Єпішев Олексій Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єпішев Олексій Олексійович
Народження 6 (19) травня 1908
Астрахань, Російська імперія[1]
Смерть 15 вересня 1985(1985-09-15)[2] (77 років)
Москва, СРСР
Поховання Новодівичий цвинтар
Країна СРСР СРСР
Освіта Військова академія бронетанкових військ імені Маршала Радянського Союзу Р. Я. Малиновського
Партія КПРС
Член ЦК КПРС
Звання  Генерал армії
Командування Політичне управління Червоної армії
Війни / битви німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу — 1978
Орден Леніна — 1948 Орден Леніна — 1968 Орден Леніна — 1978 Орден Леніна — 1983
Орден Жовтневої Революції — 1978 Орден Червоного Прапора  — 1943 Орден Червоного Прапора  — 1944 Орден Червоного Прапора  — 1945
Орден Червоного Прапора  — 1981 Орден Богдана Хмельницкого I ступеня  — 1944 Орден Вітчизняної війни I ступеня— 1944 Орден Вітчизняної війни I ступеня— 1985
Орден Трудового Червоного Прапора — 1958 Орден Червоної Зірки  — 1941 Орден Червоної Зірки  — 1943 Орден Червоної Зірки
Орден «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» III ступеня
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За відзнаку в охороні державного кордону СРСР»
Медаль «За відзнаку в охороні державного кордону СРСР»
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За оборону Києва»
Медаль «За оборону Києва»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «За перемогу над Японією»
Медаль «20 років перемоги у ВВВ» Медаль «30 років перемоги у ВВВ» Медаль «40 років перемоги у ВВВ»
Медаль «За визволення Праги»
Медаль «За визволення Праги»
Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР»
Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР»
Медаль «За зміцнення бойової співдружності»
Медаль «За освоєння цілинних земель»
Медаль «За освоєння цілинних земель»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва»
Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва»
Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)
Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)
Ленінська премія

Іноземні нагороди

Орден Клемента Готвальда Орден Клемента Готвальда
Орден Білого Лева I ступеня
Орден Білого Лева I ступеня
Чехословацький воєнний хрест 1939
Орден Відродження Польщі (Командорський хрест (із зіркою)
Орден Відродження Польщі (Командорський хрест (із зіркою)
Орден «Хрест Грюнвальда» 2 ступеня
Орден «Хрест Грюнвальда» 2 ступеня
Медаль Перемоги і Свободи 1945
Медаль Перемоги і Свободи 1945
Орден Сухе-Батора Орден Сухе-Батора
CMNS: Єпішев Олексій Олексійович у Вікісховищі

Олексій Олексійович Єпішев (нар. 6 (19) травня 1908(19080519), м. Астрахань, нині РФ — 15 вересня 1985 м. Москва) — радянський партійний та державний військовий діяч; начальник Головного політичного управління Радянської армії та флоту (1962—1985), генерал армії (1962). Герой Радянського Союзу (21.02.1978). Лауреат Ленінської премії (1983). Депутат Верховної Ради СРСР 1-го, 3—4-го, 6—11-го скликань. Депутат Верховної Ради УРСР 2—3-го скликань. Член ЦК КП(б)У в 1938—1952 і 1954—1956 рр. Член Організаційного Бюро ЦК КП(б)У в 1940—1949 рр. Кандидат у члени ЦК КПРС в 1952—1964 р. Член ЦК КПРС в 1964—1986 р.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в родині робітника-бондаря лісотарного заводу Олексія Дмитровича та домогосподарки Мотрони Іванівни Єпішевих. У 1921 році закінчив трикласне парафіяльне училище в Астрахані. У вересні 1921 — вересні 1923 року — учень бондаря школи фабрично-заводського навчання Волго-Каспійського держрибтресту в Астрахані.

З вересня 1923 по листопад 1927 року працював підручним бондаря і бондарем астраханських бондарних майстерень Волго-Каспійського держрибтресту. У 1925 році закінчив три класи вечірньої школи 2-го ступеня в Астрахані. У 1926 році вступив до комсомолу. У листопаді 1927 — лютому 1928 року — слухач Астраханських губернських курсів з підготовки комсомольських робітників.

У лютому — серпні 1928 року — інструктор районного бюро юних піонерів Селенського районного комітету ВЛКСМ міста Астрахані. У серпні 1928 — жовтні 1929 року — завідувач агітаційно-пропагандистського відділу Астраханського районного комітету ВЛКСМ.

У жовтні 1929 — жовтні 1930 року — завідувач загального відділу, інструктор Астраханського районного комітету ВКП(б).

Член ВКП(б) з листопада 1929 року.

З 1930 року — в Червоній армії. У жовтні 1930 — листопаді 1931 року — курсант-однорічник 7-го полку зв'язку Приволзького військового округу. У листопаді 1931 — лютому 1933 року — начальник 5-го відділення штабу 61-ї стрілецької дивізії Приволзького військового округу.

У лютому 1933 — травні 1938 року — слухач інженерного факультету Військової академії механізації та моторизації РСЧА імені Сталіна. Був комсоргом курсу, секретарем бюро ВЛКСМ інженерного факультету, секретарем Центрального бюро ВЛКСМ академії, секретарем партійного комітету інженерного факультету і членом Центрального партійного бюро академії.

5 травня 1938 — 6 березня 1940 року — парторг ЦК ВКП(б) на Харківському машинобудівному заводі № 183 імені Комінтерну та 1-й секретар Комінтернівського районного комітету КП(б)У міста Харкова.

6 березня 1940 — листопад 1942 року — 1-й секретар Харківського обласного і міського комітетів КП(б)У. З початком німецько-радянської війни в липні 1941 року також призначений уповноваженим Державного комітету оборони СРСР на Харківському тракторному заводі (ХТЗ) № 265 із виробництва бронетракторів і Т-60 та комісаром Харківського корпусу народного ополчення. Весною 1942 року разом із Харківським обласним комітетом КП(б)У евакуйований в місто Енгельс Саратовської області РРФСР. У 1942 році — уповноважений Військової ради Сталінградського фронту із забезпечення танкових військ танками, моторами і запасними частинами на Уралі.

З листопада 1942 по січень 1943 року — відповідальний організатор Управління кадрів ЦК ВКП(б). Одночасно, у грудні 1942 — лютому 1943 року — заступник народного комісара середнього машинобудування СРСР з кадрів.

У лютому 1943 року прибув до Харковав, знову очолив Харківський обласний комітет КП(б)У. Але через місяць, після наступу німецьких військ, евакуювався з Харкова на Урал, де був призначений 1-м секретарем Нижньотагільського міського комітету ВКП(б) Свердловської області. У травні 1943 року переведений на політичну роботу в Радянську армію.

У травні — жовтні 1943 року — член Військової ради 40-ї армії Воронезького фронту. У жовтні 1943 — травні 1945 року — член Військової ради 38-ї армії 1-го, 2-го та 4-го Українських фронтів. У липні 1944 року був поранений біля містечка Дунаїв, до вересня 1944 року лікувався в госпіталі в Москві. У травні 1945 — серпні 1946 року — член Військової ради 40-ї армії.

10 липня 1946 — 25 січня 1949 року — секретар ЦК КП(б)У з кадрів.

У грудні 1948 — січні 1950 року — слухач курсів із підготовки і перепідготовки 1-х секретарів обкомів при ЦК ВКП(б).

9 січня 1950 — 3 вересня 1951 року — 1-й секретар Одеського обласного комітету КП(б)У.

У червні — серпні 1951 року — інспектор ЦК ВКП(б).

26 серпня 1951 — 11 березня 1953 року — заступник міністра державної безпеки СРСР з кадрів.

29 березня 1953 — 13 серпня 1955 року — 1-й секретар Одеського обласного комітету КПУ.

14 серпня 1955 — 27 листопада 1960 року — надзвичайний і повноважний посол СРСР в Румунії.

27 листопада 1960 — 30 червня 1962 року — надзвичайний і повноважний посол СРСР в Югославії.

11 травня 1962 — 5 липня 1985 року — начальник Головного політичного управління Радянської армії та флоту та член Ради Оборони СРСР і Головної Військової Ради. З серпня 1965 по травень 1966 року — член Ідеологічної комісії при ЦК КПРС.

Як начальник Головного політичного управління Радянської армії та флоту в 1962—1985 роках був організатором та керівником компартійного контролю за офіцерським корпусом Радянської армії та вищим представником ЦК КПРС у армійському командуванні і Генеральному штабі РА.

5 липня — 15 вересня 1985 року — генеральний інспектор Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР.

Праці[ред. | ред. код]

  • «Могутня зброя партії. Деякі питання партійно-політичної роботи в армії і на флоті» (1973)
  • «Ідеологічна боротьба з військових питань» (1974)
  • «Ідеологічна робота в сучасних Збройних Силах» (1978)
  • «Ідеям партії вірні» (1981)
  • «Актуальні питання партійно-політичної роботи в армії і на флоті» (1984)

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — Тетяна Олексіївна.

Звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Пам'ять[ред. | ред. код]

  • вулиця Єпішева в місті Астрахані
  • колишнє Вище військово-політичне училище інженерних військ і військ зв'язку імені генерала армії О. О. Єпішева в Донецьку

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Епишев Алексей Алексеевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. Munzinger Personen
  3. Брежнєва і ще п'ятьох осіб позбавили звання "Почесний громадянин Києва". РБК-Украина (укр.). Процитовано 29 травня 2023. 

Джерела[ред. | ред. код]