Данилюк Іван Ілліч
| Данилюк Іван Ілліч | |
 |
|
| Народився | 3 грудня 1931 Рашків |
|---|---|
| Помер | 5 листопада 1988 (56 років) Донецьк, Україна |
| Місце проживання | Донецьк, Україна |
| Громадянство |  СРСР |
| Національність | українець |
| Галузь наукових інтересів | математика |
| Заклад | Інститут прикладної математики і механіки НАНУ |
| Alma mater | Львівський національний університет імені Івана Франка |
| Вчене звання | професор, академік АН УРСР |
| Науковий ступінь | доктор фізико-математичних наук (1963) |
| Науковий керівник | І.Н.Векуа |
| Нагороди | Орден «Знак Пошани», премія ім. О.М.Динника |
Іван Ілліч Данилюк (* 3 грудня 1931, село Рашків, УРСР — † 5 листопада 1988, Донецьк, Україна) — український математик, заслужений діяч науки Української РСР, академік АН УРСР (1988), доктор фізико-математичних наук (1963), професор (1965), перший директор Інституту прикладної математики і механіки НАН України (1965–1974), згодом завідувач відділу рівнянь математичної фізики Інституту прикладної математики і механіки НАН України.
Життєпис [ред.]
І. І. Данилюк народився 3 грудня 1931 р. у селі Рашків Городенківського району Івано-Франківської області. У 1955 р. закінчив механіко-математичний факультет Львівського університету ім. Івана Франка і вступив до аспірантури Математичного інституту ім. В. А. Стєклова АН СРСР. У 1958 р. захистив кандидатську дисертацію й отримав направлення на роботу до теоретичного відділу Інституту гідродинаміки Сибірського відділення АН СРСР. У 1963 р. захистив докторську дисертацію, з 1965 р. — професор. У Новосибірську він працював під керівництвом видатних вчених-організаторів академіків І. Н. Векуа та М. О. Лаврентьєва. Накопичені знання і досвід були використані ним повною мірою, коли в 1965 р. за дорученням Президії АН УРСР він бере участь у створенні Донецького наукового центру АН УРСР. У 1965 р. його обирають членом-кореспондентом АН УРСР, і з цього часу його життя, наукова і громадська діяльність пов'язані з Донбасом. Він був організатором Інституту прикладної математики і механіки АН УРСР і його першим директором з 1965 до 1974 р.
Перші математичні роботи в студентські роки були виконані ним під керівництвом Л. І. Волковиського. Значно вплинуло в ці ж роки на нього спілкування з Я. Б. Лопатинським. Далі наукові інтереси його формувалися в школі теорії узагальнених аналітичних функцій І. М. Векуа, який був його науковим керівником в аспірантські роки. Наукова діяльність І. І. Данилюка стосується таких розділів математики, як теорія крайових задач для еліптичних систем з двома аргументами, граничні задачі в класі аналітичних функцій і теорія сингулярних інтегральних рівнянь, нелінійні проблеми математичної фізики з вільними границями.
У галузі диференціальних рівнянь з частковими похідними дослідження І. І. Данилюка присвячені вивченню топологічних властивостей розв'язків залежно від властивостей коефіцієнтів даної системи, доказу існування внутрішніх за Стоїловим відображень, відповідних еліптичних систем рівнянь першого порядку, розробці теорії еліптичних рівнянь на ріманових поверхнях. У зв'язку з цим ним було побудовано ядро Коті в класі аналітичних функцій на скінченній рімановій поверхні, отримано представлення узагальнених аналітичних функцій через голоморфні, виведена узагальнена формула Коші.
Важливі результати були отримані І. І. Данилюком в дослідженні крайових задач з похилою похідною для еліптичних систем першого порядку на площині. Встановлена ним теорема еквівалентності редукує в класі еліптичних систем вказану задачу до іншої, гранична умова якої не містить похідних від шуканих функцій. На цьому шляху вдалося довести якісне дослідження задачі Пуанкаре до відомої повноти, досліджувати спектр задачі, а також розглянути аналогічні крайові задачі для нелінійних систем на площині. Розроблений ним підхід набув подальшого розвитку в роботах інших радянських математиків щодо рівнянь і граничних операторів вищого порядку.
Значний цикл робіт І. І. Данилюк присвятив теорії граничних задач лінійного сполучення в класі аналітичних функцій при досить широких припущеннях на початкові дані. Клас розглянутих граничних контурів — так звані лінії обмеженого обертання (криві Радона), а головні коефіцієнти граничних умов — обмежені функції з деякими додатковими обмеженнями на характер і величину локальних коливань їхніх аргументів. Досліджено також задачу з багатьма невідомими функціями, і побудовано теорію сингулярних інтегральних рівнянь з тим самим ступенем загальності. Підсумком цих досліджень стала монографія «Нерегулярні граничні задачі на площині».
За час роботи в Інституті гідродинаміки СВ АН СРСР І. І. Данилюк провів кілька важливих досліджень з проблем теоретичної гідродинаміки: для осесиметричних векторних потоків було отримано нове їх представлення через аналітичні функції; побудовано узагальнену формулу Коші й узагальнений інтеграл Коші; запропоновано формулу індексу задачі й формули, що зв'язують топологічні характеристики потоків з індексом крайової умови.
І. І. Данилюк розробив теоретико-функціональний метод і метод інтегральних функціоналів зі змінною областю інтегрування, що дозволили вивчити питання існування, гілкування, єдиності розв'язків задач при досить загальних припущеннях на вихідні дані в нелінійних задачах з вільними границями. У присвяченій цим питанням монографії «Про інтегральні функціонали зі змінною областю інтегрування» (англійський переклад з'явився в США в 1976 р.) розглянуто питання чисельного розв'язання задач, подано опис топологічних властивостей множити всіх розв'язків. Надзвичайно плідними виявилися ці методи щодо класичної задачі Стефана теплофізичного походження. Була створена модель квазістаціонарної задачі Стефана, запропонований метод її чисельного розв'язання на основі методу інтегральних функціоналів, доведено розв'язність нелінійної системи Рітца, сформульовано нову задачу про оптимальне управління вільною поверхнею, яка має важливе значення в технологічних процесах. Названі дослідження відзначені премією ім. О. М. Динника АН УРСР.
В останні роки І. І. Данилюк плідно працював над створенням математичних моделей в механіці суцільних середовищ, що приводять до задач з вільною границею (теорія фазових перетворень у бінарних системах, теорія фільтрації дисперсних середовищ). Ці проблеми в його практиці виникли безпосередньо із застосування, проте на якомусь етапі, як істинний математик, він виділяє з цих задач математичне ядро. Так з'явилися його роботи з теорії квазілінійних параболічних рівнянь з кусково-безперервними коефіцієнтами і, нарешті, останні роботи, в яких здійснено якісний аналіз лінійних і нелінійних крайових задач для еліптичних рівнянь з вимірними коефіцієнтами в областях з нерегулярною границею у двовимірному і багатовимірному випадках. Цій проблемі було присвячено і його останній виступ з науковою доповіддю на X Чехословацько-Радянській нараді (вересень, 1988 р.).
Серед наукової спадщини І. І. Данилюка 138 робіт, з них 2 монографії. Його роботи публікувалися в працях міжнародних конгресів математиків, широко відомі за межами України. Він регулярно отримував особисті запрошення на міжнародні конференції.
Педагогічна діяльність І. І. Данилюка пов'язана з Новосибірським та Донецьким університетами, в організації та становленні яких він брав безпосередню участь. Його курси з теорії функцій дійсної змінної, теорії крайових задач, функціонального аналізу були просто блискучими, на них виховані кілька поколінь фахівців. Лекції він читав з великою наснагою, педагогічним тактом і майстерністю. Він умів збудити в слухачів інтерес до навчання і не тільки в галузі математики. Зі своїми учнями він працював, як кажуть, у чотири руки. Під його керівництвом підготовлено 18 кандидатських дисертацій і 1 докторська дисертація.
За великі заслуги в розвитку радянської науки та підготовки наукових кадрів І. І. Данилюк нагороджений орденом «Знак пошани» і медалями.
Іван Ілліч цінував спілкування з математиками, як молодими, так і старшого покоління. Його часто можна було бачити на конференціях як зацікавленого слухача. З його ініціативи в 1980 р. в Донецьку була проведена перша в країні конференція із задач математичної фізики з вільними границями. Він був також одним з організаторів регулярних конференцій з диференціальних рівнянь у часткових похідних в ІПММ АН УРСР, які отримали всесоюзне визнання.
Важливо повторити тезу про спадкоємність у наукових дослідженнях І. І. Данилюка. Його природний талант стимулювався його вчителями. Але цей представник селянської династії сам відшліфував свій розум, свої знання. Він мав енциклопедичні знання в галузі філософії, історії, літератури. Читав в оригіналі «Одіссею» Гомера, напам'ять в оригіналі Ґьоте. Його глибоко цікавила історія людства, сенс його існування.
Меморіальна дошка І. І. Данилюка встановлена на стіні ІПММ АН УРСР, його ім'я носить одна з аудиторій математичного факультету Донецького національного університету.
Другові юності (Із спогадів уродженця села Рашкова, друга шкільних літ Сидорака Петра Андрійовича)
Доктору математичних наук Данилюку Івану Ільковичу
Покуття рідне барвінкове, Заквітчане і калинове. О земле батьківська свята, Отут зійшла твоя зоря.
Осінній ранок у селі Тепло дарує дітворі. Осінні квіти ще цвітуть, Веселі діти їх несуть. Святково школа ожила, Бо на подвір'ї дітвора. Директор школи всіх вітає, Добра і успіхів бажає.
Тут линуть учнів привітання, Батьківські щирі побажання. Щасливий рік щоб жив всі дні Й приносив радість дітворі.
Ось перший дзвоник вже лунає, До класів діток закликає. У другім класі новачок, Білоголовий козачок.
У першім класі не навчався, До грамоти він сам привчався.
А так читає і рахує, Що учнів школи всіх дивує.
«Кобзар» Шевченка в рідній хаті Спокою не давав хлоп'яті, Ось Гамалія вже пливе, На турка козаків веде.
Вже в школі учень віршував, Про однокласників писав. Веселі друзі це були, Життя казковеє вели.
Математичнії задачки, Цікаві ребуси й загадки, Казки, байки, «маленькі друзі» Читались у дитячім крузі.
Учився легко й все сприймав, Питань багато завжди мав: «Чом вітер віє, дощ іде, Як це з'являється усе?»
В Різдвяні свята − колядки, З вертепом ходять малюки. Весело й гамірно усюди, У всіх хатах чекають люди.
Мистецтво хлопця хвилювало, Музичний нахил розвивало, А у святкові літні дні Троїсті грали молоді.
До танців змалечку привчався, На сцені часто появлявся.
На сцені трійка козачків, Й «Аркан» з підскоком полетів.
А публіка все аплодує, І трійка хлопців знов танцює.
Ось рідна хата за садком, І біла вишня під вікном. Весняні бджоли тут гудуть, Нектар солодкий з цвіту п'ють.
Останній дзвоник в семирічці Будив прожите в цьому віці, Весняний вітер повівав І мрійні думи навівав.
Канікули пройшли на полі, В садочку тихім, на городі, А літнє сонце припікало Й на осінь знову повертало.
Бо Городенка вже чекала, Охоче новачка приймала. Середня школа відчинилась, На хлопця пильно подивилась.
Ніхто не відав і не знав, Які знання вступник цей мав. Лиш атестат усе відкрив: Відмінник в школу цю вступив.
Уроки завуча Гошватюка Вмить захопили юнака. А вчитель зразу все відчув, Що математик в клас прибув.
Що учень цей талановитий І надзвичайно працьовитий, Задачі легко розкривались: Логічні мислі проявлялись.
Уроки швидко готував, Бо пам'ять феномена мав. Читав усе на кожнім кроці: І на дозвіллі, й на уроці.
Франко й Шевченко в душі жили, Розумні мислі в клас несли. В учнівських творах школяра Вже власна думка скрізь була.
І знов весна усюди йде, І пишним цвітом все цвіте.
Краса ця юність полонила Й кохання перше пробудила.
Зоря вечірняя зійшла, Й луна селом уже пішла: Щаслива пісня полилася, Коханням мрія пройнялася.
А у недільну вільну днину Любив садок, сім'ю бджолину. Тут музика скрізь промовляла І думи творчі піднімала.
Любив він танці і забави, Весільнії гучні розваги. Пісні душевні українські, Покутські, рідні, українські.
Ось літнє сонце лиш устало, Косариків трьох привітало, І дзвонять коси за селом, І пахне сіно все кругом.
Правдивість й честь із ним ішли, І друзів вірних берегли. Мав світлий розум, сильну волю, Читав багато, не знав спокою.
На позакласній, гуртковій Він розкривав талант весь свій, Це вчитель добре помічав І здібності ці розвивав.
Відмінник в класі випускнім Критично мислив, цікавивсь всім.
Медаль чекала золота, Та адресата не знайшла.
Прощальний вальс на випускному Зронив сльозу, розвіяв втому. Схід сонця зустрічав усіх І прислухавсь до мрій же їх.
Ще в школі бачив Львів у снах, Світився розум у очах. Роботи дома не цурався, До вузу пильно готувався.
Пора серпнева догоряла, В дорогу хлопця готувала. Осінній ранок. І журба На отчий дім враз налягла.
Була напутняя хвилина, Зійшлась до хати вся родина. До сина батько промовляв: «Честь бережи свойого роду, Учись для рідного народу.»
На сина мати подивилась, Й сльоза тужлива покотилась: «Хай доля береже тебе, І Бог з тобою завжди йде.»
І ось колеса стукотять, В вагоні хлопці гомонять. Зринає слово жартівливе, Снується думка про щасливе.
Вітрець у вікна лопотить І буйні чуби ворушить. Невдовзі Львів замайорів, Франковий заклад їх зустрів.
Промова ректора лунає, З початком року всіх вітає. Студентське свято закінчилось, Й проблем багато появилось.
Студентські будні клопотали, Навчальний простір відкривали. Тут інтеграли так заграли, Що хлопцю спати не давали.
Студент з Енштейном розмовляв І мислі свої розвивав. І знову праця, знов горіння, Математичне провидіння.
Талант і праця в парі йшли Й давали зрілії плоди. Це вчені вузу помічали У кандидата готували.
Студента жде аспірантура, Рекомендує професура. Кипить невтомнеє життя, Бо аспірант обрав буття.
Тут кандидатська дозріває, І вчений її захищає. Москва дала для злету крила Й Новосибірський центр відкрила. Тут Секретар Ученої Ради Стає відомимим у світі слави.
І музика його кохає, Мистецтво в душу заглядає. Карпати просять знов додому, Щоб задививсь на їхню вроду.
Стрункі смереки, далі сині, Дзвінкі потоки, гори милі! Яка ж краса це, яка ж це мить, Що навкруги все так пахтить! Карпати манять, гори ждуть! О краю рідний, краю милий, Чи є ще десь такий красивий?!
Донецьк невдовзі прояснився, Математичний центр отут відкрився. Його очолив Іван Данилюк, Доктор математичних наук.
Вершин науки ти сягнув І вчений світ ввесь сколихнув. Зоря могутня засіяла, Якої наука ще не знала.
Та плідні роки швидко йшли І свято в будні принесли. Світило сонце як весною, Життя пливло у неспокою.
Світанок раптом потьм'янів, Останній промінь догорів. І зникли зорі, тьма настала. Великої втрати наука зазнала. Ішла в скорботі Україна, Прощалась з сином вся країна.
Та світла пам'ять живе віки, Науки світоч іде в світи.
Праці [ред.]
Джерела [ред.]
- Іван Ілліч Данилюк (некролог), у серії «Успехи математических наук»
- Ювілейні дати. Іван Ілліч Данилюк (до п'ятдесятиріччя з дня народження).
- И. И. Данилюк. Избранные труды. — Киев: Наукова думка, 1995. — 288 с.
 |
Це незавершена стаття про вченого. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
