Єрьоменко Андрій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Єрьоменко Андрій Іванович
AI Eremenko 01.jpg
Народився 2 (14) жовтня 1892(1892-10-14)
Російська імперія Марківка, Харківська губернія
Російська імперія
Помер 19 листопада 1970(1970-11-19) (78 років)
SU Москва
Країна СРСР
Рід військ кавалерія, піхота
Звання Маршал Радянського Союзу Маршал Радянського Союзу
Командування Північно-Кавказький, Західно-Сибірський, Прикарпатський військові округи, Четвертий Український фронт, Другий Прибалтійський фронт, Сталінградський фронт, Калінінський фронт
Війни/битви Перша світова війна
Громадянська війна
Польський похід РСЧА
Друга світова війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу Герой ЧССР
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Леніна Орден Жовтневої Революції Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Суворова I ступеня
Орден Суворова I ступеня
Орден Суворова I ступеня
Орден Кутузова 1 ступеня
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «20 років перемоги у ВВВ» Медаль «30 років перемоги у ВВВ» Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»

Нагороди інших країн

Орден Клемента Готвальда
Легіон Заслуг (Головнокомандувач) (США)

Почесна зброя із золотим зображенням Державного герба СРСР (1968)

Єрьо́менко Андрі́й Іва́нович (* 2 (14) жовтня 1892(18921014), Марківка — † 19 листопада 1970, Москва) — радянський воєначальник, Маршал Радянського Союзу (1955), Герой Радянського Союзу (1944), Герой ЧССР (1970), член ВКП(б)/КПРС з 16 грудня 1918 року.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 14 жовтня 1892 року в слободі Марківка, Старобільського повіту Харківської губернії (нині селище міського типу Луганської області України) у незаможній селянській сім'ї. Українець.

Сім'я[ред.ред. код]

Батько — Іван Васильович (помер у 1902 році). Мати — Марія Іванівна (уроджена Романенко, померла в 1957 році). Дружина — Ніна Іванівна. Діти: син — Андрій Андрійович, полковник запасу; син — Володимир Андрійович, капітан 1 рангу запасу; дочка — Тетяна Андріївна, економіст.

Військова кар'єра[ред.ред. код]

На військову службу призваний в 1913 році. У Першу світову війну рядовим бився на Південно-Західному фронті в Галичині. Потім служив на Румунському фронті в команді розвідки піхотного полку. Після Лютневої революції 1917 року був вибраний в полковий комітет.

Демобілізуючись Єрьоменко повернувся в Марківку і в 1918 році організував там партизанський загін, який згодом влився в Червону армію.

Учасник Громадянської війни. З січня 1919 року — заступник голови і військовий комісар Марківського ревкома. З червня 1919 року брав участь в боях на Південному, Кавказькому і Південно-Західному фронтах начальником розвідки, потім начальником штабу кавалерійської бригади, помічником командира кавалерійського полку 14-ої кавалерійської дивізії 1-ої Кінної армії. Воював у лавах Червоної Армії, де придушував боротьбу співвітчизників за УНР, а також воював з білогвардійцями і білополяками.

У 1923 році Єрьоменко закінчив Вищу кавалерійську школу, в 1925 році — курси удосконалення комскладу, в 1931 році — курси командирів-єдиноначальників при Військово-політичній академії, в 1935 році — Військову академію імені М. В. Фрунзе.

Після Громадянської війни, з грудня 1929 року, Єрьоменко командував кавалерійським полком, з серпня 1937 року — кавалерійською дивізією, а з 1938 року — 6-м кавалерійським корпусом, з яким брав участь в окупації більшовиками Західної Білорусі. З червня 1940 року — командир механізованого корпусу. З грудня 1940 року командував 1-ою Окремою Червонопрапорною армією на Далекому Сході.

Друга світова війна[ред.ред. код]

Вступаючи в серпні 1941 року в посаду командувача військ Брянського фронту, хвалькувато заявив Сталіну, що «розіб'є негідника Гудеріана», але зробити цього не зміг. Натомість Гудеріан розгромив Брянський фронт і спільно з Клейстом оточив війська Південно-Західного фронту.

Всі, хто знав Єрьоменка, відзначали надмірні самовпевненість та честолюбство, але не применшували його вольових якостей.

Під час Другої світової війни:

Після війни[ред.ред. код]

Після закінчення війни генерал армії Єрьоменко командував військами Прикарпатського, Західно-Сибірского і Північно-Кавказського військових округів (1945-58 роки). 11 березня 1955 року йому присвоєно вище військове звання «Маршал Радянського Союзу».

З 1958 року Єрьоменко — генеральний інспектор Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР. Обирався кандидатом в члени ЦК КПРС1956 року), депутатом Верховної Ради СРСР 2-8-го скликань.

Помер 19 листопада 1970 року. Як і всі вірні слуги більшовицького режиму похований у Москві на Червоній площі біля Кремлівської стіни.

Нагороди[ред.ред. код]

Твори[ред.ред. код]

  • Бойові епізоди. Походи Першої Кінної армії. Ростов н/Д, 1957;
  • На західному напрямі. М., 1959;
  • Проти фальсифікації історії другої світової війни. Видавництво 2-е. М., 1960;
  • Сталінград. М., 19В1; На початку війни. М. 1965;
  • Роки відплати. 1943–1945. М., 1969; Пам'ятай війну. Донецьк, 1971.

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

Ім'я Героя Радянського Союзу Єрьоменко було присвоєне:

На штабі Північно-Кавказського військового округу в місті Ростов-на-Дону на згадку про Героя-полководця встановлена меморіальна дошка.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]