Єшкілєв Володимир Львович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Володимир Львович Єшкілєв
Дата народження:	23 травня 1965
Місце народження:	Івано-Франківськ
Рід діяльності:	письменник
Жанр:	постмодернізм

Володи́мир Льво́вич Є́шкілєв (*23 травня 1965, Івано-Франківськ) — український прозаїк, поет, есеїст.

Народився 23 травня 1965 р. у Івано-Франківську.

Після школи працював на ремонтно-механічному заводі помічником токаря, відтак електриком-наладником.

Закінчив історичний факультет Івано-Франківського педагогічного інституту ім. В. Стефаника (тепер — Прикарпатський університет імені Василя Стефаника) (1988).

У 1988—1998 рр. працював учителем історії і правознавства та викладачем (з 2001 р. — старшим викладачем, з 2004 — на посаді доцента) Західно-українського економіко-правничого університету. Твердження про наявність у Володимира Єшкілєва наукових ступенів та звань, в тому числі й зарубіжних вишів та установ, не підтверджуються ВАК України.

З 1996—1998 рр. видавав нерегулярний часопис «Плерома», а з 2001 р. — редактор літературного часопису «Потяг 76», з 2002 р. — журналу «Ї», з 2006 р. — журналу «Київська Русь», у 2008 р. — випустив перші числа часописів «Сноб» і «Золота каста». Автор «авторських колонок» у ряді західно-українських газет.

В 1998—2007 роках здійснив поїздки до Ізраїлю, Франції, Італії, Єгипту, Індії та Тибету.

Член Асоціації українських письменників. Живе в Івано-Франківську.

В 90-х рр. видавав себе за послідовника філософії традиціоналізму Р. Генона та Ю. Еволи (видаючи спеціальні тематичні випуски журналу "Четвер"), пізніше перейшов на ліберастичні позиції, співпрацюючи з журналом «Ї» та іншими ліберальними виданнями.

[ред.] Конфлікти

В 1998 р. відбувся розрив В. Єшкілєва з його колишнім учнем і протеже, письменником Олегом Короташем.

В березні 2008 р. з ним розірвав відносини його колишній співавтор роману "Адепт" та інших проектів письменник Олег Гуцуляк, звинувачуючи Єшкілєва В. у тому, що рекламна кампанія довкола перевидання роману "Адепт" проходить тільки під іменем і за участю В. Єшкілєва. Згідно з іншими даними, причиною конфлікту стала молода поетеса Вікторія Кириченко, редактор івано-франківського молодіжного журналу "Чума".

[ред.] Літературна діяльність

Володимир Єшкілєв — автор роману «Адепт», написаному у співавторстві з Олегом Гуцуляком (Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1997; Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2008), книги прози «Візантійська фотографія» (Л.: Сполом, 2002), один з авторів проект-касети «Тетрархія» (Галич, 1995) (його твори вміщені під назвою «Парадокс Хомського: Оповідання, поезії») та спільної з Андрієм Пустогаровим збірки поезій «Диптих» (М.: Некоммерческая издательская группа Э. Ракитской («ЗРА»), 2001), літературознавчого есе «Воццекургія Бет» (Івано-Франківськ: Лілея-НВ, ипісогпиз, 1998); опубліковане також у книзі Іздрика «Воццек & Воццекургія», Львів: Кальварія, 2002), підручника «Історія релігії» (Снятин, 1992), низки оповідань, філософських есе і віршів, багатьох словникових гасел у глосарійному проекті «Четверга» (1992. — Ч. 1 (3), упорядник глосарійного корпусу «Малої української енциклопедії актуальної літератури» (Плерома. — 1998. — Ч. 3), автор концепції проекту «Імперія» журналу «Четвер» (1993. — Ч. 4), консультант «Південного акценту» (Москва, 1999) та інших проектів.

У львівському видавництві «Кальварія» підготовлено до друку окремою книгою роман Володимира «Пафос». Роман «Адепт» уперше опублікований у «Сучасності» (1995. — Ч.1, 2; окремим виданням - у видавництвах "Лілея-НВ", 1997 та "Книжковий кліб". 2008), а уривки з нового роману «Пафос» — у «ї» (2000. — Ч. 17), «Форма(р)ті» (2001. — 4.1) та «Кур'єрі Кривбасу» (2001. — Ч.142).

Повісті друкувалися у журналах «Четвер» (1990. — Ч.2: «Гавані Сірту») та «Сучасність» (1996. — Ч.9: «Конспект відкритого уроку»). Мала проза Володимира оприлюднена у журналах «Перевал» (1993. — 4.1), «Четвер» (1993. — Ч.4; 1996. — Ч.7; 2000. — Ч.9; 2002. — Ч.15), «Кур'єр Кривбасу» (1995. — Ч.36; 1997. — Ч.87-90), «Плерома» (1996. — Ч.1-2) та ін.

Його твори увійшли у хрестоматійний додаток «МУЕАЛ» (Плерома. — 1998. — Ч.З: оповідання «Місто термітів» та «Квадрати чорний та червоний»). Філософська есеїстика письменника опублікована у «Перевалі» (1992. — Ч.2: «Князь жаху»), «Четверзі» (1993. — Ч.4: «Знак Імперії»; 1993. — Ч.5: «Герменевтика Росії» та ін.), «Плеромі» (1996. — Ч. 1-2: «Делоський нирець»; 1998. — Ч.З: «Повернення деміургів»), «Кальміюс» (2000. — Ч.3-4: «Людина без титула»), а літературознавчі статті — у часописах «Література плюс» (1999. — Ч.9-10), «Критика» (2000. — Ч.5) та "Форма(р)т) (2001. — Ч.1, 2).

Письменник має потяг до розігрування можливого канону сучасної літератури та різноманітних «інтелектуальних» провокацій у літературному процесі. У прозі Володимира Єшкілєва передовсім приваблює філософський струмінь і намагання означити таємницю символів і знаків. Володимир є також ідеологом т. зв. «станіславського феномена». Оповідання «Вічне повернення» та «Квадрати чорний та червоний» вперше надруковано у проект-касеті «Тетрархія» (Галич, 1995). Останнє було також уміщене того ж 1995 р. і в журналі «Кур'єр Кривбасу» (ч. Зб).

[ред.] Література

Література: Семків Р., Матвіенко С. Тіні забутих фреймів // Критика. — 1998. — Ч.12; Ботанова К. Нестерпна повнота буття // Література плюс. — 1999. — Ч.5-6; Бондар-Терещенко І. Феномен чи шовінізм // Література плюс. — 1999. — Ч.11-12; Неборак В. Станція «Повернення деміургів» // Четвер. — 2000. — Ч.9; Бойченко А., Пендерецька О. Між твором і текстом: Нестерпна пластиліновість буття // Четвер. — 2000. — Ч.11; Ока-ра А. Туга за алхімією. Літературна в пошуках метафізики // Кур'єр Кривбасу. — 2000. — Ч. 129 (Серп.); КоштичД Книга розрізнення // Кальміюс. — 2001. — Ч.3-4 та ін. Бібліографічні відомості та примітки В.Габора, Приватна колекція: Вибрана українська проза та есеїстика кінця ХХ століття, Львів:ЛА «Піраміда», 2002.

Єшкілєв Володимир на knyha.com

Ця стаття не містить шаблону-картки. Ви можете допомогти проекту, додавши його у статтю. Можливо, вам варто звернутись за допомогою до Вікіпедія:Запити на шаблони.