Тиктор Іван Микитович
Іва́н Мики́тович Ти́ктор (* 6 липня 1896, с. Красне, нині смт. Красне Буського району Львівської області, — †26 серпня 1982, Оттава, Канада) — громадський і політичний діяч, хорунжий УГА, відомий український видавець і редактор.
Зміст |
[ред.] Біографічні дані
Народився в заможній сім'ї, навчався в гімназіях Львова і Рогатина, студіював торговельні науки в Тайному українському університеті у Львові, вступив на правничий факультет Львівського університету.
Учасник Першої світової війни, польсько-української (1918-1919) та російсько-української (1919-1920) воєн, доброволець легіону Січових Стрільців, служив у ранзі підхорунжого. Як четар УГА вступив до підпільної Української Військової Організації.
[ред.] Іван Тиктор — видавець
Власник до 1939 найбільшого тодішнього львівського українського видавничого концерну Галичини «Українська Преса», який видавничою діяльністю спричинився до масового поширення преси, і книжок на західноукраїнських землях, зокрема в Галичині. Як приватний видавець і звеличник книжки перший увів в українську пресу західний принцип, що преса — це не продукт добродійності, чи харитативна та сутосуспільницька праця, а сполучення культури з купецтвом, яке мусить самооплачуватися.
Заснував у 1923 популярний ілюстрований щоденник «Новий час»; з часом добавив ряд часописів: «Наш прапор», «Народна справа», «Комар», «Дзвіночок», «Ранок», «Наш лемко». Паралельно з періодиками видавав календарі й монументальні твори: «Велика історія України», «Історія української культури», «Історія українського війська» — та щомісячно белетристичні твори у рамцях «Народної бібліотеки», «Лемківську читанку», та інші книжки.
[ред.] Видавнича діяльність на еміграції
Після розгромленням його підприємства за часів радянської окупації у 1939 очолював у Кракові релігійне видавництво «Нове Життя», а в роках 1941-1943 — видавництво «Волинь» уРівному.
З 1948 — в Канаді у місті Вінніпеґ, де заснував «Клюб приятелів української книжки», і перевидав у 1948-1954 свої найбільші довоєнні видання із доповненнями про новіші часи — та близько 40 книжок красного письменства.
[ред.] Заслуги
Заслуги Івана Тиктора великі: створення видань, які своєчасно приносили користь суспільству і стали тривкими надбаннями культури; введення періодичного друкованого слова в українське село; і, поставлення уперше газетного видавництва на купецькій базі, зберігаючи усі свої часописи у національно-громадському патріотичному дусі.
[ред.] Література
- Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.
- Тернопільський Юрій Л., Українська преса з перспективи 150-ліття, Спілка українських журналістів Америки, Джерсі-Сіті, 1974.
- Українська журналістика в іменах / За ред. М. М. Романюка. — Львів, 1996. — Вип. ІІІ. — 424 с. ISBN 5-7702-1245-4
- Зелінська Н. Іван Тиктор: талан і талант [Текст] : моногр. / Н. Зелінська, Л. Сніцарчук, Е. Огар, Н. Благовірна та ін. — Львів : Укр. акад. друкарства, 2007. — 240 с. — ISBN 978-966-322-092-5
- Енциклопедія українознавства для школярів і студентів. Донецьк: Сталкер, 2000. — 496 с.
