Іван Златоуст (лінкор)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лінкор «Іван Златоуст» в 1913 році.

Панцерник «Іван Златоуст»[1] — лінійний корабель Чорноморського флоту. Названий на честь християнського Святого Івана Златоуста. За часів національно-визвольних змагань 1917–1919 років входив до складу Українських військово-морських сил.

Історія лінкору[ред.ред. код]

Ескадрений панцерник «Іван Златоуст» було замовлено у рамках суднобудівельної програми на 1903–1923 рр. Занесений до реєстру кораблів Чорноморського флоту 13 липня 1903 року. 13 листопада 1904 року закладений на верфі Лазарівскього адміралтейства у Севастополі. Відповідно до програми планувалось побудувати для Чорноморського флоту 2 ескадрених панцерника за кресленнями та специфікаціями панцерника «Князь Потьомкін-Тавричеський», з заміною 152-мм гармат на 203-мм. Проект розробив корабельний інженер полковник О. Шотт. Корабель майже повністю повторював прототип, але мав більш кращу конструкцію бойової рубки та системи панцерного захисту. Спущений на воду 1 травня 1906 року.

10 жовтня 1907 року панцерник було перекласифіковано у лінійний корабель. Став до ладу 1 квітня 1911 року.

Лінкор «Іван Златоуст»

11 серпня 1911 року, разом з лінійними кораблями «Св. Пантелеймон», «Св. Євстафій» та «Ростислав», утворив бригаду лінкорів Чорного моря.

Брав активну участь у бойових біях під час Першої Світової війни — флагман чорноморського флоту. В тому числі — у обстрілі узбережжя та портів Зунгулдак, Кілімлі, Козлу, Варна та інших військових операціях флоту. Прикривав військові перевезення та мінно-загороджувальні постановки, перехватах німецько-турецьких крейсерів «Явуз» («Гебен») та «Міділлі» («Бреслау»).

Лютнева революція 1917 року значно актуалізувала національно-визвольний рух українців на Чорноморському флоті. Провідником українського руху стала рада Української чорноморської громади. У квітні 1917 року майже на всіх кораблях Чорноморської флоти вже існували українські корабельні ради, так само як у сухопутних частинах Севастопольської морської кріпості й повітрофлоті.

Найвпливовіші організації діяли на лінкорах «Іван Златоуст», «Св. Євстафій», «Ростислав», крейсерів — «Пам'ять Меркурія», «Кагул», «Прут», мінної бригади, ескадреного міноносця «Завидний», Севастопольського флотського півекіпажу, під командуванням В. Савченко-Більського.

Протягом 1917 року моряки-чорноморці активно виступали на підтримку УНР та звертались до Центральної Ради з вимогою рішучих дій по українізації Чорноморського флоту та створенню Українських військово-морських сил.

12 жовтня 1917 року на відзначення українізації трьох кораблів Балтійського флоту: крейсера «Светлана» та ескадрених міноносців «Україна» та «Гайдамак» на всіх кораблях та установах Чорноморського Флоту, в тому числі й на лінкорі «Іван Златоуст», на один день було піднято національні українські прапори та стеньгові сигнали «Хай живе вільна Україна».

Після жовтневого перевороту в Криму та Севастополі посилились більшовицькі агітація та провокації.

10 (23) грудня 1917 року команди лінкорів «Іван Златоуст», «Борець за свободу» та допоміжного крейсера «Король Кароль» рішуче виступили на підтримку Центральної Ради та з осудженням дій більшовиків.

14 січня 1918 року Центральна Рада прийняла «Тимчасовий Закон про український державний флот», відповідно до якого: «Російський Чорноморський флот… проголошується флотом Української Народної Республіки…» та «Українська Народна Республіка переймає на себе всі зобов'язання російського уряду щодо Чорноморського флоту й щодо утримання флоту й портів». На початку 1918 року більшовики окупували ненадовго Крим. Проте Брестський мир змусив їх забратися з України.

22 квітня 1918 року командувач Черноморського Флоту контр-адмірал Михайло Саблін наказом по флоту оголосив, що «всі судна, портове майно, які знаходяться у портах Криму, є власністю Української Народної Республіки. А тому наказую скрізь, де треба, підняти українські прапори».

Однак 30 квітня, через провокацію більшовиків, частина кораблів Чорноморського флоту вийшла до Новоросійська. Більшість кораблів, в тому числі й «Іван Златоуст», залишились у Севастополі під українськими прапорами. Проте, німці розцінили вихід кораблів до Новоросійська, як порушення Берестейського мирного договору та оголосили екіпажі кораблів тимчасово полоненими.

Лінкор «Іван Златоуст» в Севастополі в 1918 році.

3 травня 1918 року корабель було захоплено німецькою залогою.

Одночасно, після проголошення Гетьманату, досить суттєво активізувалась робота по створенню Військово-морського флоту Української Держави. Протягом всього 1918 року уряд Гетьмана Скоропадського приділяв багато уваги побудові міцного боєздатного військового флоту .

У другій половині серпня 1918 року до Берліну виїхав контр-адмірал Юрій Свірський. Повноваження якого передбачали: ведення переговорів щодо передачі кораблів Чорноморського флоту, як військових так і торгівельних, уряду Української держави. До списку військових кораблів які повинні були перейти під український прапор було внесено: дредноут «Воля», крейсер «Кагул», 11 міноносців, група підводних човнів, 7 лінійних кораблів («Св. Пантелеймон», «Св. Євстафій», «Іван Златоуст», «Ростислав», «Три святителя», «Сіноп», «Юрій Побідоносець»), транспортні та допоміжні судна.

У жовтні 1918 року всі кораблі колишнього імператорського флоту було передано до військово-морських сил України.

Проте наприкінці 1918 року, після антигетьманського перевороту у Києві та окупації півдня України військами Антанти, лінкор було захоплено англо-французькими «союзниками». 25 квітня 1919 року, під час відступу, за наказом англійського командування було підірвано всі циліндри головних машин лінкору та пошкоджено артилерію корабля.

29 квітня 1919 року, під час окупації більшовиками Криму, був захоплений частинами червоного Українського фронту та увійшов до складу Червоного флоту УСРР. Але вже 24 червня був відбитий військами Добровольчої армії.

15 листопада 1920, після евакуації армії Врангеля з Севастополя, увійшов до складу РККА, але до ладу не приводився. 1922 року, під час відновлення більшовиками крейсера «Пам'ять Меркурія», необхідна для цього арматура та трубопроводи були зняті з панцерників «Іван Златоуст» та «Євстафій».

1923 року переданий Комгосфонду для демонтажу и переробки на метал.

21 листопада 1925 року виключений з реєстру кораблів РКК Флоту.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Часто називають, як «Іоан Златоуст» чи «Іоан Златоустий».

Джерела[ред.ред. код]