Єпитрахіль
.jpg)
Єпитрахі́ль (грец. επιτραχηλιον — «те, що навколо шиї») — приналежність богослужбового облачення православного священика і єпископа — довга стрічка, що огинає шию і обома кінцями спускається на груди.
Спочатку єпитрахіллю був дияконський орар, який на знак суто (в порівнянні з дияконом) благодатних дарувань при хіротонії диякона в ієрея перекладався другим кінцем зі спини на груди. Згодом обидва кінці єпитрахілі стали спереду скріплювати гудзиками.
Єпитрахіль надівається поверх підризника (в повному облаченні) або ряси (у малому вбранні). Символізує благодатні дарування ієрея як священнослужителя. Архієрей носить єпитрахіль на знак збереження ієрейських благодатних дарувань. Без єпитрахілі священик і єпископ не можуть священнодіяти. У крайніх випадках (наприклад, в умовах гонінь на Церкву, якщо священик знаходиться в ув'язненні) заміною єпитрахілі може служити будь-який довгий шматок матерії або мотузки, благословенний як єпитрахіль. Згодом такий благословенний предмет слід використовувати тільки як єпитрахіль або спалити.
Спереду на єпитрахілі нашиваються три пари хрестів на обох його половинах. Це символізує, що ієрей може здійснювати шість церковних таїнств, сьомий хрест нашивається на тій частині єпитрахілі, що знаходиться на шиї, це символізує, що священик прийняв своє священство від єпископа і підвладний йому, а також те, що він несе на собі тягар служіння Христу .
[ред.] Див. також
- Стола — аналог єпитрахілі в католицькій церкві.
[ред.] Література
- Богослужіння православної церкви (репринтне видання 1912 року). — М.: Дарья, 2005. — С. 110.
- Шати духовенства (Настільна книга священнослужителя). — М.: Видавнича Рада РПЦ.
|
|||||||
