Єремія Могила

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Єремія Могила
Ieremiamovila.jpg
Ярема Могила
Помер 10 липня 1606(1606-07-10)
Ясси
Поховання монастирська церква, Сучавиця
Національність молдаван
Титул молдавський господар
Звання воєвода
Батько Іван Могила
Матір Марія (дон. Петра Рареша)
Дружина Ельжбета Чомортань-Лозинська
POL COA Mohyła.svg
Герб Могила

Єремія Могила (Єремія Мовіле, Ярема Могила) (рум. Ieremia Movilă, пол. Jeremi Mohyła), гербу Могила (бл. 1555–1606) — господар Молдавії (серпень 1595/травень 1600, вересень 1600/ 10 липня 1606). Старший брат молдавського господаря Симеона Могили, споріднений через шлюби доньок з магнатськими родинами Потоцьких, Вишневецьких.

Біографія[ред.ред. код]

Битва з турками 1596 року
Битва Михайла Хороброго 1601 року з трансильванським військом. Художник Ганс з Аахену
Алегорія проголошення війни туркам. Худ. Ганс з Аахену


Прізвище почав вдивати дід Косма. Родина Могил презентувала політичну концепцію, що співпраця з Габсбургами не дозволить вирватись з-під турецької домінації. Батько — великий канцлер Молдавії Іван (Йона) Могила (1520–1570; у 1551-2 р. був в еміграції у Польщі, служив у поточній обороні), мати — позашлюбна донька Петру 4 Рареша Марія († 1614).

Політичну кар'єру почав у 1579 р. як чесник ради нового господаря Молдавії Янку (Івана) Сасула. 1581 через зміну політичної орієнтації господаря МОлдавії змушено втік до Польщі з гроном достойників, серед яких був рідний брат Юрій — єпископ Радівецький. Після 8 березня 1582 повернувся, за допомогою великого канцлера Луки Стройці намагався встановити перемир'я між господарем та емігрантами. Перед 20 травня 1582 року став великим маршалком двору Янку Сасула. Після поновлення на троні Петру Кульгавого за доп турків перед 1 серпня 1583 став третім у раді як маршалок великий Землі Гірської. 1586 позиції зміцнились через брата Юрія (став Сучавським митрополитом).[1]

Через зраду маршалка двору Петру Кульгавого Бартоломео Брутті (з походження албанця; відкрив туркам інформацію про контакти з Віднем, Римом) 19 серпня 1591 року переїхав до Польщі. Гостював у підчашого коронного Яна Осторуга в Устю (викупив маєтки у 1598 р.: кільканадцять сіл, містечок, 3 невеликі замки).

До середини 1590-х років жив у Речі Посполитій, де отримав шляхетство, через шлюби доньок споріднився з родами Потоцьких, Вишневецьких. Походи козаків Григорія Лободи і Северина Наливайка — союзників імператора Рудольфа ІІ Габсбурга — в 1594–1595 роках до Молдавії проти турків і татарів сприяли переходу до антитурецького табору господаря Арона Тирана. За підтримки імператора він виступив проти турків разом з господарем Валахії Михаєм Хоробрим. Інтриги князя Семигороддя Сиґізмунда Баторія (племінник короля Стефана Баторія) сприяли захопленню престолу Молдавії Стефаном VIII Разваном, який здобув славу, командуючи молдавським військом у війні проти турків.

Його обрання викликало замішання серед бояр, чим вирішив скористатись канцлер Ян Замойський. Влітку 1595 р. він ввів до Молдавії коронне військо з 5000 кавалерії, 2300 піхотинців і захопив 3 вересня Ясси, через що Штефан Радван втік до Угорщини. Він посадив господарем Ярему Могилу, який 27 серпня зобов'язався повернути Молдавію у залежність від Речі Посполитої, щорічно сплачувати 40 тисяч золотих данини, залишити польські гарнізони у Хотині, Сучаві.
Одночасно з наказу султана до Молдавії увійшли татари кримського хана Гази II Ґерая, які мали виступити проти Стафана Развана. 19-20 жовтня 1595 р. під Цецорою дійшло до битви коронного війська з татарами. Через неможливість захопити укріплений табір коронного війська, великі втрати хан згодився на перемовини, на яких визнав право Могили на престол. У грудні під Сучавою коронне військо розбило загони Штефана Развана, який потрапив у полон і був посаджений на палю Яремою Могилою. Річ Посполита не бажала війни з Османською імперією — тому Ярема Могила відійшов від антитурецького союзу з Михаєм Хоробрим, Габсбурґами та попросив свого затвердження у султана, зобов'язавшись сплачувати данину. Туреччина вела інші війни, зокрема з Михаєм Хоробрим, була ослаблена бунтами селян, що змусило султана визнати Є. Могилу господарем.

На 1599 р. Є. Могила і новий семигородський князь Андрій Баторій змовились проти Михая Хороброго, плануючи посадити господарем Валахії Симеона Могилу — молодшого брата Єремії. Михай Хоробрий, дізнавшись про угоду, захопив у жовтні 1599 р. Семигороддя, де Андрій Баторій загинув при втечі з поля битви. У травні 1600 р. до Молдавії увійшло 17-тисячне волоське військо. При його наближенні у 15-тисячному молдавському війську розпочався заколот — Є.Могила змушений був втекти з 3-тисячним польським загоном до Хотина. Михай Хоробрий оголосив себе господарем Молдавії, об'єднавши в свої руках також престоли Валахії і Семигороддя (невдовзі там виникли змови проти нього).

Через зменшення свого значення у об'єднаній державі бояри Валахії почали перемовини з турками, а восени 1600 р. у Семигородді розпочалось повстання угорської шляхти, німецьких міщан, яких підтримали Габсбурги і які завдали поразки господарю Михайлу Хороброму. Одночасно до Молдавії увійшло коронне військо Яна Замойського, яке повернуло престол Молдавії Яремі Могилі та посадило господарем Валахії його брата Симеона. Ярема Могила правив до 1606 р., додержуючись лояльності щодо султана та пропольської орієнтації, знаходячись під значним впливом канцлера Замойського. Він мав надію залишити господарем Молдавії сина Костянтина, якого доволі швидко прогнав його брат Симеон Могила.

Був похований у монастирі Сучевиця, будівництво якого він фундував разом з братом Симеоном. Також вони були одними з основних жертводавців при спорудженні Успенської церкви у Львові; заклав місто Могилів-Подільський.

Шлюб, діти[ред.ред. код]

Єремія Могила. Поштова марка Молдови. 1997

Тесть — Юрій Катаратос, представник грецької колонії купців у Хотині — оженився з Кристиною — дідичкою села Лозна у Дорогойському повіті, тому змінив прізвище на Лозинський. 1578 був ключником, отримав від Петру Кульгавого село Юленці над Прутом. Наймолодша сестра Я.Могили вийшла заміж за Ізаяша Гербурта (так споріднились з Яном Замойським — сином Гербуртівни).[2]

У шлюбі з Ельжбетою Чомортань-Лозинською (*1572-†1617) народились діти:

Примітки[ред.ред. код]

  1. Mohiła (Moghiła, Moviła) Jeremijasz h. własnego (ok. 1555–1606)… S. 564-5
  2. Mohiła (Moghiła, Moviła) Jeremiasz h. własnego (ok. 1555–1606)… S. 565
  3. Mohiła (Moghiła, Moviła) Jeremiasz h. własnego (ok. 1555–1606)… S. 568

Джерела[ред.ред. код]

  • Стати В. История Молдовы. — Кишинёв: Tipografia Centrală, 2002 — ISBN 9975-9504-1-8
  • Мохов Н. Молдавия эпохи феодализма. — Кишинёв: Картя Молдовеняскэ, 1964
  • Mohiła (Moghiła, Moviła) Jeremijasz h. własnego (ok. 1555–1606) / Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1976.— Tom XXI/3. — Zeszyt 90. — S. 564–568.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Попередник
Стефан Разван
Михайло Хоробрий
Coat of arms of Moldavia.svg Молдавський воєвода
1595-1600
1600-1606
Coat of arms of Moldavia.svg Наступник
Михайло Хоробрий
Костянтин Могила