Єфремов Іван Антонович
| Єфремов Іван Антонович | |
| рос. Ефремов Иван Антонович | |
 |
|
| При народженні: | Ефремов Иван Антонович |
|---|---|
| Дата народження: |
9 (22) квітня 1908 |
| Місце народження: |
Вириця, Петербурзька губернія |
| Дата смерті: |
5 жовтня 1972 (64 роки) |
| Місце смерті: |
Москва |
| Національність: | росіянин |
| Громадянство: | Російська імперія, СРСР |
| Мова творів: | російська |
| Рід діяльності: | прозаїк |
| Роки активності: | 1942–1972 |
| Напрямок: | проза |
| Жанр: | фантастична повість, роман, оповідання |
Іва́н Анто́нович Єфре́мов (рос. Иван Антонович Ефремов, * 9 (22) квітня 1908, Вириця — †5 жовтня 1972) — радянський фантаст, письменник, науковець, енциклопедист, мандрівник, археолог, палеонтолог, засновник сучасної тафономії. У 19 років здійснив своє перше наукове відкриття, а в 30 — став доктором наук.
Зміст |
Біографія [ред.]
Ранні роки [ред.]
За пізніми документами Іван Антонович Єфремов народився 22 квітня 1907 в селі Вириця Царськосельського повіту (тепер Ленінградська область, Росія), розташованому на південь від Петербурга. Однак в метричній книзі Суйдінської Воскресенської церкви Царськосельського повіту записано, що він народився 9 квітня, а хрещений був 18 травня 1908. У своїй короткій автобіографії Іван Антонович з цього приводу писав: «У ті роки за відсутності паспортного режиму, багато хто і я в тому числі, дещо додавали собі років».[1]
У хлопця рано виявилися здібності, у чотири роки він навчився читати, а в шість прочитав твори Жюля Верна і закохався у мандри, мандрівників, вчених. У 1914 р. родина майбутнього письменника перебралася у місто Бердянськ (нині Запорізька обл, Україна), де почав навчання у місцевій гімназії. Батьки розлучилися у 1918 р., і мати з дітьми у 1919 р. перебралася в місто Херсон, де вдруге вийшла заміж. Дітей (сина й дочку) залишила у тітки, а сама відбула з новим чоловіком — червоноармійцем. По смерті тітки Іван став «сином полку» і разом з військовою частиною дійшов до Криму. Мав контузію під час бомбардування міста Очаків, адже дітям не місце на війні. У 1921 р. демобілізувався та перебрався на житло в Петроград.
Після закінчення школи працював, вантажником, помічником шофера, матросом, вчився на біологічному відділенні Ленінградського університету, працював в геологічному музеї АН СРСР, брав участь в різних геологічних і палеонтологічних експедиціях. Після закінчення екстерном геологорозвідувального факультету Ленінградського гірничого інститу завідував лабараторією Палеонтологічного інституту АН.
Прихід у палеонтологію [ред.]
Знайомство з новою для юнака наукою пройшло через академіка Сушкіна П. П. Єфремов відпрацював навігацію у 1924 р. на Далекому Сході і відбув у щойно перейменований Ленінград, де став студентом університету (біологічний факультет).
Наукова діяльність [ред.]
Вона почалася з другої половини 1920-х рр., коли почалися його наукові експедиції, вже як палеонтолога — Поволжжя, Урал, Сибір, Середня Азія.
Наукові праці [ред.]
- [1] Перспективи розкопок та пошуків найдавніших хребетних на території СРСР, 1939 р.
- Тафономія: нова галузь палеонтології — наукова стаття, 1940 р. (англ.)
- [2] Про підклас Batrachosauria — групу форм, проміжних між земноводними та плазунами, 1946 р.
- Тафономія і геологічна літопис — монографія, 1950 р.
- [3] Про будову колінного суглоба вищих дицинодонтів — наукова стаття, 1951 р.
Війна 1941 — 45 рр. та повоєнні роки [ред.]
Мав як науковець «бронь» і був евакуйований з початком війни у Алма-Ату, а потім у місто Фрунзе. Перехворів на лихоманку та мав ускладнення на серце. Але в повоєнні роки відбув у наукову експедицію у Монголію (1946, 1948 і 1949 рр.) Частка вражень відбилася в документальному творі «Дорога вітрів». Ще у 1943 р. створив рукопис «Тафономія», за який у 1952 р. отримав Сталінську премію.
Самоосвіта [ред.]
Єфремов не припиняв самоосвіти, багато читав і не тільки наукові видання. Серед знайомих науковця — російський археолог та мистецтвознавець Ставіський Борис Якович. Ставіський пригадав, як в розмові з ним Єфремов зауважив про свою зацікавленість у добі еллінізму та в особі Олександра Македонського. Ставіський дав Івану Антоновичу твір англійця Вілера «Полум'я над Персеполем», а той, вже добре опанувавши англійську, читав книгу в оригіналі, бо та не була ще перекладена російською. Тема захопила Єфремова і відбилася пізніше в його фантастичному романі «Таїс Афінська».
Літературна діяльність і вибрані твори [ред.]
Перша науково-фантастична публікація з'явилася в 1944-ому році — «Зустріч з Тускаророю».
- «Еллінський секрет»
- «Озеро гірських духів»
- «Катті Сарк» (назва англійського вітрильника, врятованого та реставрованого англійцями)
- «Олгой-Хорхой»
- «Білий Ріг»
- «Тінь минулого»
- «Діамантова труба»
- «Обсерваторія Нур-і-Дешт»
- «Останній Марсель»
- «Атолл Факаофо»
- «Зоряні кораблі»
- «Адове полум'я»
- «Туманність Андромеди»
- «Серце змії»
- «Лезо бритви»
- «П'ять картин»
- «Епоха Бика»
- «Таїс Афінська»
Зіткнення з радянською цензурою [ред.]
Навіть статус відомого науковця та популярного письменника не захистив Єфремова від зіткнень з КДБ та радянською цензурою. Так, цілком фантастичний роман «Епоха Бика» був розцінений як «наклеп на радянську дійсність», а книгу активно вилучали з громадських бібліотек СРСР і заборонили для подальших перевидань як шкідливу.
Радянська влада неприхильно ставилась до творчості Єфремова, за її чи то відвертий, чи то підозріло антирадянський характер. 4 листопада 1972, одразу після смерті письменника, з метою можливого виявлення літератури антирадянського змісту, на його квартирі співробітниками КДБ було проведено обшук[2], який проводило одинадцять посадовців з використанням металошукача та рентгену.
Наслідком підозр КДБ було і припинення 5-томного видання письменника в СРСР.
Смерть [ред.]
Помер у Москві, тіло було кремоване. Поховання урни з прахом відбулося у передмісті Ленінграда на цвинтарі Комарово.
Екранізація творів [ред.]
За його однойменним романом створено фільм Є. Шерстобитова «Туманність Андромеди» (1967).
Нагороди [ред.]
- Орден Трудового Червоного Прапора (1945) за заслуги в палеонтології.
- Орден Трудового Червоного Прапора (1968) за заслуги в розвитку радянської літератури та активну участь у комуністичному вихованні трудящих.
- Орден «Знак Пошани».
- Сталінська премія другого ступеня (1952) за книгу «Тафономія і геологічний літопис».
Див. також [ред.]
- 2269 Ефреміана — астероїд, названий на честь письменника[3].
Література [ред.]
- Литературный знциклопедический словарь. М. 1987. — С.601;
- Всемирный биографический знциклопедический словарь. М., 1998. — С.270.
Посилання [ред.]
- Твори І. Єфремова на сайті україномовної фантастики «Аргонавти Всесвіту»
- Архів публикацій Єфремова та материалів про нього
- Єфремов Іван Антонович на сайті Internet Movie Database (англ.)
- Єфремов Іван Антонович (рос.) — бібліографія на сайті Лабораторія фантастики
- http://www.ogoniok.com/4979/28/ — есе Д. Бикова про І. А. Єфремова, 2008 рік
Примітки [ред.]
- ↑ ЕФРЕМОВ ИВАН АНТОНОВИЧ 1907–1972
- ↑ Ел. копії документів з архіву підвідділів листів ЦК КПРС
- ↑ Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3
