Харитоненко Іван Герасимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Харитоненко Іван Герасимович
Народився 25 вересня (7 жовтня) 1820
Нижня Сироватка, Верхньосироватська волость, Сумський повіт, Слобідсько-Українська губернія, Російська імперія
Помер 30 листопада (12 грудня) 1891 (71 рік)
Суми, Харківська губернія, Російська імперія
Поховання Петропавлівське кладовище
Країна  Російська імперія
Національність українці[1]
Діяльність підприємець
Діти Харитоненко Павло Іванович
Пам'ятник Івану Харитоненку в Сумах

Іва́н Гераси́мович Харито́ненко (7 жовтня 1822(18221007), с. Нижня Сироватка, Харківська губернія, Російська імперія (нині Сумщина, Україна) — 30 листопада 1891, Суми, Харківська губернія, нині Україна) — український землевласник, промисловець-цукрозаводчик, філантроп і меценат із роду Харитоненків. Належав до найбагатших власників цукрових заводів в Україні, головно в Сумському повіті. 1890 — один з головних членів синдикату рафінадних цукрозаводчиків. Збудував і утримував дитячий притулок, будинок медфакультету та студентський гуртожиток Харківського університету, церкву в Нижній Сироватці тощо.

Передісторія[ред. | ред. код]

Маленьке повітове провінційне місто Суми, яке з 10 300 мешканців у 1850 виросло до 50 400 у 1915, своїм промисловим і культурним розвитком багато в чому завдячує діяльності торгового будинку «Харитоненко з сином». Більшість цукрових заводів Сумщини, які раніше належали окремим поміщикам, невдовзі після реформи 1861 року перейшли в руки двох великих промисловців і цукрозаводчиків краю: Терещенка і Харитоненка. Засновником його був Іван Герасимович Харитоненко — особа неординарна, яка залишила в історії міста і в пам'яті його жителів значний слід.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в селі Нижня Сироватка, Сумський повіт, Харківська губернія у багатодітній родині купця, військового обивателя Герасима Омеляновича. Був названий на честь померлого раніше у дитячому віці старшого брата Івана.[2]

Навчався в місцевій церковно-приходській школі, служив конторщиком у бакалійних лавках купців.

Предметом законної гордості торгового будинку «Харитоненко з сином» були ліси, де разом з вирубками проводилися лісокультурні роботи, існували лісорозсадники, вирубані площі засаджувалися цінними породами дерев.

Головна контора торгового будинку «Харитоненко з сином» знаходилася в Сумах. Контори були у Москві, Харкові, Томську, Владивостоці, Туреччині, Персії. Величезні багатства, нажиті за такий короткий строк, щедрість, благодійність Харитоненка та його спадкоємців сприяли процвітанню міста і повіту. У селі Кияниці, що на північ від Сум, побудував родинний палац (див. Палац Харитоненка).

Добродійність[ред. | ред. код]

На кошти родини Харитоненків засновано дитячий притулок для дівчат-сиріт, названий в народі «пансионом благородных девиц» за рівень освіти і виховання в ньому, селянський банк, гуртожиток для студентів Харківського університету, реальне училище, церкву в с. Нижня Сироватка, жіночу гімназію, Троїцький собор. Значні кошти виділялися для розширення будівлі Сумського окружного суду, богадєльні біля церкви на кладовищі. Перший бетонний міст у Сумах через річку Сумку був побудований на кошти П. І. Харитоненка у 1910 році, — якраз навпроти головної контори.

При Сумському реальному училищі була затверджена стипендія імені І. Г. Харитоненка.

Заснував в Сумах дитячу лікарню, виділив гроші для заснування кадетського корпусу. Крім цього були численні пожертвування навчальним закладам, духовенству для роздачі бідним, пенсії, стипендії.

Відзнаки[ред. | ред. код]

Заслуги Харитоненка (старшого) у справах комерції, благодійництва гідно оцінені урядом і громадою м. Суми. Іван Герасимович мав чин дійсного статського радника, почесного громадянина м. Суми, почесного попечителя Сумського реального училища, був нагороджений орденами Св. Володимира — ІІІ ступеня і Св. Станіслава — І ступеня.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Українська Вікіпедія — 2004.
  2. Магнат и сахарозаводчик Иван Харитоненко. Панорама (ru-RU) . 19 жовтня 2012. Процитовано 8 листопада 2017.

Література[ред. | ред. код]