Єфимов Олександр Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олександр Миколайович Єфимов
рос. Александр Николаевич Ефимов
Alex Yefimov.jpg
Народився 6 лютого 1923(1923-02-06)
Кантемирівка
Помер 31 серпня 2012(2012-08-31) (89 років)
Москва
Країна СРСР СРСР
Приналежність Радянська армія Радянська армія
Вид ЗС ВПС СРСР ВПС СРСР
Рід військ штурмова авіація
Роки служби 1941–1993
Звання SA AF F9Mars 1974 h.svg Маршал авіації
Командування головнокомандувач ВПС СРСР
Війни/битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу Герой Радянського Союзу
Орден «За заслуги перед Вітчизною» II-го ступеня
Орден «За заслуги перед Вітчизною» III-го ступеня
Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV-го ступеня
Орден Мужності
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Жовтневої Революції
Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Червоного Прапора
Орден Олександра Невського
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня
Орден Червоної Зірки
Орден «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» III ступеня
Державна премія СРСР

Олекса́ндр Микола́йович Єфи́мов (рос. Александр Николаевич Ефимов; 6 лютого 1923(19230206) — 31 серпня 2012) — радянський військовий льотчик-штурмовик, учасник Другої світової війни, маршал авіації (1975). Двічі Герой Радянського Союзу (1944, 1945), заслужений військовий льотчик СРСР (1970). Доктор військових наук, професор.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 6 лютого 1923 року в селищі Кантемирівка Константинівської волості Богучарського повіту Воронезької губернії (нині районний центр Воронезької області) в родині залізничника. Росіянин. Дитячі та юнацькі роки провів у місті Міллерово Ростовської області. Закінчив 10 класів школи у 1940 році й Ворошиловградський аероклуб (м. Луганськ) у 1941 році.

Початок військової кар'єри[ред.ред. код]

У лавах РСЧА з травня 1941 року. У червні 1942 року закінчив евакуйовану до міста Уральськ (Казахстан) Ворошиловградську військову авіаційну школу пілотів. Протягом червня-серпня 1942 року — льотчик 10-го запасного авіаційного полку.

Німецько-радянська війна[ред.ред. код]

Учасник німецько-радянської війни з серпня 1942 року: льотчик 594-го штурмового авіаційного полку, з листопада 1942 по квітень 1945 року — льотчик, командир авіаційної ланки, заступник командира ескадрильї, командир ескадрильї 198-го штурмового авіаційного полку, а з квітня 1945 до кінця війни — штурман 62-го штурмового авіаційного полку. Воював на Західному й 2-у Білоруському фронтах.

Всього за роки війни здійснив 222 бойових вильоти на штурмовикові Іл-2 на розвідку і штурмовку військових комунікацій і живої сили супротивника.

Повоєнна служба[ред.ред. код]

У повоєнні роки продовжив військову службу у ВПС СРСР. Був штурманом авіаційного полку в складі Північної групи військ (Польща). У 1951 році закінчив Військово-повітряну академію.

У 1951–1954 роках командував авіаційним полком, у 1954–1955 роках — заступник командира авіаційної дивізії з льотної підготовки у Закавказькому військовому окрузі.

У 1957 році закінчив Вищу військову академію Генштабу. У 1957–1959 роках — командував авіаційними дивізіями у Прибалтійському військовому окрузі.

З 1959 року — заступник командувача з бойової підготовки, у 1959–1961 роках — перший заступник командувача 30-ї повітряної армії ПрибВО.

З жовтня 1964 по березень 1969 року — командувач 57-ї повітряної армії Прикарпатського військового округу.

З березня 1969 року — перший заступник Головнокомандувача ВПС СРСР, з грудня 1984 по липень 1990 року — Головнокомандувач Військово-Повітряними Силами — заступник міністра оборони СРСР.

У 1990–1993 роках очолював Державну комісію з використання повітряного простору й управлінню повітряним рухом.

У серпні 1993 року маршал авіації О. М. Єфимов вийшов у відставку.

Останні роки[ред.ред. код]

Перебуваючи у відставці, активно займався громадською діяльністю. З 2000 року — член, а з 2002 по 2012 роки — заступник голови Російського організаційного комітету «Перемога». У 2006–1012 роках — голова Загальноросійської громадської організації ветеранів війни і військової служби. Обирався головою Ради Міжнародної асоціації ветеранських організацій.

Мешкав у Москві. Помер 31 серпня 2012 року. Похований на Новодівочому цвинтарі.

Партійна і державна діяльність[ред.ред. код]

Член ЦК КПРС у 1986–1990 роках.

Обирався депутатом Верховної Ради СРСР 2-го та 9-11-го скликань (1946–1950, 1974–1989 роки), депутатом Верховних Рад Латвійської РСР 6-го скликання (1963–1967), Української РСР 7-го скликання (1967–1971), РРФСР 8-го скликання (1971–1975). Народний депутат СРСР у 1989–1991 роках.

Член Громадської палати РФ у 2006–2010 роках.

Нагороди і почесні звання[ред.ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 жовтня 1944 року за мужність і героїзм, виявлені у боях, старшому лейтенантові Єфимову Олександру Миколайовичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 4845).

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 18 серпня 1945 року капітан Єфимов Олександр Миколайович вдруге нагороджений медаллю «Золота Зірка» (№ 73/ІІ).

Нагороджений російськими орденами «За заслуги перед Вітчизною» 2-го (21.02.2008), 3-го (6.02.2003) і 4-го (1998) ступенів, Мужності (2000), радянськими: трьома орденами Леніна (26.10.1944, 31.10.1967, 04.09.1981), орденом Жовтневої Революції (19.02.1988), п'ятьма орденами Червоного Прапора (29.05.1943, 21.02.1944, 24.10.1944, 21.02.1969, 05.02.1973), орденом Олександра Невського (01.08.1944), двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (05.11.1943, 11.03.1985), орденами Червоної Зірки (30.12.1956), «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» 3-го ступеня (17.02.1976), медалями, а також нагородами іноземних держав.

Заслужений військовий льотчик СРСР (17.08.1970), лауреат Державної премії СРСР (1984).

Почесний громадянин міста Міллерово (1994) й Кантемирівського району (2006).

Твори[ред.ред. код]

Память[ред.ред. код]

Бронзові погруддя О. М. Єфимова встановлені у місті Міллерово та у селищі міського типу Кантемирівка.

Посилання[ред.ред. код]