Ємільчине

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Ємільчине
Coats of Arms of Emilchyne.png Flag of Emilchyne.png
Герб Ємільчиного Прапор Ємільчиного
В'їзд до Ємільчиного
В'їзд до Ємільчиного
Ємільчине
Розташування міста Ємільчине
Країна Україна Україна
Область/АРК Житомирська область Житомирська область
Район/міськрада Ємільчинський район
Рада Ємільчинська селищна рада
Код КОАТУУ: 1821755100
Основні дані
Засноване 1585 (Перша згадка)
Статус із 1957 року
Площа км²
Населення 6 785 (01.11.2012)[1]
Густота 855,25 осіб/км²
Поштовий індекс 11205
Телефонний код +380 4149
Географічні координати 50°52′15″ пн. ш. 27°48′26″ сх. д. / 50.87083° пн. ш. 27.80722° сх. д. / 50.87083; 27.80722Координати: 50°52′15″ пн. ш. 27°48′26″ сх. д. / 50.87083° пн. ш. 27.80722° сх. д. / 50.87083; 27.80722
Висота над рівнем моря 206 м
Водойма Уборть
Відстань
Найближча залізнична станція: Яблунець
До станції: 23 км
До обл. центру:
 - залізницею: 128 км
 - автошляхами: 122 км
Селищна влада
Адреса 11200, Житомирська обл., Ємільчинський р-н, смт. Ємільчине, вул. Леніна, 51
Голова селищної ради Філоненко Леонід Іванович
Карта
Ємільчине (Україна)
Ємільчине
Ємільчине
Ємільчине (Житомирська область)
Ємільчине
Ємільчине

Ємі́льчинеселище міського типу в Житомирській області України, адміністративний центр Ємільчинського району.

Демографія[ред.ред. код]

  • 2006 — 7 392 осіб
  • 2009 — 7 120 осіб

Історія[ред.ред. код]

«Межирічка» (попередня назва, до кінця XIX століття), «Мільчин» (їдиш), «Йемельчено» (нім.), «Йемільчіна» (угор.), «Эмильчино» (рос.) вперше згадується в актових Житомирських міських книгах під 1585 роком, як маєтність К. Острозького і знаходилося під владою шляхетської Польщі. У XVII ст. — власність Любомирських, з 1812 р. — графа Уварова, що назвав у честь своєї дочки Емілії, цю місцевість Емільчино.

Після приєднання Правобережної України до Росії Емільчино з 1796 року стало містечком Новоград-Волинського повіту Волинської губернії.

Пам'ятник радянським воїнам, що загинули у війну. Розташований в невеличному парку, котрий заснував колишній власник Ємільчиного граф Уваров.
Пам'ятник Т.Г.Шевченку

Згодом стає володінням Уварових, що проживали літом в Емільчино, а взимку в Санкт-Петербурзі. Граф пожертвував кошти на побудову церкви (знищена в 30-х роках XX століття). Також заклав парк, що частково зберігся і по цей день.

Емільчино — село Волинської губернії, Новоград-Волинського повіту, при річці Уборті, в 40 верстах від повітового міста; жителів близько 1000, дворів 134. Поблизу чавуноливарний завод, на якому виплавлено в 1890 р. чавуну в штиках 8804 пуда, у відливках — 5585 пудів.

З 1923 року Емільчино стало адміністративним центром одного з найбільших поліських районів — Емільчинського.

У серпні 1944 році указом Президії Верховної Ради УРСР село Емільчино, районний центр перейменовано в Ємільчине, відповідно Емільчинський район — в Ємільчинський район.

Єврейська громада[ред.ред. код]

У 1897 в Ємільчиному проживало 1049 євреїв (42,3 %), в 1926 — 1383 (38,3 %), в 1939 — 1115 (21 %), в 1989 — 77 євреїв (0,9 %). Основне заняття євреїв в XIX — поч. XX століття — дрібна торгівля і різні ремесла. У роки Громадянскої війни єврейське населення селища страждало від погромів і хвороб. У квітні 1919 частини петлюрівської армії вчинили тут погром. В липні 1941 року Ємільчине було окуповано германськими війсками, які в серпні розстріляли 38 євреїв, решта єврейского населення знищено у вересні 1941. У 1999 в Ємільчиному проживало близько 30 євреїв.

Спорт[ред.ред. код]

Автовокзал[ред.ред. код]

Освіта[ред.ред. код]

Персоналії[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.