Єфремов Іван Антонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Єфремов Іван Антонович
рос. Ефремов Иван Антонович
Efremov.jpg
При народженні: Ефремов Иван Антонович
Дата народження: 9 (22) квітня 1908(1908-04-22)
Місце народження: Вириця, Петербурзька губернія
Дата смерті: 5 жовтня 1972(1972-10-05) (64 роки)
Місце смерті: Москва
Національність: росіянин
Громадянство: Flag of Russia.svg Російська імперія, СРСР СРСР
Мова творів: російська
Рід діяльності: прозаїк
Роки активності: 19421972
Напрямок: проза
Жанр: фантастична повість, роман, оповідання
Magnum opus: «Лезо бритви»
Твори на сайті Ukrcenter.com



Іва́н Анто́нович Єфре́мов (рос. Иван Антонович Ефремов, * 9 (22) квітня 1908(19080422), Вириця — 5 жовтня 1972) — радянський фантаст, письменник, науковець, енциклопедист, мандрівник, археолог, палеонтолог, засновник сучасної тафономії. У 19 років здійснив своє перше наукове відкриття, а в 30 — став доктором наук.

Біографія[ред.ред. код]

Ранні роки[ред.ред. код]

За пізніми документами Іван Антонович Єфремов народився 22 квітня 1907 в селі Вириця Царськосельського повіту (тепер Ленінградська область, Росія), розташованому на південь від Петербурга. Однак в метричній книзі Суйдінської Воскресенської церкви Царськосельського повіту записано, що він народився 9 квітня, а хрещений був 18 травня 1908. У своїй короткій автобіографії Іван Антонович з цього приводу писав: «У ті роки за відсутності паспортного режиму, багато хто і я в тому числі, дещо додавали собі років».[1]

У хлопця рано виявилися здібності, у чотири роки він навчився читати, а в шість прочитав твори Жюля Верна і закохався у мандри, мандрівників, вчених. У 1914 р. родина майбутнього письменника перебралася у місто Бердянськ (нині Запорізька обл, Україна), де почав навчання у місцевій гімназії. Батьки розлучилися у 1918 р., і мати з дітьми у 1919 р. перебралася в місто Херсон, де вдруге вийшла заміж. Дітей (сина й дочку) залишила у тітки, а сама відбула з новим чоловіком — червоноармійцем. По смерті тітки Іван став «сином полку» і разом з військовою частиною дійшов до Криму. Мав контузію під час бомбардування міста Очаків, адже дітям не місце на війні. У 1921 р. демобілізувався та перебрався на житло в Петроград.

Після закінчення школи працював, вантажником, помічником шофера, матросом, вчився на біологічному відділенні Ленінградського університету, працював в геологічному музеї АН СРСР, брав участь в різних геологічних і палеонтологічних експедиціях. Після закінчення екстерном геологорозвідувального факультету Ленінградського гірничого інститу завідував лабараторією Палеонтологічного інституту АН.

Прихід у палеонтологію[ред.ред. код]

Знайомство з новою для юнака наукою пройшло через академіка Сушкіна П. П. Єфремов відпрацював навігацію у 1924 р. на Далекому Сході і відбув у щойно перейменований Ленінград, де став студентом університету (біологічний факультет).

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Вона почалася з другої половини 1920-х рр., коли почалися його наукові експедиції, вже як палеонтолога — Поволжжя, Урал, Сибір, Середня Азія.

Наукові праці[ред.ред. код]

Війна 1941 — 45 рр. та повоєнні роки[ред.ред. код]

Мав як науковець «бронь» і був евакуйований з початком війни у Алма-Ату, а потім у місто Фрунзе. Перехворів на лихоманку та мав ускладнення на серце. Але в повоєнні роки відбув у наукову експедицію у Монголію (1946, 1948 і 1949 рр.) Частка вражень відбилася в документальному творі «Дорога вітрів». Ще у 1943 р. створив рукопис «Тафономія», за який у 1952 р. отримав Сталінську премію.

Самоосвіта[ред.ред. код]

Єфремов не припиняв самоосвіти, багато читав і не тільки наукові видання. Серед знайомих науковця — російський археолог та мистецтвознавець Ставіський Борис Якович. Ставіський пригадав, як в розмові з ним Єфремов зауважив про свою зацікавленість у добі еллінізму та в особі Олександра Македонського. Ставіський дав Івану Антоновичу твір англійця Вілера «Полум'я над Персеполем», а той, вже добре опанувавши англійську, читав книгу в оригіналі, бо та не була ще перекладена російською. Тема захопила Єфремова і відбилася пізніше в його фантастичному романі «Таїс Афінська».

Літературна діяльність і вибрані твори[ред.ред. код]

Перша науково-фантастична публікація з'явилася в 1944-ому році — «Зустріч з Тускаророю».

  • «Еллінський секрет»
  • «Озеро гірських духів»
  • «Катті Сарк» (назва англійського вітрильника, врятованого та реставрованого англійцями)
  • «Олгой-Хорхой»
  • «Білий Ріг»
  • «Тінь минулого»
  • «Діамантова труба»
  • «Обсерваторія Нур-і-Дешт»
  • «Останній Марсель»
  • «Атолл Факаофо»
  • «Зоряні кораблі»
  • «Адове полум'я»
  • «Туманність Андромеди»
  • «Серце змії»
  • «Лезо бритви»
  • «П'ять картин»
  • «Епоха Бика»
  • «Таїс Афінська»

Зіткнення з радянською цензурою[ред.ред. код]

Навіть статус відомого науковця та популярного письменника не захистив Єфремова від зіткнень з КДБ та радянською цензурою. Так, цілком фантастичний роман «Година Бика» був розцінений як «наклеп на радянську дійсність», а книгу активно вилучали з громадських бібліотек СРСР і заборонили для подальших перевидань як шкідливу.

Радянська влада неприхильно ставилась до творчості Єфремова, за її чи то відвертий, чи то підозріло антирадянський характер. 4 листопада 1972, одразу після смерті письменника, з метою можливого виявлення літератури антирадянського змісту, на його квартирі співробітниками КДБ було проведено обшук[2], який проводило одинадцять посадовців з використанням металошукача та рентгену.

Наслідком підозр КДБ було і припинення 5-томного видання письменника в СРСР.

Смерть[ред.ред. код]

Помер у Москві, тіло було кремоване. Поховання урни з прахом відбулося у передмісті Ленінграда на цвинтарі Комарово.

Екранізація творів[ред.ред. код]

За його однойменним романом створено фільм Є. Шерстобитова «Туманність Андромеди» (1967).

Нагороди[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Литературный знциклопедический словарь. М. 1987. — С.601;
  • Всемирный биографический знциклопедический словарь. М., 1998. — С.270.

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]