Іван Богослов

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Іван син Зеведеїв
Hans Memling 039.jpg
Апостол, Євангеліст, Пророк
Народився I століття
Помер у 100 році на Патмосі, помер своєю смертю
Шанується усіма християнами
Головна святиня Монастир Іоанна Богослова
День пам'яті 27 грудня (Католицизм)
8 травня; 30 червня; 26 вересня (Православ'я)
Атрибути Орел
Праці Євангеліє від Івана; Апокаліпсис
Подвижництво Апостольська Проповідь

Іван Богослов (Йоан, Іван син Зеведеїв, івр. יוחנן‎ — Йоханан) — апостол, християнський святий, проповідник, автор декількох творів Нового Заповіту. Його ім'я означає «Бог щедрий у благодаті».

Євангелія[ред.ред. код]

Учень, що його любив Ісус[ред.ред. код]

У четвертій Євангелії, наприкінці тесту, знаходиться вказівка про її автора: «Це той учень, який оте свідчить і який оте написав, і знаємо, що його свідчення — правдиве.»Ів. 21:24 і яка відноситься до попередньої фрази:

«Обернувся Петро, та й ось бачить, що за ним слідкома йде той учень, якого любив Ісус, який на вечері до лоня Йому був схилився й спитав: Хто, Господи, видасть Тебе?» (Ів. 21:20)

Та сама чутлива назва появляється і в інших місцях: Ів. 13:22, Ів. 19:26, Ів. 20:2, Ів. 21:7. На початку четвертої Євангелії також є той учень, що першим разом із Андрієм Первозванним переходить до Ісуса Христа від Івана Хрестителя. Також пізніше, під час суду над Ісусом, цей учень, користуючись знайомством з первосвящеником, вводить у його двір Симона Петра. Із синоптичних Євангелій відомо також про улюблених учнів Ісуса: Петра, Якова та Йоана. Апостол Петро точно називається цим іменем у Євангеліях, а час написання четвертої Євангелії, є пізнішим страти апостола Якова Іродом Агрипою у 44 р (Дії 12.2). Таким чином учнем, що його любив Ісус, залишається Іван (Йоан) син Заведея.

Апостол[ред.ред. код]

За свідченням всіх чотирьох Євангелій Йоан був одним із 12 апостолів, яких покликав Ісус Христос та належав до його улюблених учнів разом з Петром та Яковом. Йоан згаданий у всіх чотирьох Євангеліях та Діяннях Апостолів (Мт.10:2-4, Мк.3:14-19, Лк.6:13-16, Дії 1:13). Йоан представлений у Євангеліях також і як син Заведея та брат Якова. Йоан та Яків були за професією рибаки на Генезаретському озері[1]. Обоє синів Заведея отримали від Ісуса прізвисько «Воанергес»[2]. За християнською традицією матір'ю синів Заведея була Саломія. Традиція виходить із двох уривків Євангелій від Марка та Матвія Мт. 27:56 та Мк.15:40 які згадують про «Саломію» і «матір синів Заведея». Коли Господь покликав його, Йоан покинув родину і разом з братом Яковом пішов за Христом. З того часу і до кінця Господнього земного служіння Іван не покидав Його. Разом з Петром та Яковом він був присутнім під час воскресіння дочки Яіра, а також при Переображенні Господньому. Коли всі Апостоли покинули Господа у Його Страстях, Іван залишився і стояв разом з Матір'ю Ісуса під Хрестом. Він служив і оберігав її до Успіння, після чого зі своїм учнем Прохором проповідував у Малій Азії. Працював і жив переважно в м. Ефесі. Одна з найраніших згадок про апостола Йоана поза Євангеліями є у листі апостола Павла до Галатів написаного 53 року: «..Яків, Кифа та Йоан, що вважалися стовпами, на знак єдности дали мені й Варнаві правиці, щоб ми йшли до поган..» (Гал. 2.9).

Твори апостола[ред.ред. код]

Написав Євангеліє, три послання (1-е Івана, 2-е Івана, 3-є Івана) і єдину новозавітню пророчу книгу — Об'явлення (Одкровення).

Відзначення пам'яті[ред.ред. код]

8/21 травня православна і 27 грудня католицька церкви святкують день пам'яті Улюбленого Учня Ісуса Христа, Св. Івана Богослова. Впродовж багатьох років існувала традиція у цей день відвідувати домовину святого неподалік м. Ефеса. Існують твердження, що він був на місці, де в VI столітті н. е. побудував величний Храм Св. Івана Богослова Св. Імператор Юстиніан, він також побудував Собор Св. Софії в Константинополі. Нині руїни цього Храму знаходяться в містечку Селчук у Туреччині. Існує повір'я про те, що кожного року в цей день з домовини виходив дрібний порошок, який використовувався для лікування.

Передання[ред.ред. код]

Згідно з переданнями, після Успіння Матері Божої апостол Йоан, пішов в Ефес та інші малоазійські міста для проповіді Євангелія, взявши з собою свого учня Прохора. Під час гоніння на християн, розпочатого ще імператором Нероном, апостол Йоан, був відведений в кайданах на суд до Риму. За сповідання своєї полум'яної віри в Ісуса Христа апостол був засуджений до смерті. Проповіді Св. Івана привели багатьох до віри у Христа, що мало негативні наслідки для язичництва. Язичники зв'язаши йоговідправили до Риму на суд перед імператором Доміціаном, який засудив його на муки та бичування. Та ані отрута, яку його примусили пити, ані кипучий єлей, в який його кинули, Іванові не зашкодили. На місці його мук у Римі пізніше побудована церква Сан Джованні ін Олео. Імператор вважаючи його безсмертним, вислав на довічне заслання на острів Патмос, де Йоан прожив багато років. Пізніше імператор Нерва звільнив в'язнів і Йоан повернувся до Ефесу, де прожив ще багато років, утверджуючи розпочату працю. Є свідчення про те, що він помер у віці біля 100 років. Іван Богослов був єдиним із 12 Христових апостолів, який помер природною смертю (100-го року після народження Христа у віці 94 років). Св. Епіфаній оповідав, що коли Йоан постарів і так ослаб, що вже не міг проповідувати, то наказував своїм учням нести себе на збори вірних, де щоразу повторював такі слова: «Мої дітоньки, любіть один одного». А коли вони запитали його, чому він завжди повторює одні і ті ж слова, апостол відповів: «Бо це слово Господнє, і якщо ви виконаєте його, то цього буде досить». Святий Йоан продовжував у своїй місії апостольську працю і привів багатьох до Християнської віри. Крім того, перебуваючи у Ефесі він написав Євангеліє від Івана (за яке він названий «Богословом»), Послання та Книгу Одкровення. Монастир Іоанна Богослова та Печера Апокаліпсиса на острові Патмос є одними з найбільших християнських святинь і внесені до переліку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Св. Іван постійно повторював проповідь: «Браття любімо один одного!» Ця тема постійно повторюється в його писаннях. За переказами, Іван попросив учнів віднести його за місто Єфес і поховати в домовині у формі Хреста. Коли він ліг у домовину, попросив учнів накрити його землею. Учні поцілували вчителя зі сльозами на очах, але не хотіли бути йому непослушними. Покрили його обличчя полотном, а потім вкрили землею. Коли ж на похорон прийшли інші учні, вони хотіли побачити Апостола, але, відкривши домовину, побачили її порожньою. Від тоді День Його Упокоєння іноді називають Днем його Переселення з землі на Небо.

Свідчення ранньої церкви[ред.ред. код]

Ранні свідчення про діяльність апостола Йоана поза Новим Завітом знаходяться у текстах єпискова Іринея Ліонського (135-202). Уривки цих текстів також цитує Євсевій Кесарійський (260-337). Іриней Ліонський був учнем Святого Полікарпа з Смирни (69-155), який у свою чергу був учнем апостола Йоана. За цими текстами кінця 2 століття визнається апостол Йоан також і автором четвертого Євангелія: «Останнім видав Йоан, учень Господа, що на Його грудях відпочивав, своє Євангеліє, як він перебував у Ефесі» [3]. Звідси виходять чотири уcтановки, які встановили християнську традицію:

  1. Апостол Йоан був любимим учнем Ісуса Христа
  2. Він автор Євангелія
  3. Четверте Євангеліє вийшло у світ за часу його життя у Ефесі
  4. Четверте Євангеліє написане останнім від решти трьох

Іконографія[ред.ред. код]

Іван Євангелист на фресці Собору Святого Петра

За традицією у образотворчому мистецтві Івана Богослова часто зображають молодою людиною і єдиного з апостолів без бороди. Як євангелист, він зображений з пером для писання, книгою чи звитком. На зображеннях його супроводжує фігура з тетраморфу — орел. На такий спосіб представленя мав вплив той факт, що за часів діяння Ісуса Христа Іван був молодою людиною. В іконографії Івана Богослова також часто присутня чаша і змія, рідше зображення його страждань, за часів імператора Доміціана, коли його було посаджено у котел з киплячою олією. За цією традицією і місце його мук відома церква Сан Джованні ін Олео у Римі. Цим подіям присвячені відомі картини Альбрехта Дюрера — Апокаліпсис та Ганса Фріса — «Святий Іван у котлі з киплячою олією».

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Святе Письмо Старого та Нового Завіту. Видавництво отців Василіан «Місіонер», 2005.
  • Джузеппе Ріцціотті. Життя Ісуса Христа. Видання Українського католицького університету ім. св. Климента Папи. Том XLIX-L. Рим. 1979.

Див. також[ред.ред. код]