Миколайчук Іван Васильович

Миколайчук Іван Васильович
Іван Миколайчук в ролі козака Василя у фільмі "Пропала грамота"
Ім’я при народженні	Миколайчук Іван Васильович
Народження	15 червня 1941 Чортория Чернівецької області
Дата смерті	3 серпня 1987 Київ
Громадянство	СРСР
Національність	українець
Сторінка в інтернеті	http://ivanmykolaychuk.org, http://mikolajchuk.ucoz.ua
Провідні ролі	«Тіні забутих предків», «Пропала грамота», «Білий птах з чорною ознакою», «Вавилон XX»
Нагороди

Іва́н Васи́льович Миколайчу́к (* 15 червня 1941, Чортория, Кіцманський район, Чернівецька область — † 3 серпня 1987, Київ) — український кіноактор, кінорежисер, сценарист.

34 ролі в кіно, 9 сценаріїв, дві режисерські роботи.

«Я не знаю більш національного народного генія… До нього це був Довженко» — казав про Миколайчука Сергій Параджанов.

Проте звання народного артиста Івану Миколайчуку так і не надали, Шевченківську премію він отримав посмертно, бо в УРСР носив тавро «неблагонадійного».

Життєвий шлях

Народився у багатодітній селянській родині — одним із 13 дітей; дехто з його братів і сестер досі мешкає в с. Чортория. У селі відбудували батьківську хату Миколайчуків, облаштувавши під музей-садибу.,

З 12 років грав у сільському самодіяльному театрі.

Закінчив середню школу в с. Брусниця (її дерев'яне приміщення збереглося, а в новому приміщенні зараз діє музей І.Миколайчука).

1957 — закінчив Чернівецьке музичне училище.

1961 — закінчив театр-студію при Чернівецькому музично-драматичному театрі ім. О.Кобилянської.

29 серпня 1962 — одружився з акторкою того ж театру Марією Карп'юк.

1963—1965 — навчання на кіноакторському факультеті Київського інституту театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого (майстерня В.Івченка).

В кіно дебютував ще студентом — у курсовій режисерській роботі Леоніда Осики «Двоє».

Загальне визнання Миколайчукові принесли ролі молодого Тараса Шевченка у фільмі «Сон» та Івана Палійчука у «Тінях забутих предків». Знімався в них одночасно, також навчаючись на 2-му курсі. «Тіні забутих предків» здобули 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях (із них — 24 Гран-прі) у 21 країні й увійшли до Книги рекордів Гіннеcа.

У фільмі «Комісари» (1970) зіграв комісара Громова — людину з загостреною моральною сприйнятливістю і духовним максималізмом. Картина стала помітним явищем в українському кіноматографі, вона довела, що Миколайчук схильний до тонкого психологізму, до несподіваних контрастів і навіть парадоксів характеру.

З фільму «Білий птах з чорною ознакою» (1971) почалася нова сторінка у творчості Миколайчука — крім актора, він стає ще й сценаристом.

У фільмі Бориса Івченка «Пропала грамота» (1972) був не лише виконавцем колоритної ролі козака Василя, а й фактичним співрежисером. Працював над музичним оформленням фільму — картину супроводили пісні у виконанні тріо «Золоті ключі» (Ніна Матвієнко, дружина Марічка Миколайчук, Валентина Ковальська), у створенні якого І.Миколайчук відіграв не останню роль. В «Пропалій грамоті» він дав нове життя звучанню бандури — в жодному фільмі не використовувалися такі можливості цього інструмента.

У 1970-х рр. почалися гоніння на діячів української культури. Вилучили з кіно, а потім заарештували Сергія Параджанова. Зі звинуваченням у націоналізмі зіткнувся й Миколайчук. Вперше це сталося ще 1968 року, під час зйомок фільму «Анничка». У відповідь Миколайчук спалахнув, намагаючись пояснити різницю між «націоналізмом» і «патріотизмом». Інцидент закінчився доносом у Київ, де Миколайчука кваліфікували як «людину ворожої ідеології». Ще більш ускладнилася ситуація після фільму «Білий птах з чорною ознакою». Стрічку, що здобула Золотий приз Московського міжнародного кінофестивалю, сприйняли як мало не випад ворожих націоналістичних сил. Акторові не раз доводилося пояснювати свою позицію в різних інстанціях.

«Тіні забутих предків» на довший час фактично заборонили до показу. «Пропала грамота» вийшла на екрани лише наприкінці 1980-х рр. І.Миколайчука поступово майже відлучили від творчого процесу. Протягом 5 років за вказівками партійних бонз його прізвище викреслювали з більшості знімальних груп, хоча багато режисерів хотіли бачити актора у своїх фільмах.

Лише 1979 року, завдяки заступництву секретаря з питань ідеологічної роботи Харківського обкому КПУ Володимира Івашка, вдалося отримати дозвіл на зйомки фільму «Вавилон ХХ» за романом Василя Земляка «Лебедина зграя», в якому Миколайчук виступив сценаристом, режисером, актором і навіть композитором. 1980 року картина здобула приз «За кращу режисуру» на Всесоюзному кінофестивалі у Душанбе.

Наступний фільм, «Така пізня, така тепла осінь» (1981), режисером якого був Миколайчук і сцени з якого раз у раз перезнімалися з ідеологічних міркувань, уже не мав такого успіху, як «Вавілон ХХ».

1983 — Миколайчук створив сценарій картини «Небилиці про Івана», 1984-го готувався до роботи над фільмом за цим сценарієм, але постановку «Небилиць…» дозволили лише восени 1986 року. Проте через важку хворобу автор розпочати зйомки так і не зміг. Фільм зняв 1989 року (уже по смерті Миколайчука) Борис Івченко.

Фільмографія

Могила Івана Миколайчука на Байковому кладовищі

Меморіальна дошка Іванові Миколайчуку, вулиця Серафимовича, Київ

• 1964 — «Сон» (Тарас Шевченко)
• 1964 — «Тіні забутих предків» (Іван Палійчук)
• 1965 — «Гадюка», актор
• 1966 — «Бур'ян», актор
• 1967 — «Дві смерті», актор
• 1967 — «Київські мелодії», актор
• 1968 — «Помилка Оноре де Бальзака», актор
• 1968 — «Анничка», актор
• 1968 — «Камінний хрест», актор
• 1968 — «Розвідники», актор
• 1968 — «Визволення» (кіноепопея), частина 1-„Вогняна дуга“, (Савчук)
• 1969 — «Визволення» (кіноепопея), частина 2-„Прорив“, (Савчук)
• 1970 — «Білий птах з чорною ознакою», сценарист, актор
• 1970 — «Комісари», актор
• 1971 — «Іду до тебе», актор
• 1971 — «Лада з країни Берендеїв», актор
• 1971 — «Захар Беркут», (Любомир)
• 1972 — «Наперекір усьому», актор
• 1972 — «Пропала грамота» (Козак Василь)
• 1973 — «Повість про жінку», актор
• 1973 — «Коли людина посміхнулась», актор
• 1974 — «Марина», актор
• 1974 — «Мріяти і жити», сценарист
• 1975 — «Канал», актор
• 1976 — «Тривожний місяць вересень», актор
• 1977 — «Відлюдько», сценарист
• 1978 — «Море», актор
• 1978 — «Під сузір'ям Близнюків», сценарист
• 1979 — «Вавілон ХХ», актор, композитор, режисер, сценарист
• 1980 — «Лісова пісня. Мавка», актор
• 1981 — «Така пізня, така тепла осінь», актор, режисер, сценарист
• 1982 — «Повернення Баттерфляй», актор
• 1983 — «Легенда про княгиню Ольгу», актор
• 1983 — «Миргород та його мешканці», актор
• 1986 — «І в звуках пам'ять відгукнеться...», сценарист
• 1989 — «Небилиці про Івана», сценарист ,

Фільми про І.Миколайчука

• «Іван Миколайчук. Тризна», документальний фільм, режисер Василь Вітер (1989)
• «Іван Миколайчук. Книга життя», документальний фільм, студія «Степ»; автори: Т.Ткаченко, В.Ілащук; режисери: С.Сотников, А.Білан; 2 серії
• «Іван Миколайчук 25 років кохання», документальний фільм, продюсерський центр "Закрита зона"; автор Н.Фіцич, режисер Сергій Цимбал (2007) 1

Література

• Енциклопедія "Черкащина". Упорядник Віктор Жадько.-К.,2010.-С.589.
• Віктор Жадько. Некрополь на Байковій горі.-К.,2008.-С.238-242,278.
• Віктор Жадько.Український некрополь.-К.,2005.-С.238.
• Віктор Жадько. Байковий некрополь.-К.,2004.-С.195.
• Леся Воронина про Брюса Лі, Махатму Ганді, Жорж Санд, Фридеріка Шопена, Івана Миколайчука / Леся Воронина ; художник Наталка Клочкова. - Київ : Грані-Т, 2010. - 125 с. : іл. - (Життя видатних дітей). - 2000 примірників. - ISBN 978-966-465-301-2
• Світлана Зозуля. Смолоскип Івана Миколайчука // Волинь-Нова (Луцьк), 23.06.2011, с. 5
• Наталія Малімон. Нічна гостина в кіностудії «Волинь» // Віче, 9.06.2011, с. 4

Посилання

• Сайт, присвячений пам`яті Івана Миколайчука
• Сайт "Іван Миколайчук" (автор - Magdalena)
• Іван Миколайчук // Українська Шара
• Іван Миколайчук на сайті Internet Movie Database (англ.)
• Наталка Позняк-Хоменко. Іван Миколайчук. Український секс-символ із Божою ознакою // Без цензури
• Лебедина зграя із Чорториї // Україна Молода, №93, 2.06.2011
• На гостини до Івана // Україна Молода, №93, 2.06.2011 (про відзначення 70-річчя з дня народження митця)
• Світлана Корженко. Миколайчук зустрічався з сусідською Марусею // Газета по-українськи, №1265, 5.08.2011