищено у вересні 1941. У 1999 в Ємільчиному проживало близько 30 євреїв.

Спорт

• Спорт Ємільчинщини

Автовокзал

• Розклад руху автобусів по АС ЄМІЛЬЧИНЕ

Освіта

• Ємільчинська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1
• Ємільчинська гімназія

Персоналії

• Уваров Володимир Олександрович (р.н. невід — до 1917 р.) — граф, якому деякий час належали тутешні землі.

Посилання

• Облікова картка на сайті Верховної Ради
• відомості на сайті обласної адміністрації
• Погода в с. Ємільчине
• Ємільчине ІНФО - перший інформаційний портал Ємільчинського району
• Народна трибуна – інформаційний портал Ємільчинського району
• Ємільчинські новини
• АВТО СТАНЦІЯ ЄМІЛЬЧИНЕ