Єфименко Олександра Яківна

Олександра Єфименко

Єфи́менко Олекса́ндра Я́ківна (дівоче прізвище Ставро́вська) (* 18(30) квітня 1848 — † 18 грудня 1918)  — російський та український історик і етнограф, перша жінка, що одержала ступеня російського доктора історії honoris causa, 1907-17 професор російської історії на Бестужевських курсах у Петербурзі. Праці про політичний та соціально-економічний устрій України XVII—XVIII ст.

Біографія

Народилася в селі Варзуга (нині Мурманської області) в сім'ї службовця. У 1863 закінчила архангельську гімназію, вчителювала в Холмогорах (тепер село Ломоносове), де одружилася з висланцем з України етнографом та істориком Петром Єфименком. У 1877 переїхала до Чернігова, у 1879 — до Харкова, де стає активною діячкою Історично-філологічного товариства при Харківському університеті.Своїм вчителем в українознавстві О.Я. Єфименко вважала Антоновича Володимира Боніфатійовича. У 1896 Олександра Єфименко зайняла перше місце в конкурсі на кращий підручник з історії України; також написала «Елементарний підручник російської історії», що витримав сім видань (1911-1918). Вивчала Єфименко і культуру України. Активно виступала за присвоєння офіційного статусу українській мові (царським указом від 1878 року було заборонено друк українською мовою). Відповідно до теорії, розробленої Єфименко, спочатку основним типом землеволодіння на Півдні було дворище, якому на Півночі відповідало печище; саме ці типи землеволодіння і поклали початок громаді (див. роботу Єфименко «Дворищное землевладение в Южной Руси», 1892). Єфименко передбачала неминуче розвиток капіталізму в Росії. Вела активну громадську діяльність; так, Єфименко була заступником голови Харківської видавничого комітету, організатором у Харкові історичного гуртка; виступала за жіночу емансипацію; читала лекції в Харківській бібліотеці. З 1907 очолювала кафедру й викладала історію України на Бестужевських вищих жіночих курсах у Петербурзі. У 1910 Харківський університет присудив Єфименко науковий ступінь почесного доктора історії (перша жінка в Росії, яка здобула таке визнання). У 1917 переїхала на Харківщину. Трагічно загинула на хуторі Любочка разом з донькою Тетяною під час нападу банди.

Олександра Яківна — автор праць, написаних на ґрунті народницького підходу до історичних явищ. В її творчому доробку особливе місце займає «Історія українського народу», в якій висвітлюється історичний процес в Україні з найдавніших часів до XIX ст.

Праці

• Исследования народной жизни. Выпуск 1, 1884 (рос.)
• Южная Русь ( в 2-х тт.), 1905 (рос.)
• История украинского народа, 1906 (рос.)

Література

• Малий словник історії України / Відповідальний редактор Валерій Смолій. — К.: Либідь, 1997.
• П.Г.Марков. А.Я.Ефименко - историк Украины. - К.: изд-во КГУ, 1966 (рос.)
• В.А.Смолий. А.Я.Ефименко: очерк жизни и научного творчества.// Ефименко А.Я. История украинского народа. - К.: "Лыбидь", 1990, с. 403 - 426 (рос.)

Посилання

• Незгасиме світло Олександри Єфименко
• Биография А.Я.Ефименко (рос.)
• Платонов С.Ф. Александра Яковлевна Ефименко : некролог. (рос.)