Труш Іван Іванович
Іва́н Іва́нович Труш (* 17 січня 1869, Висоцько — † 22 березня 1941, Львів) — український живописець-імпресіоніст, майстер пейзажу і портретист, мистецький критик і організатор мистецького життя в Галичині.
Зміст |
[ред.] Біографія
Народився у селi Висоцько Бродівського повіту. 1891 — 1897 вчився у Краківській школі мистецтв (серед ін. у класі Л. Вичулковського і Я. Станіславського), у Відні (1894) і Мюнхені (1897 у А. Ажбе); під час студій у Кракові приятелював з Василем Стефаником. З 1898 у Львові, де включився в українське мистецьке і громадське життя, зблизився з Іваном Франком і зв'язався з Науковим Товариством ім. Шевченка, для якого виконував різні мистецькі роботи (зокрема портрети). З ініціативи НТШ виїжджав на Наддніпрянщину, де встановив контакт з митцями та діячами культури. Труш відбув мистецькі подорожі до Криму (1901 — 1904), Італії (1902, 1908), Єгипту і Палестини (1912). Ініціював і організував перші мистецькі професійні товариства в Галичині: Товариство для розвою руської штуки (1898) та його три виставки, Товариство прихильників української науки, літератури і штуки (1905) і його першу «Виставку українських артистів», в якій взяли участь також київські митці. 1905 видавав (з С. Людкевичем) перший український мистецький журнал «Артистичний вісник». Виголошував прилюдні лекції з мистецтва і літератури, виступав як критик і публіцист на сторінках «Будучности», «Літературно-наукового вісника», «Молодої України», «Артистичного вісника», «Діла», «Ukrainische Rundschau» (його статті зібрані в книзі «Труш про мистецтво і літературу», К. 1958).
Помер 22 березня 1941 у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі, поле № 1[1]. У Львові, в колишньому будинку художника, що має номер 28 на вулиці його ж імені, влаштовано художньо-меморіальний музей. 1996 року на вулиці Франка встановлено бронзовий пам'ятник Іванові Трушу авторства скульптора Сергія Олешка та архітектора Михайла Ягольника[2]. Ім'я художника присвоєне Львівському коледжу декоративного і ужиткового мистецтва.
[ред.] Творчість
Іван Труш — це один з визначніших українських мистців-імпресіоністів, вельми своєрідний кольорист. Своєю творчістю він розпочав відродження галицького малярства. Труш насамперед інтимний маляр-лірик. В численній мистецькій спадщині Труша (понад 6 000) до пейзажних шедеврів належать: «Захід сонця в лісі» (1904), «Самітна сосна», «Полукіпки під лісом» (1919), «В обіймах снігу» (1925), «Копиці сіна», «Місячна ніч над морем» (1925), цикли «Життя пнів» (1929), «Луки і поля», «Квіти», «Сосни», «Хмари», «Дніпро під Києвом» (1910); краєвиди Криму, Венеції, Єгипту, Палестини. Труш малював також пейзажі з архітектурними мотивами («Михайлівський собор», «Андріївська церква» в Києві, «Могила Т. Шевченка», «Єгипетський храм» тощо). Мазок картин Труша соковитий, кольорит спершу живий, у пізніших картинах стонований. Труш дав також чимало жанрових картин («Гагілки», «Гуцулка з дитиною», «Трембітарі», «Прачки», «Гуцулки біля церкви», «Араби в дорозі», «Арабські жінки»), які відзначаються лаконізмом мистецької мови і простотою композиції.
Багато подорожував, відвідав Крим, Єгипет, Святу Землю, країни Європи. Звичайно, це не могло не відбитися на його картинах. У Єгипті біля сфінкса була зроблена фотографія, за якою пізніше виготовили пам'ятник І. Трушеві у Львові.
Крізь усю творчість митця пройшов мотив самітньої сосни посеред степу (створив декілька цих одноіменних пейзажів), широкої, розлогої, обшарпаної вітрами, паленої сонцем, проте усе ж таки вільної і прекрасної… Цей образ вважають символом самого автора.
Труш створив галерею психологічних, академічних за типом, портретів (Аріядни з Драгоманових, дружини мистця, кардинала С. Сембратовича, І. Франка, В. Стефаника, Лесі Українки, П. Житецького, М. Драгоманова, М. Лисенка, автопортрет та ін.).
Перша виставка Труша відбулася у Львові 1899 р., і відтоді він часто виступав з індивідуальними виставками та брав участь у збірних виставках українських і польських митців у Львові, Києві, Полтаві, Кракові, Познані, Варшаві, а також у Лондоні, Відні, Софії. Велика ретроспективна виставка його творів відбулася посмертно у Львові 1941. Найбільші колекції творів Труша зберігаються у Львівському музеї українського мистецтва й у його дочки Ади Труш у будинку, де жив мистець.
[ред.] Цикли картин
[ред.] Примітки
- ↑ Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів: 2006. — С. 101, 115, 116. — ISBN 966-8955-00-5.
- ↑ Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст.. — Львів: Центр Європи, 2008. — С. 674. — ISBN 978-966-7022-77-8.
[ред.] Література
- Гординський С. Труш Іван // Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.
- Франко І. Малюнки І. Труша. ЛНВ. т. 9. Л. 1900;
- Мочульський М. Іван Труш. Артистичний Вісник, ч. 3. Л. 1905;
- Хмурий В. Іван Труш. X. 1931;
- Каталог посмертної виставки (з ст. В. Ласовськог о). Л. 1941;
- Горняткевич Д. Іван Труш. Краківські Вісті, ч. 59, 60. Кр. 1943;
- Островський Г. І. І. Труш. Нарис про життя і творчість. К. 1955;
- Нановський Я. Іван Труш. К. 1967;
- Костюк С. Іван Іванович Труш. Бібліографічний показчик. Л. 1969.
[ред.] Посилання
- Роботи Івана Труша
- ІВАН ТРУШ — ХУДОЖНИК СОНЦЯ «Дзеркало Тижня» № 13 (488) 3 — 9 квітня 2004
- Івана Труша з майбутньою дружиною познайомила Леся Українка gazeta.ua
