Іван Крастев

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Іван Крастєв)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Крастев
Народився 1 січня 1965(1965-01-01) (59 років)
Луковит, Народна Республіка Болгарія
Країна  Болгарія
Діяльність політолог, письменник, викладач університету
Галузь Неліберальна демократія і політологія[1]
Alma mater Софійський університет Святого Климента Охридського
Знання мов болгарська[2] і англійська
Членство Європейська рада з міжнародних відносин
Нагороди
IMDb ID 13090562

Іван Йотов Крастев (болг. Иван Йотов Кръстев; нар. 1 січня 1965(19650101), Луковит) — болгарський політичний аналітик, експерт у галузі міжнародних відносин, дослідник посткомуністичної ситуації в Росії і країнах Східної Європи.

Біографія та кар'єра[ред. | ред. код]

Закінчив Софійський університет. Голова правління Центру ліберальних стратегій (Софія), науковий співробітник Інституту гуманітарних наук (IWM, Відень). Один із засновників і член Європейської ради з міжнародних відносин. Викладав в Центрально-Європейському університеті в Будапешті та в Інституті Ремарка (Нью-Йоркський університет). З 2004 був виконавчим директором Міжнародної комісії з Балкан, яку очолював Джуліано Амато. У 2005-2011 — головний редактор журналу Foreign Policy България. Член редакційної ради журналів Europe's World і Transit — Europäische Revue. Широко публікується в болгарській та світовій пресі. У співавторстві з американським правознавцем Стівеном Голмсом видав книгу про російську політику The Light that Failed: A Reckoning, за яку обидва автори були відзначені Премією Лайонела Ґелбера за 2020 рік[3].

Книги[ред. | ред. код]

  • Shifting Obsessions: Three Essays on the Politics of Anticorruption (2004)
  • Nationalism after communism: lessons learned (2004, співредактор)
  • The Anti-American Century (2007, співредактор)
  • What does Russia think? (2009, співредактор)
  • The spectre of a multipolar Europe (2010, у співавторстві)

Визнання[ред. | ред. код]

У 2008 — єдиний представник Болгарії — зайняв 85-е місце в списку ста провідних публічних інтелектуалів світу, розробленому британським журналом Prospect і американським журналом Foreign Policy.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]