Аверроес

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ібн-Рушд)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Аверроес
араб. ابن رُشد
Ісламська філософія
Народження 14 квітня 1126[1]
Кордова, Альморавіди[2][1]
Смерть 10 грудня 1198[1] (72 роки)
Марракеш, Альмохади[d][2][1]
Знання мов
  • арабська[3]
  • Ім'я при народженні араб. أبو الوليد محمد بن أحمد بن محمد بن رشد
    Прізвисько أبو الوليد, المُعلِّم الثاني і ابن رُشد الحفيد
    Діяльність
  • лікар, астроном, суддя, педагог, письменник
  • Школа / Традиція малікі, сунізм.
    аверроїзм.
    Основні інтереси калам, шаріат, географія, медицина, математика, фізика
    Значні ідеї екзистенція перед сутністю; інерція; заперечення епіциклів; павутинна матерія; хвороба Паркінсона; фоторецептор; світська думка; зняття супереченості між розумом та вірою, філософією та релігією, аристотелізмом та ісламом
    Вплинув Ібн Хальдун, Сігер Брабантський, Декарт, Боецій Дакійський, Тома Аквінський, Данте, Маймонід, Джордано Бруно, Джованні Піко делла Мірандола, Чезаре Кремоніні, Джавед Ахмад Ґаміді
    Літературний напрям Аристотелізм і Аверроїзм
    Зазнав впливу
  • Платон, Арістотель, Плотін, Магомет, Малік ібн Анас, Аль-Фарабі, Авіцена, Аль-Газалі, Ібн Байджа, Ібн Зухр, Ібн Туфайль
  • Вчителі Abu Jafar ibn Harun al-Turjalid, Ḫalaf Ibn-ʿAbd-al-Malik Ibn-Baškuwāld і Ібн Туфайл
    Визначний твір
  • The Incoherence of the Incoherenced, On the Harmony of Religions and Philosophyd, Bidayat al-Mujtahidd і Colligetd
  • Історичний період Середньовічна філософія
    Конфесія іслам[1]
    Родичі Abu-'l-Walīd Muḥammad Ibn-Aḥmad Ibn-Rušdd

    CMNS: Аверроес у Вікісховищі
    Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
    S:  Роботи у  Вікіджерелах

    Абу-ль-Валід Мухаммед ібн Ахмед ібн Рушд, латинізована форма ім'я — Аверро́ес (араб. Ibn Rushd; 14 квітня 1126 — 10 грудня 1198) — ісламський середньовічний мислитель, автор праць з логіки, арістотелівської та ісламської філософії, теології, релігійного права, ісламської юриспруденції, психології, політики, географії, математики та середньовічних наук медицини, астрономії, фізики, і небесної механіки. Перипатетик, видатний представник східного арістотелізму, основоположник аверроїзму; переклади його праць на латину сприяли популяризації Арістотеля в Європі. Сучасники говорили, що Арістотель пояснив природу, а Аверроес — Арістотеля.

    Аверроес народився в Кордові (нині Іспанія), і помер у Марракеші на території сучасного Марокко. Його тіло було віддане землі в його родинній гробниці в Кордові.

    Біографія[ред. | ред. код]

    Батько Ібн Рушда був головним суддею і муфтієм Кордови. Аверроес навчався у найкращих учених свого століття і був у дружніх стосунках із знаменитим суфійським мислителем Ібн Арабі і такими вченими як: Ібн Туфайль та Ібн Зухра. При альмохадському султані Юсуфі (1163—1184) досяг вищих почесних посад і жив то в Марокко, то в Севільї або Кордові. У його спадкоємця Аль-Мансурі Аверроес знаходився спочатку у великій милості, але потім, був звинувачений заздрісниками в недотриманні вчення Корану і, потрапивши в немилість, був зміщений з посад і жив у вигнанні поблизу Кордови. Через кілька років, коли сам султан став займатися і цікавитися філософією, Аверроеса знову покликали до двору в Марокко і обсипали доказами прихильності; але незабаром після цього він помер у 1198 році.

    Твори[ред. | ред. код]

    Перші твори Аверроеса були написані ним у 31-річному віці (1157 рік). Його роботи охоплюють ранню ісламську філософію, логіку в ісламській філософії, ісламську медицину, математику, астрономію, арабську граматику, ісламську теологію, шаріат (ісламське право) і фікг (ісламське правосуддя). Він написав щонайменше, 80 оригінальних творів, які містять 28 робіт з філософії, 20 з медицини, 8 з права, 5 з теології, 4 з граматики, і на додаток його коментарі до більшості робіт Арістотеля.

    Аверроес прокоментував ряд творів Арістотеля (тому його і називали у філософії середньовіччя і відродження — «Коментатор»). Аверроес написав короткі коментарі до робіт Арістотеля з логіки, фізики та психології та написав великі коментарі до таких творів як: «Аналітика», «Про душу», «Фізика», «Про небо» і «Метафізика».

    Не маючи доступу до політики Арістотеля, Аверроес заміщає це «Державою» Платона. Аверроес, після патерналістської моделі Платона, висуває авторитарний ідеал. Абсолютна монархія, на чолі з королем-філософом, створює справедливо упорядковане суспільство. Це вимагає ширшого використання примусу, хоча з найкращих переконань. Риторика, а не логіка, є підхожим шляхом до істини для звичайної людини. Знання, яке  вимагає спеціального вивчення за допомогою філософії і логіки. Риторика допомагає релігії в залученні мас.

    Після коментування Платона, Аверроес приймає принцип рівності жінок. Вони повинні бути освіченими і спроможні служити в армії; найкраща серед них може завтра бути філософом або правителем. Він також вживає заходи боротьби з неліберальністю Платона, таких як цензура літератури. Він використовує приклади з арабської історії, щоб проілюструвати і відродити політичний лад.

    Його найважливіша філософська робота — «Непослідовність непослідовності» (Tahafut al-tahafut), в якій він захищав філософію Арістотеля проти нападів Аль-Газалі в «Непослідовності філософів» (Tahafut al-falasifa). Аль-Газалі стверджував, що арістотелізм, особливо, як було представлено в працях Авіценни, є внутрішньо суперечливим і ображає вчення ісламу. Спростування Аверроеса було двостороннім: він стверджував, що аргументи Аль-Газалі були помилковими, і що, в кожному разі, виклад Авіценни був спотворенням справжнього арістотелізму, і що Аль-Газалі переслідував саме таку мету.

    У «Міркування, що виносить рішення щодо зв'язку між релігією і філософією» (Fasl al-Maqal), Аверроес розповідає про законність філософського дослідження відповідно до ісламських законів, і що немає ніякого внутрішнього протиріччя між філософією та релігією, і, по суті, вони є різними засобами досягнення тієї ж істини. Тим не менш, він застерігає від викладання філософських методів простолюду.

    Джейкоб Анатолі переклав кілька творів Аверроеса з арабської на іврит у XIII-му столітті. Багато з них були згодом перекладені з івриту на латинь Якобом Мантіно та Абрагамом де Бальмесом. Інші твори з арабської на латину переклав Майкл Скотт. Багато з робіт Ібн Рушда з логіки і метафізики були втрачені назавжди, у той час як інші, в тому числі деякі з арістотелівських коментарів, вижили тільки латиною або в перекладі на іврит, але не в арабському оригіналі. 

    Філософія[ред. | ред. код]

    Традиція ісламської філософії[ред. | ред. код]

    Аверроес сприяв традиції грецької філософії в ісламському світі. Критикуючи спроби Аль-Фарабі, об'єднання ідей Платона і Арістотеля, Аверроес стверджував, що філософія Арістотеля розійшлися у важливих аспектах з філософією Платона. Аверроес відхилив неоплатонізм Авіценни, який був частково заснований на творах неоплатонічної філософії, Плотіна і Прокла, які були помилково приписані Арістотелю. 

    Система філософії[ред. | ред. код]

    Аверроес намагався примирити систему арістотелівської думки з ісламом. За його словами, немає ніякого конфлікту між релігією і філософією, вони є різними способами досягнення однієї і тієї ж істини. Він вірив у вічність Всесвіту. Він також постановив, що душа розділена на дві частини, одна особистісна (індивідуальна) і друга божественна. Аверроес має два види пізнання Істини. Перший, це знання істини релігії, яке ґрунтується на вірі і, таким чином, не може бути перевірено, а також не вимагає навчання, щоб зрозуміти. Другий вид — знання істини філософії, яке було зарезервовано для небагатьох, хто мав інтелектуальні здібності, для того щоб проводити свої дослідження.

    Пам'ятник Аверроесу на території університету МАУП у Києві

    Культурні згадки[ред. | ред. код]

    • Образ Аверроеса фігурує в оповіданні Хорхе Луїса Борхеса, під назвою «Пошук Аверроеса», в якому він марно намагається знайти сенс слів трагедія і комедія, ніколи не бачивши театру, так само як Борхес марно намагається відтворити думки Аверроеса за скупими джерелами.
    • Він коротко згадується в романі «Улісс» Джеймса Джойса.
    • У своїх мемуарах переслідуваний британсько-індійський письменник Салман Рушді згадує, що його батько взяв прізвище «Рушді» на честь Аверроеса (Ібн Рушд). Аверроес також з'являється як герой роману Рушді, «Два роки вісім місяців і двадцять вісім ночей».
    • Рід рослин Averrhoa названий на його честь.
    • Місячний кратер, ібн Рушд, також був названий на його честь.
    • Мусульманський поп-музикант Карім Салама в 2007 році написав і виконав пісню під назвою «Арістотель і Аверроес».
    • Про Аверроеса розповідається в фільмі Юсефа Шахіна «Доля мудреця» («Al Massir», 1997).
    • Премія Аверроес за свободу думки — вручається з 1999 року, названа на честь Аверроеса.
    • 8318 Аверроес — астероїд, названий на честь філософа[5].
    Медична енциклопедія Аверроеса Colliget

    Примітки[ред. | ред. код]

    1. а б в г д е ж Roux P. d. Nouveau Dictionnaire des œuvres de tous les temps et tous les pays — 2 — Éditions Robert Laffont, 1994. — Vol. 1. — P. 188. — ISBN 978-2-221-06888-5
    2. а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118505238 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    3. CONOR.Sl
    4. а б LIBRIS — 2012.
    5. Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.

    Література[ред. | ред. код]

    Посилання[ред. | ред. код]