Іван Ребров

Іва́н Ребро́в (Ivan Rebroff; справжнє ім'я — Ганс Рольф Ріпперт; 31 липня 1931, у поїзді між Варшавою і Парижем — 27 лютого 2008) — німецький співак з діапазоном голосу в 4,5 октав (від сопрано до баса). Виконував російські пісні і романси, народні пісні багатьох інших країн, опери, літургії.

Дитинство провів у Німеччині, поки до влади не прийшли нацисти. Тоді сім'я емігрувала і повернулася тільки в 1953 році. Тоді ж співак і міняє ім'я.

Життя

Іван Ребров народився в місті Шпандау в родині німецького інженера. Його мати, Наталія Нєліна, була доброю знайомою Федора Шаляпіна. Вважають, що батьки співака походять з російських євреїв. Дитинство майбутній співак провів в місті Галле, де співав в міському хорі.

В часи гонінь та утисків євреїв родина Івана Реброва емігрувала та повернулася до Німеччина лише в 1953 році.

Іван Ребров навчався співу в Державній вищій школі музики в Гамбурзі (1951—1959) як лауреат стипендії Фулбрайта, а також брав уроки у відомого баса Олександра Кіпніса. У 1958 році він переміг в інститутському конкурсі співу. У 1954 році молодого співака прийняли до Чорноморського козачого хору, яким керував на той час Андрій Іванович Шолух (1895—1979). Як потім згадував співак у своїх нечисленних інтерв'ю, саме Шолух запропонував йому ідею узяти сценічний псевдонім «Ребров», переклавши російською прізвище та ім'я його батька, інженера з Гессена Пауля Ріпперта (нім. die Rippe — 'ребро'), зауваживши: «Іване Павловичу, якщо хочеш зробити кар'єру з російськими піснями, — співай тільки російською!»

Ребров був добре знайомим з козаками Уральського козачого хору. Але особливі стосунки у нього склалися з Хором Донських Козаків під керуванням Сергія Олексійовича Жарова (Serge Jaroff, 1897—1985). Саме від них він перейняв багато вокальних прийомів, відточуючи свою вокальну майстерність та уміння брати як найвищі ноти (фа-соль другої октави) і гранично низькі, властиві російським басам-октавістам (ля-соль-фа контроктави). Перемігши на конкурсі молодих талантів в Мюнхені, Ребров отримав трирічний контракт на роботу в Гельзінкирхенському оперному театрі, де з успіхом виконував партії Дона Базіліо, Короля Генріха, Бориса Годунова та багато інших. Великим успіхом увінчалися його виступи і в Франкфурті-на-Майні. Проте оперна кар'єра Івана Реброва, про яку співак так мріяв, на жаль, не склалася: у листопаді 1967 року на одному з показів оперети Жака Оффенбаха «Орфей спускається в пекло» він порвав ахіллове сухожилля, і лікарі прописали йому повний спокій. В період вимушеного простою співак записав платівку з декількома російськими піснями, серед них була і «Легенда про дванадцятьох розбійників», яка на початку 1968 року прозвучала на радіо в одній музичній передачі. Миттєво посипалися сотні листів з проханням розповісти про співака з таким унікальним голосом. Восени того ж року банкір Ротшильд, у пошуках головного героя для постановки мюзиклу «Тевьє з Анатівки» («Скрипаль на даху») за повістю Шолом-Алейхема, зупинив свій вибір на Реброві, що стало поворотним етапом в його кар'єрі. У Парижі в театрі Маріньї на Елісейських полях французька версія цього мюзиклу з Ребровим у партії Тевьє-молочника витримала більше ніж 1400 вистав. З цього почалися незабутні світові турне Реброва з російським репертуаром у супроводі ансамблів «Чайка» та «Трійка».

Щороку співак давав до 300 концертів. Вільно володіючи п'ятьма мовами, у тому числі і російською, Ребров поширював і популяризував російські пісні і романси в багатьох країнах. Тричі співак відвідував Радянський Союз, двічі — неофіційно, у якості туриста на початку 1970-х років, а весною 1989 року на запрошення Михайла Горбачова відбувся перший сольний концерт Реброва в Москві в Палаці Спорту «Динамо» у супроводі Оркестру народних інструментів ім. Н. П. Осипова.

З 1975 року Ребров жив поперемінно то у власному замку в Німеччині в районі Таунусських гір, то на власній віллі на грецькому острові Скопелос в Егейському морі. В 1991 році співакові було надане звання Почесного громадянина цього острова. У Німеччині в 1985 році Ребров був нагороджений орденом «За заслуги перед Федеральною Республікою Німеччина». За свою кар'єру співак записав 49 золотих та один платиновий диск, провів безліч шоу на німецькому телебаченні, знявся у ряді фільмів. Незважаючи на здоров'я (діабет та проблеми з серцем), що погіршувалося, Іван Ребров до останніх днів продовжував давати концерти, виступав в концертних залах і церквах, все більше віддаючи перевагу духовним кантатам і аріям, був гостем багатьох телепередач. Свій останній концерт він дав у Віденській Вотівкирсі в грудні 2007 року.

І хоча багатьох іноземців шокував його імідж «Російського ведмедя» — в незмінній хутряній шапці, соболиній шубі та вишитій косоворотці, Реброва дуже любили в Німеччині та Західній Європі. «Всією душею я росіянин, моє серце належить Росії!» — говорив співак в своїх нечисленних інтерв'ю.

В січні 2008 року Івана Реброва не стало. Співак заповів після кремації його попіл розвіяли над Егейським морем, яке він так любив, але в квітні 2008 року урна з його прахом безслідно зникла.

Спадщина

Іван Ребров випустив 50 золотих дисків, з яких 36 присвячені російському фольклору.

Платівки

1968

• Folk Songs from Old Russia (Volksweisen aus dem alten Russland)
• Folk Songs from Old Russia Volume II (Volksweisen aus dem alten Russland 2)
• Original russische Liebeslieder
• Na Sdarowje
• Slawische Seele (Compilation album shared with Tatjana Ivanow & Dunja Rajter)

1969

• Beim Klang der Balalaika,Au son des Balalaikas (French version of Beim Klang der Balalaika)
• Abendglocken (Compilation)
• Russische Weihnacht mit Ivan Rebroff
• A Russian Christmas
• Un Violon sur le toit (французская версия мюзикла «Скрипач на крыше» Джерри Бока по повести Шолом-Алейхема «Тевье-молочник»)
• Russische Party («Live» album)
• Festliche Weihnacht
• A Festive Christmas (Festliche Weihnacht re-issue)
• A Russian Christmas (English version of Russische Weihnacht?)

1970

• Somewhere My Love (English language versions)
• Kosaken müssen reiten (German language versions)
• Ivan Rebroff (Compilation?)

1971

• The Best of Ivan Rebroff (Compilation)
• Sing vir ons (South African album)
• Vir Jou Suide-Afrika (South African album)
• Ivan Rebroff (Opera)
• Kalinka (Soundtrack from L'Homme qui vient de la Nuit)
• Mein Russland, du bist schön (German language versions)
• Starportrait (Compilation)
• Zwischen Donau und Don (with Dunja Rajter)

1972

• Erinnerungen an Russland (Russian language versions)
• The Best of Ivan Rebroff Volume II (Compilation)

1973

• Lieder der Welt (Folk songs from around the world)
• Mein Altes Russland (lushly arranged Russian folk songs)
• 25 Greatest Russian Melodies (Compilation with Tatiana Ivanov (2 duets))
• 20 Greatest Hits (Compilation)

1974

• Russische Party 2 («Live» album)

1975

• Ivan Rebroff at Carnegie Hall (Live at Carnegie Hall)
• Reich Mir Die Hand
• Russische Lieder Von Liebe und Tod

1977

• Midnight in Moscow (Russian language versions)
• Komm mit nach Hellas (German language versions of Greek songs)

1978

• Mitternacht in Moskou (German version of Midnight in Moscow)

1979

• Ave Maria
• Die Ivan Rebroff Versameling (Compilation of South African tracks)

1980

• Zauber einer großen Stimme 20 Unvergängliche Welterfolge
• Zauber einer größen stimme Seine Grossten Welterfolge
• Die schönsten lieder dieser Welt (Ivan Rebroff singt 20 unvergängliche Melodien)
• Katharina und Potemkin (TV Musical/Operetta)

CD

2002

• Meine Reise um die Welt
• The Great Ivan Rebroff

2003

• Seine Grössten Welterfolge
• Best of Ivan Rebroff
• Golden Stars

Збірки

• Festliche Weihnachten
• The Art of Ivan Rebroff
• The Best of Russian Folk Songs Vol. 1
• The Best of Russian Folk Songs Vol. 2
• Erinnerungen an das letzte Jahrhundert (Memories of the Last Century)
• Der Zarewitsch
• Die Fledermaus
• Weihnachten mit Ivan Rebroff
• Die schönste stimme Rußlands
• Kosakentraume

Посилання

• Офсайт
• Фан-сайт
• Биографія(рос.)
• Интерв'ю(рос.)
• Відео