Іберія (Східна Грузія)

Ібе́рія (груз. იბერია) (грец. iberia, лат. iberia) — стародавня назва Східною Грузії (Картлі), згадуване античними і візантійськими авторами. На рубежі IV—III вв. до РХ на території Іберії утворилася держава. Частина об'єднаних в общини землеробів була вільною, інші підкорялися царському роду і знаті. Праця рабів (в основному з військовополонених) використовувалася на будівельних і інших важких роботах, а також в палацовому господарстві.

Найзначнішим містом була столиця Іберії була Мцхета. У ній, а також в містах Урбніси, Уплісцихе та в інших процвітали ремесла і торгівля. У перших століттях після РХ в Іберії застосовували грецьку і арамійську писемність. В цей же час відбувається значне посилення Іберії, особливо під час правління фарсмана II (II вік після РХ).

У IV столітті у Іберії починають розвиватися феодальні відносини; у 337 християнство було оголошено державною релігією. В кінці VI століття Іберія була підпорядкована Персії і обкладена важкою данню. У V столітті на чолі повстання проти влади сасанідів став цар Іберії Вахтанг I Горгасал. Після придушення повстання перси скасували царську владу в Іберії, перетворивши її на свою провінцію.

Література

• История Грузии, т. 1. Тб., 1962; (рос.)
• Мцхета, Итоги археологических исследований, т. 1, Тб., 1958; (рос.)
• Болтунова А. И., Описание Иберии в «Географии» Страбона, «Вестник древней истории», 1947, № 4; (рос.)
• Меликишвили Г. А., К истории древней Грузии, Тб., 1959. (рос.)