Іванове

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
місто Іванове
біл. Іванава
Coat of Arms of Ivanava, Belarus.png
Герб Іванова
Панорама міста: церква, костел, райрада
Панорама міста: церква, костел, райрада
Іванове
Іваново на карті Білорусі
Іваново на карті Білорусі
Основні дані
Країна Білорусь Білорусь
Область Берестейська область
Район Івановський
Перша згадка 1423
Статус з 1971 року
Населення 16,4 тис. (2006).
Телефонний код +375-1652
Географічні координати 52°08′ пн. ш. 25°33′ сх. д. / 52.133° пн. ш. 25.550° сх. д. / 52.133; 25.550Координати: 52°08′ пн. ш. 25°33′ сх. д. / 52.133° пн. ш. 25.550° сх. д. / 52.133; 25.550
Відстань
Найближча залізнична станція Янів-Поліський
Іванове (Берестейська область)
Іванове
Іванове на карті Берестейської області

Іванове (біл. Іванава, пол. Janow або Janow Poleski, стара назва «Янів»)  — місто в Білорусі, адміністративний центр Івановського району Берестейської області. Залізнична станція на лінії Берестя — Пінськ.

Історія[ред.ред. код]

Іванове відомо з 14 століття як село Порхово. У 1423 році Володислав II Ягайло подарував його Луцькому кафедральному костелу. Поселення отримує статус містечка, а в 1465 році луцький єпископ Ян Ласович (Йоан Лосович) (14631468) перетворив Порхово в місто, надавши йому своє ім'я. З тих пір Янів стає другого резиденцією луцьких єпископів, багато з яких тут і поховані.

До кінця 18 століття воно входить до складу Речі Посполитої. Під час козацьких воєн 16 травня 1657 року тут був схоплений козаками загону Антіна Ждановича, і закатований Анджей Бобола.

Місто приєднано до Росії в 1795 році під час третього поділу Польщі. В 19 столітті місто не розвивалося, в основному через близькість значно більшого за чисельністю населення Пінська. В кінці 19 століття тут жило близько 3000 жителів, в основному селяни та працівники місцевих дрібних текстильних цехів.

У 19 столітті Янів відноситься до Кобринського повіту. У період між 1915 і 1918 місто окуповане кайзерівською Німеччиною, в 1919 році воно було передане Польщі. Під час польсько-більшовицької війни воно в період з липня по жовтень 1920 року окуповане російськими військами.

У 19211939 роках містечко, як і інші населені пункти Західної Білорусі, перебуває у складі Польщі. У 1926 році Янів був пов'язаний із світом збудованою залізницею. Однак це не призвело до швидкого розвитку економіки, як в інших регіонах Польщі. В 1939 році тут були збройні заворушення місцевого єврейського населення проти польської армії і в підтримку вторгнення радянських військ.

У 1939 році Янів включено до складу БРСР. У 1940 році стає центром району в статусі смт під назвою Іваново.

Під час Другої світової війни 27 червня 1941 року містечко зайнято німецько-нацистськими військами. В ході окупації в районі загинуло 8,8 тисяч чоловік, більшість євреїв містечка були знищені. 22 січня 1943 30 місцевих поляків були вбиті в пінській в'язниці за дії проти гестапо. В липні 1944 року місто зайнято радянською 61-ї армією і було знову приєднано до Білоруської РСР у складі СРСР.

Центр району у період з 1954 по 1962 і потім з 1965. З березня 1971 року Іваново знов отримало статус міста.

З 1991 року в незалежній Білорусі.

Економіка[ред.ред. код]

Підпиємства харчової, деревообробної промисловості, будівельних матеріалів.

  • ВАТ «Белсолод»
  • ВАТ «Мекасан»
  • Філія "Яновського районного споживчого товариства "Мариля ""
  • ВАТ «Яновський райагросервіс»

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Освіта[ред.ред. код]

В Іваново працюють:

  • гімназія
  • 3 середні школи
  • музична школа
  • дитячо-юнацька спортивна школа
  • 6 дошкільних установ


Медицина[ред.ред. код]

Медичні послуги надає міська поліклініка.


Культура[ред.ред. код]

Діють 3 бібліотеки, будинок творчості дітей та юнацтва. Працює Іванівський музей історії створення району. Через місто проходить туристичний маршрут «Розсип талантів поліських».

Пам'ятки архітектури[ред.ред. код]

  • Костел Воздвиження Хреста Господнього (1848)
  • Церква Покрови Пресвятої Богородиці (1901)

Втрачена спадщина[ред.ред. код]

  • Каплиця святого Андрія Баболі
  • Костел Воздвиження Хреста Господнього (18 століття)

Пам'ятники міста[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]